ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

 

ПОСТАНОВА

 

Іменем України

ІНФОРМАЦІЯ_5

Справа №2-22/3975-2007А

 

За позовом - СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

До відповідача  -  ДПІ в м.  Керч ( АДРЕСА_2 ).

Про визнання недійсним акту .

                                                                                                Суддя  ЯковлєвС.В.

                                                                                                 За участю секретаря Дулімової В.І.

                    представники:

Від позивача - ОСОБА_1.  -  паспорт НОМЕР_1

Від відповідача -  Козичева Т.Ю.  - пред-к , дов  № 8396/10/10- 0 від 07.06.20027 р.

                                Муха О.В. - пред-к, дов. № 4993/10/10-0 від 02.04.2007 р.

Сутність спору:  СПД ОСОБА_1. ( далі позивач)  звернувся до суду   з позовом, в якому просив   визнати недійсним акт  НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_1 р. та  податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.  Керч НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2 р.   Вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаного повідомлення-рішення відповідачем невірно застосовані положення Закону України  “Про податок  на додану вартість” та Закону України  “Про податок з доходів фізичних осіб”.

             Позивач у судовому засіданні, яке відбулось ІНФОРМАЦІЯ_3 р. надав клопотання про уточнення позовних вимог ( вих. б/н від ІНФОРМАЦІЯ_4 р.)  , просив визнати недійсними податкові повідомлення - рішення  ДПІ в м.  Керч (далі відповідач) від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .

             Під час судового засідання, яке відбулось ІНФОРМАЦІЯ_5 р., позивач наполягав на задоволені позовних вимог у повному обсязі, вказавши , що зазначені податкові повідомлення- рішення прийняти відповідачем без з'ясування всіх обставин справи з порушенням    Законів України  “Про податок  на додану вартість” та  “Про податок з доходів фізичних осіб”.

            Представник відповідача  надав заперечення  на позовну заяву ( вих. НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_6 р.) , в якому с позовними вимогами не погодився, вказавши, що у позивача згідно з законом України “Про податок  на додану вартість” не було підстав для включення сум  податку на додану вартість  до складу податкового кредиту у зв'язку з тим, що  ТОВ “Дар”  та ТОВ «Торгова компанія «Одіссей» не мали права оформляти податкові накладні, відносити до податкового кредиту суми ПДВ сплачені під час купівлі товарів, крім того він вказав, що позивача занизив дохід у перевіряємий період , у зв'язку з чим згідно з Декретом КМУ “Про прибутковий податок з громадян” йому нараховані податкові зобов'язання .

             Під час судового засідання, яке відбулось ІНФОРМАЦІЯ_5 р., представники відповідача наполягали на відсутності підстав для задоволення позовних вимог, вказавши, що податкові повідомлення - рішення  НОМЕР_3 та НОМЕР_4 від  ІНФОРМАЦІЯ_2 р.  прийняти при всебічному з'ясуванні обставин справи.

 Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

встановив

            У період часу з ІНФОРМАЦІЯ_7 р. по ІНФОРМАЦІЯ_8 р.  відповідачем  проводилась   планова документальна  перевірка позивача  з питань дотримання  вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з ІНФОРМАЦІЯ_9 р. по ІНФОРМАЦІЯ_10р. За результатами вказаної перевірки  ІНФОРМАЦІЯ_1 р.  складено акт  НОМЕР_6

             У вказаному акті перевірки зафіксовані висновки відповідача  про порушення позивачем  ч.2.ст13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» , п. 19.1. ст..19 Закону України «Про податок з доходів  фізичних осіб» у частині  ведення обліку  доходів та витрат , достатніх  для визначення  суми  загального оподатковуваного доходу, що привело  до недоплати податку з доходів  фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю  у розмірі 1319,91 грн., , а також порушення  п.п.7.4.2., п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»  в частині заниження податкових зобов'язань по ПДВ  у розмірі 22069,0 грн.

               На підставі акту перевірки від ІНФОРМАЦІЯ_1 р. НОМЕР_7  відповідачем  прийнято податкове повідомлення -рішення від ІНФОРМАЦІЯ_2 р.  НОМЕР_4, яким позивачу  донараховане податкове зобов'язання  з ПДВ в сумі 22069грн. та до нього застосовані  фінансові санкції у сумі 11034,50 грн. - у розмірі 50% від суми донарахованого податкового зобов'язання.

                Крім того на підставі зазначеного акту перевірки  відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_11 р. прийнято податкове повідомлення - рішення НОМЕР_3 , згідно з яким  за порушення позивачем  п.п. 19.1 а) п. 19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів  фізичних осіб» йому нараховане  податкове зобов'язання  по податку  з доходів фізичних осіб  у сумі 1319,91 грн.

              Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ст. 9 Кодексу адміністративного кодексу України передбачено, що органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

               Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов'язання  це загальна сума  податку , одержана ( нарахована) платнику  податку у звітному ( податковому ) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий кредит  - це сума, на яку платник податку  має право зменшити податкове зобов'язання  звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

                 Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

                 П.п. 7.4.1. п. 7.4 Закону України “Про податок на додану вартість” визначає, що  податковий кредит  звітного періоду  складається  із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься  до складу  валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

                 Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7  Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає  сплаті ( перерахуванню) до бюджету  або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця  між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою  податкового кредиту  такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні  суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується  у зменшення  суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні  податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. 

                Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

                Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

                  Відповідач у акті перевірки НОМЕР_7   та у своїх запереченнях вказує на те, що за ініціативою ДПІ Кіровського району м. Дніпропетровськ ІНФОРМАЦІЯ_12 р.  ТОВ «Торгова компанія «Одіссей»  скасоване  як платник ПДВ, а за рішенням суду  від ІНФОРМАЦІЯ_13 р.  скасоване як платник ПДВ ТОВ «Дар», що на його думку  згідно з п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7  Закону України “Про податок на додану вартість”  позбавило позивача можливості  включати  в податковий кредит  , суми ПДВ , сплачені  ним  у зв'язку з придбанням  товарів (отриманням послуг)  у зазначених юридичних осіб.

                 Матеріали справи свідчать про те, що за період часу з ІНФОРМАЦІЯ_9 р. по ІНФОРМАЦІЯ_10р.  позивач придбав  у ТОВ «Торгова компанія «Одіссей» та ТОВ «Дар»  паливно-мастильні матеріали та  йому були надані інформаційні послуги в наступних обсягах :  у ТОВ «Торгова компанія «Одіссей» у ІНФОРМАЦІЯ_14 р. на суму 33805,06 грн. ( ПДВ 5634,18 грн.) та у ІНФОРМАЦІЯ_15 р. - на суму 36376,08 грн. ( ПДВ 6062,68 грн.) ,  у ТОВ «Дар» в ІНФОРМАЦІЯ_15 р. на суму 51919,43 грн. (ПДВ 8653,24 грн.), сплативши при цьому у повному обсязі зазначені  суми у тому числі і ПДВ.

                 З пояснень сторін стає зрозумілим, що позивач відніс сплачений ним  під час здійснення розрахунків з ТОВ «Торгова компанія«Одіссей» та ТОВ «Дар» ПДВ до складу податкового кредиту  відповідних звітних періодів.

                 Позивачем надані довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м.Київ НОМЕР_9та НОМЕР_8  від ІНФОРМАЦІЯ_16 р., згідно з якими станом на ІНФОРМАЦІЯ_17 р.  ТОВ Торгове підприємство «Дар» та ТОВ Торгова компанія «Одіссей» значаться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

                 Відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ , не надав доказів того, що позивач під час здійснення розрахунків з зазначеними юридичними особами знав про ініціативу ДПІ Кіровського району м. Дніпропетровськ щодо скасування  ТОВ «Торгова компанія «Одіссей»    як платника ПДВ  та рішення суду  від ІНФОРМАЦІЯ_13 р.  про скасування  державної реєстрації ТОВ «Дар».

                 За таких обставин, приймаючи до уваги надання позивачем  усіх  необхідних видаткових та податкових накладних на товар, актів виконаних робіт , яки підтверджують отримання послуг  ,  суд вважає, що позивач правомірно включив 20337 грн. ПДВ, сплаченого ТОВ «Торгова компанія «Одіссей» та ТОВ «Дар»  , до сум податкового кредиту по ПДВ.

                         У зв'язку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для зменшення  бюджетного відшкодування позивача  за  вказаний період часу  на 20337 грн .

                          У період, який перевірявся, позивач  придбав  у МЧП «ВТІ» комплектуючи до комп'ютерів на суму 5330 грн. ( ПДВ 888,33 грн.)  накладні НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14 від ІНФОРМАЦІЯ_20 р. , у МПКП «Юніт» комплектуючи до комп'ютерів на суму  4013,82 грн. ( ПДВ 668,97 грн.) накладні НОМЕР_15 від ІНФОРМАЦІЯ_18 р , у ТОВ «Кримполіграфбумага» придбав крісло «Атлант» вартістю  1048 грн.( ПДВ 174,67 грн.), податкова накладна  НОМЕР_16 від ІНФОРМАЦІЯ_19 р.

              Позивачем надані документи , яки свідчать про сплату ним  МЧП «ВТІ», МПКП «Юніт» та ТОВ «Кримполіграфбумага» вартості отриманих у них товарів .

             За таких обставин,  суд вважає, що позивач правомірно включив 1732 грн. сплаченого під час купівлі товарів  ПДВ  до сум бюджетного відшкодування.

              Суд, керуючись п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7  Закону України “Про податок на додану вартість” вважає необґрунтованим зменшення бюджетного відшкодування позивача по ПДВ    на 1732 грн.

                      Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов'язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів ( обов'язкових платежів) є Закон України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою)  є податкове  зобов'язання ( з урахуванням  штрафних санкцій  за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене  у встановлений строк, а також пеня , нарахована  на суму такого податкового зобов'язання.

                           Ст.17 Закон України “Про порядок  погашення  зобов'язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає порядок  нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

                           Як зазначено вище , суд не встановив порушеннь Закону України «Про податок на додану вартість»  в діях позивача по віднесенню до податкового кредиту суми ПДВ  у розмірі 22069  грн., сплаченої  під час розрахунків  за отримані від ТОВ «Торгова компанія «Одіссей», ТОВ «Дар», МЧП «ВТІ», МПКП «Юніт» та ТОВ «Кримполіграфбумага» товари (послуги). За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для нарахування  штрафних санкцій у сумі 11034,50  грн.

             Таким чином, суд приходить до висновку , що відповідач в акті     НОМЕР_7 зробив висновки, які не відповідають діючому законодавству та обставинам справи, що призвело до необґрунтованого визначення позивачу суми податкового зобов'язання по ПДВ та  нарахування штрафних санкції.

             В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги  у частині визнання нечинним   податкового повідомлення рішення  відповідача від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. НОМЕР_4  підлягають задоволенню.

     Ст. 67 Конституції України  визначає, що кожен  зобов'язаний сплачувати  податки і збори  в порядку і розмірах, встановлених законом.

              Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, визначений у Законі України “Про податок  з доходів фізичних осіб”, який набрав чинності з 01.01.2004 р. (п. 22.1.)

              Відповідно до п. 22.10 зазначеного закону  до набрання чинності  спеціальним законом з питань  оподаткування  фізичних осіб - суб'єктів  підприємницької діяльності  продовжує діяти р.IV Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок громадян” у частині оподаткування  доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю.

              У ст.13 Декрету визначено, що  оподаткованим доходом вважається  сукупний чистий доход, тобто різниця  між валовим доходом (виручки у грошовій та  натуральній формі) і документально  підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними  з одержанням доходу.  Документально  підтвердженими витратами вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду, та підтверджені відповідними документами.

              До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу)  згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

              Ст. 2 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає , що платниками  податку  з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші  підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання  прибутку.

               Згідно з п. 5.1 ст.5 вказаного закону  валові витрати виробництва  та обігу  це сума  будь-яких витрат платника податків  у грошовій матеріальній  або нематеріальній формах, здійснюваних  як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником  податку для їх подальшого використання  у власній господарській діяльності.

                Склад валових витрат наведено у п.5.2. ст..5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку  з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням певних обмежень.

               П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що  не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені  розрахунковими, платіжними та іншими  документами, обов'язковість  ведення та зберігання яких  передбачена правилами ведення податкового обліку.

                       Як зазначено вище , позивачем надані докази того, що  період, який перевірявся він   придбав  у МЧП «ВТІ» комплектуючи до комп'ютерів на суму 5330 грн.(  накладні НОМЕР_10, НОМЕР_11 ,НОМЕР_6, НОМЕР_13, НОМЕР_14 від 1ІНФОРМАЦІЯ_20 р.) , у МПКП «Юніт» комплектуючи до комп'ютерів на суму  4013,82 грн. (накладніНОМЕР_15 від 1ІНФОРМАЦІЯ_18 р .), у ТОВ «Кримполіграфбумага» придбав крісло «Атлант» вартістю  1048 грн.( податкова накладна  НОМЕР_16 від ІНФОРМАЦІЯ_19 р.).  Крім того позивач  у 3 кварталі ІНФОРМАЦІЯ_14 р.  придбав  у СПД ОСОБА_2. портфель  вартістю 170 грн. ( тов. чек НОМЕР_17 від ІНФОРМАЦІЯ_21 р.). Позивач, керуючись вимогами Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” включив зазначені платежі до складу валових витрат.

                       Крім того , із матеріалів справи, пояснень сторін стає зрозумілим що позивач   також відніс до складу валових витрат  перераховану ним доплату  до мінімального страхового платежу по загальнообов'язковому пенсійному страхуванню  у сумі 11185 грн., в той час , як відповідно до наданої їм звітності  обов'язкові відрахування  до Пенсійного фонду України   складали лише  763,20 грн.  , що дорівнювало 31,8 % від чистого доходу, отриманого ним в період, який перевірявся.

              У порядку , передбаченому ст. 71 КАСУ , відповідачем не надані докази того, що понесені позивачем витрати на придбання портфеля, крісла,  комплектуючих до комп'ютерів не були ним здійснені для  подальшого використання цих товарів у власній господарській діяльності, для отримання ним виручки.  У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач використовував їх не для ведення підприємницької діяльності. На думку суду відсутність у позивача окремого офісного приміщення таким доказом не може бути. 

              У зв'язку з наведеним , вивчивши обставини справи,  суд прийшов до висновку , що позивач , керуючись Декретом Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок громадян” та Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” , правомірно включив до складу валових витрат суму коштів ,  витрачених ним на придбання портфеля, крісла,  комплектуючих до комп'ютерів.

                        На думку суду ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” застосовується до фізичних осіб  - суб'єктів  підприємницької діяльності з урахуванням  відповідних обмежень та особливостей, не передбачає  включення до складу валових витрат зазначених суб'єктів  підприємницької діяльності  суми доплат до мінімального страхового платежу.  В силу викладеного, приймаючи до уваги те, що  встановлена діючим законодавством  сума обов'язкових відрахувань позивача  до Пенсійного фонду України  у розмірі 31,8 % від чистого доходу у період, який перевірявся,  складала 763,20 грн. ,  суд вважає, що у нього були відсутні правові підстави включати до складу валових витрат  сплачену ним додатково доплату  до мінімального страхового платежу у сумі 1185 грн. За таких обставин стає зрозумілим, що   відповідач правомірно визначив позивачу суму податкових  зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб у сумі 154.05 грн.

                На підставі викладеного,  суд приходить до висновку , що підлягають задоволенню позовні вимоги по визнанню нечинним податкового повідомлення рішення  відповідача від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. НОМЕР_3 у частині  нарахування податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1165,86 грн. 

             Під час судового засідання, яке відбулось ІНФОРМАЦІЯ_5 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ  постанову складено 25.06.2007 р.

                         Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд 

                                              п о с т а н о в и в

1. Позов задовольнити частково.

           2. Визнати нечинним  податкове повідомлення- рішення  ДПІ в м.  Керч ( АДРЕСА_2 ) від   ІНФОРМАЦІЯ_2 р. НОМЕР_4  по донарахуванню   СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_18) податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 33103,50 грн.

           3. Визнати нечинним  податкове повідомлення- рішення  ДПІ в м.  Керч ( АДРЕСА_2 ) від   ІНФОРМАЦІЯ_2 р. НОМЕР_3  у частині  донарахування   СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_18) податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1165,86 грн. 

          4. Стягнути з Державного бюджету України на користь СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_18, п/р НОМЕР_19 в ПІБ м.Керч)  2 грн.55 коп.  судового збору.

           5.    В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

         У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження. 

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Яковлєв С.В.