ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01024, м. Київ-24, вул. П.Орлика, 4
|
|
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді Присяжнюк Т.І.,
суддів Пошви Б.М. і Школярова В.Ф.,
за участю прокурора Яковенко Р.І.,
захисника ОСОБА_2,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 06 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2006 року.
Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01 серпня 2006 року засуджено:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця с. Добрянки Ріпкинського району Чернігівської області, раніше не судимого,
- за ч.І ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі;
- за ч.2 ст. 263 КК України на 1 рік позбавлення волі і на підставі ст. 70 КК
__________________________________________________________________
Справа № 5-9 к 07 Категорія ст..121 ч.1 КК України
Головуючий у апеляційній інстанції Оседач М.М.
Доповідач Школяров В.Ф.
України за сукупністю злочинів на 5 років позбавлення волі .
Відповідно. до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
19 жовтня 2006 року Апеляційний суд Чернігівської області розглядаючи за апеляцією прокурора в апеляційному порядку кримінальну справу щодо ОСОБА_1, скасував вирок Ріпкинського районного суду від 01 серпня 2006 року в частині призначення покарання і постановив свій вирок, яким засудив його за ч.2 ст.263 і ч.1 ст.121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 31 січня 2006 року близько 24 год. будучи в стані алкогольного сп'яніння та перебуваючи на вул. К. Маркса в смт. Добрянка Ріпкинського району Чернігівської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно наніс один удар ножем в область грудної клітки потерпілому ОСОБА_3, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження.
Крім того, ОСОБА_1 , без передбаченого законом дозволу носив при собі ніж, який згідно висновку експерта є холодною зброєю.
У касаційній скарзі захисник не оспорюючи обґрунтованості засудження ОСОБА_1 і правильності кваліфікації його дій, просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначення покарання і застосувати ст. 75 КК України. Вважає, що задовольняючи апеляцію прокурора про обрання ОСОБА_1 покарання у виді реального позбавлення волі, апеляційний суд не дотримався вимог ст. 65 КК України, оскільки врахував лише ступінь тяжкості злочину і не в повній мірі взяв до уваги дані про особу винного та пом'якшуючі покарання обставини, зокрема, стан його здоров'я, добровільне, часткове відшкодування потерпілому завданої шкоди, а також наявність на утриманні та вихованні малолітньої дитини.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1, які підтримали касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи й обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Вирок апеляційного суду є рішенням суду вищої інстанції, що в апеляційному порядку перевіряє обґрунтованість і законність судових рішень місцевих судів, а тому він теж повинен відповідати цим вимогам закону.
Як передбачено у статті 378 КПК України, вирок апеляційного суду має відповідати вимогам статей 332-335 цього Кодексу, а крім того, у ньому зазначається зміст вироку суду першої інстанції, суть апеляції і мотиви прийнятого рішення.
Апеляційний суд Чернігівської області при постановлені вироку щодо ОСОБА_1 не виконав належним чином зазначені вимоги закону і належним чином не обґрунтував прийнятого рішення.
Так, задовольняючи апеляцію прокурора і скасовуючи вирок місцевого суду із-за необхідності призначення засудженому більш суворого покарання, апеляційний суд свій висновок мотивував тим, що місцевий суд не в повній мірі дотримався загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.1 його постанови “Про практику призначення кримінального покарання” від 24 жовтня 2003 року №7, однак не навів при цьому обставин, які не були враховані судом першої інстанції при вирішенні питання про призначення покарання засудженому.
Не зазначив апеляційний суд у вироку, як того вимагає ст. 334 КПК України, й обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання, на що правильно звертає увагу захисник засудженого, наводячи у скарзі пом'якшуючі обставини та дані про його особу, які мав би урахувати апеляційний суд при постановлені вироку.
Як видно із матеріалів справи, засуджений, оспорюючи доводи апеляції прокурора зазначав про його незадовільний стан здоров'я та добровільне відшкодування потерпілому завданої матеріальної шкоди, але зі змісту вироку не вбачається, чи були предметом перевірки ці додаткові матеріали і яку оцінку дав їм апеляційний суд, оскільки при постановлені вироку вони не враховані.
Крім того, апеляційний суд всупереч вимогам загальних засад призначення покарання сам допустив суперечність висновків, стосовно системи відправних вимог ( критеріїв), якими суд має керуватися призначаючи певний вид і конкретну міру покарання.
Так, апеляційний суд визначаючи ступінь тяжкості скоєного засудженим злочину, виходячи із його конкретних особливостей та обставин вчинення зазначив, що наведені ним обставини свідчать про його підвищену суспільну небезпеку.
Разом з тим, наводячи окремі дані, що характеризують особу винного, та обставини, що пом'якшують відповідальність засудженого, апеляційний суд зазначив, що наведені ним обставини істотно знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого засудженим ОСОБА_1 злочину і дає можливість призначення йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції закону.
Отже, доводи у касаційній скарзі захисника засудженого про недотримання апеляційним судом вимог ст. 65 КК України й проявлену однобічність в оцінці обставин, що мають значення при вирішені питання про покарання, заслуговують на увагу.
За таких обставин колегія суддів вважає, що із-за допущених істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, і зокрема, недотримання вимог ст. 378 КПК України, постановлений апеляційним судом вирок щодо засудженого ОСОБА_1, при розгляді апеляції прокурора на вирок місцевого суду підлягає скасуванню відповідно до ст. 398 КПК України, а справа - направленню на апеляційний розгляд, в процесі якого необхідно усунути зазначені недоліки, врахувати додаткові матеріали залучені до справи під час касаційного розгляду та постановити обґрунтоване рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального і кримінального законів.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Скасувати вирок Апеляційного суду Чернігівського області від 19 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 , а справу направити на апеляційний розгляд цьому ж суду в іншому складі суддів.
с у д д і :
Присяжнюк Т.І. Пошва Б.М. Школяров В.Ф..