У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України в складі :
Пилипчука П.П. - головуючого,
Волкова О.Ф.,
Пінчука М.Г.,
за участю прокурора Коломойцева В.Д.,
розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_2,ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_5 - захисника засудженого ОСОБА_1 на вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 30 березня 2006 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 9 червня 2006 року в кримінальній справі стосовно
колишнього заступника начальника НОМЕР_14 військового складу - начальника обліково-операційного відділу
майора ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Жданов Донецької області, українця, з вищою освітою, раніше не судимого,
колишнього ІНФОРМАЦІЯ_4
капітана ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Черкаси, українця, з вищою освітою, раніше не судимого,
колишнього начальника продовольчого та речового складу військової частини НОМЕР_13
прапорщика ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, з середньою освітою, раніше не судимого,
в с т а н о в и л а :
Вироком військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 30 березня 2006 року, залишеним без змін ухвалою військового апеляційного суду Центрального регіону від 9 червня 2006 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 410 КК та ч. 1 ст. 366 України, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 - у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 410, ч. 1 ст. 425, ч. 1 ст. 366 КК України.
На підставі ч. 2 ст. 410 КК України ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді обмеження волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ст. 54 КК України його позбавлено військового звання “майор”. На підставі ч. 1 ст. 366 КК України - обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, зберіганням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 2 роки. Остаточне покарання ОСОБА_1 призначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі строком на 5 (п'ять) років, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, зберіганням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 2 роки, з позбавленням військового звання “майор”.
Засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі ч. 2 ст. 410 КК України із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді обмеження волі строком на 5 (п'ять) років кожному. На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_2 позбавлено військового звання “капітан”, а ОСОБА_3 - військового звання “прапорщик”. На підставі ч. 1 ст. 366 КК України судом призначено покарання у виді обмеження волі: ОСОБА_2 строком на 2 роки, ОСОБА_3 строком на 1 рік, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, зберіганням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 2 роки кожного. На підставі ч. 1 ст. 425 КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) та 2 (два) роки відповідно.
Остаточне покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі строком на 5 (п'ять) років, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, зберіганням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 2 роки, з позбавленням військових звань “капітан” та “прапорщик” відповідно.
Судом задоволено цивільні позови військового прокурора Черкаського гарнізону, на користь військової частини А3177 стягнуто з ОСОБА_3 52627 грн.62 коп., та з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно - 8011 грн. 82 коп.
Судом встановлено, що злочини були вчинені засудженими за таких обставин.
В період з червня 2004 року по березень 2005 року, ОСОБА_2, перебуваючи на посаді ІНФОРМАЦІЯ_4, в порушення вимог керівних документів щодо обліку, зберігання списання та використання військового майна допустив недбале ставлення до військової служби, що полягало у невжитті ним заходів щодо забезпечення надійного зберігання матеріальних засобів продовольчої служби, відсутності належної організації ним обліку закріпленого за службою майна та його здачі на довольчі склади. Наявність і стан збереження майна на складі ОСОБА_2 щомісячно не перевіряв, за рухом матеріальних засобів не слідкував, відповідні дані для бухгалтерського обліку не надавав, не контролював діяльність свого підлеглого, начальника продовольчого та речового складу частини ОСОБА_3 В результаті цього недбалого ставлення до служби була завдана істотна шкода порядку обліку і списання військового майна у військовій частині.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 в період з жовтня 2004 року по березень 2005 року, порушуючи вимоги керівних документів також недбало ставився до військової служби. Так, він не вживав заходів щодо забезпечення надійного зберігання матеріальних засобів, облік закріпленого за ним військового майна не вів, допускав невиходи на службу, під час яких передавав ключі від складу з майном продовольчої служби стороннім особам без дотримання порядку передачі майна. Облікові документи про рух матеріальних засобів ОСОБА_3 щоденно не складалися, в продовольчу службу частини не подавалися, звірки фактичної наявності матеріальних засобів проводилися формально. В результаті такої бездіяльності, у підзвіті ОСОБА_3 виявлено нестачу технічного майна продовольчої служби загальною вартістю 52 627 гривень 62 коп.
В січні 2005 року ОСОБА_2, реалізуючи злочинний намір на незаконне списання з обліку та викрадення військового майна, самостійно склав завідомо неправдиві офіційні документи - акти технічного стану двох відділень хлібозаводу НОМЕР_1, НОМЕР_2, в які вніс завідомо неправдиві відомості про незадовільний технічний стан складових агрегатів цього хлібозаводу. В даних актах ОСОБА_2 особисто підробив підписи всіх членів комісії, затвердив акти у командира військової частини НОМЕР_13, а в подальшому підробив в цих актах підпис начальника продовольчої служби Північного ОК та відбиток печатки продовольчої служби Північного ОК. Після цього, ОСОБА_2 зазначені фіктивні документи затвердив в Управлінні продовольчого забезпечення Департаменту ресурсного забезпечення МО України.
Достовірно знаючи про майбутнє реформування військової частини НОМЕР_13 та ліквідацію довольчого органу - НОМЕР_14-го військового складу, бажаючи приховати виявлену нестачу, а також незаконно списати з обліку та викрасти два відділення хлібозаводу ПМХ, у березні 2005 року ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 за попередньою змовою, зловживаючи службовим становищем, з корисливих спонукань оформили фіктивні офіційні документи - Акти прийому НОМЕР_5, НОМЕР_6, в які внесли завідомо неправдиві дані про передачу військового майна військової частини А 3640, а саме кухонь ОПК-43 в кількості 2-х штук, кухні КП-130 в кількості 1 шт., кухонь КП-125 в кількості 2-х штук, кухонь КО-75 в кількості 2-х штук, термосів ТВН-12 в кількості 453 штук, термосів ТН-36 в кількості 19-ти штук, 2-х відділень хлібозаводу ПМХ на загальну суму 123 474 грн., на НОМЕР_14-й військовий склад без фактичної передачі майна. Аналогічні неправдиві дані були внесені і в наряд НОМЕР_7. ОСОБА_1, достовірно знаючи, що це майно на склад не здане, затвердив вказані фіктивні акти НОМЕР_8,НОМЕР_9 та скріпив їх гербовою печаткою складу. На підставі цих завідомо неправдивих документів ОСОБА_2 зазначене майно було незаконно списане з обліку військової частини НОМЕР_13.
Далі ОСОБА_2 разом з своїм підлеглим ОСОБА_3. у співучасті з ОСОБА_1 за попередньою змовою, зловживаючи службовим становищем, викрав два відділення хлібозаводу ПМХ. В період з кінця червня до кінця липня 2005 року ОСОБА_3 за вказівкою ОСОБА_2 автомобілями військової частини НОМЕР_13 “Урал” в.н. НОМЕР_10 та “Урал” в.н. НОМЕР_11 вивіз з військової частини на територію фермерського господарства “Фермерство Орловське” в с. Великий хутір Драбівського району Черкаської області обладнання двох відділень польового хлібозаводу ПМХ загальною вартістю 70 820 гривень 09 коп. при цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3, домовившись, ввели в оману командування військової частини НОМЕР_13, повідомивши, що згідно наряду перевозять військове майно в іншу військову частину.
В подальшому, ОСОБА_1 з метою продати викрадені відділення хлібозаводу направив до ОСОБА_2 громадянина ОСОБА_4, який хотів придбати такий хлібозавод. 29 серпня 2005 року після отримання від ОСОБА_4 грошей за реалізацію двох відділень хлібозаводу, ОСОБА_2 був затриманий працівниками міліції та військової прокуратури в службовому кабінеті директора агрофірми “Агромакс” в с. Великий Хутір Драбівського району Черкаської області.
В касаційний скаргах засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3 та захисник засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення судом кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, просять: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - скасувати постановлені по справі судові рішення з направленням справи на додаткове розслідування, захисник засудженого ОСОБА_1 - перекваліфікувати дії ОСОБА_1 та пом'якшити призначене йому покарання.
Захисник засудженого ОСОБА_1 свої вимоги мотивує тим, що судом неправильно кваліфіковані дії його підзахисного, та посилається на відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 410 та ч. 1 ст. 366 КК України. На його думку, дії засудженого мають кваліфікуватися як недбале ставлення до військової служби, оскільки по справі не здобуто доказів на підтвердження його вини у пособництві в розкраданні військового майна та службовому підробленні.
Засуджений ОСОБА_2 доводи своєї касаційної скарги обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій було допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону. Так, на його думку, військовий суд гарнізону за наявності підстав для закриття кримінальної справи - відсутності події злочинів, вчинення яких йому інкриміновано, постановив незаконний вирок, а військовий суд регіону залишив цей вирок без змін.
Засуджений ОСОБА_3 посилається на недоведеність його вини у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 410, ч. 1 ст. 425, ч. 1 ст. 366 КК України. Викладені в обвинувальному вироку суду висновки, на його думку, не відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Волкова О.Ф., думку прокурора, який вважав за необхідне залишити вирок суду без змін, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційних скарг.
Відповідно до статті 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 370-372 КПК України.
Під час касаційного розгляду даної кримінальної справи встановлено порушення кримінально-процесуального закону, які свідчать про необхідність зміни вироку суду.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1,ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, доведено сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які сумнівів у своїй достовірності не викликають та всупереч доводам касаційних скарг відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на достатньо повно та належним чином оцінених доказах, які зібрано у справі й наведених у вироку. Посилання на недоведеність та неправильну кваліфікацію дій перевірялася судом апеляційної інстанції, але свого підтвердження не знайшли. Кваліфікація дій кожного з засуджених є правильною.
Разом з тим, визначаючи вартість викраденого майна - двох відділень хлібозаводу ПМХ у 70820 грн. 09 коп. суд помилково не врахував дійсний технічний стан некомплектність майна і, навівши у вироку, не застосував висновки судово-товарознавчої експертизи щодо його вартості. Тому Військова судова колегія приходить до висновку про необхідність внесення змін до судових рішень в частині визначення вартості викраденого майна у сумі 66500 грн.
Суд також посилався, як на доказ, на акт документальної ревізії окремих питань діяльності продовольчої служби військової частини НОМЕР_13 від 21 жовтня 2005 року. Але при цьому судом не враховано висновків про те, що два відділення польового хлібозаводу ПМХ були позаштатними та відповідно до п.3.6. наказу МО України від 2 лютого 1999 року №25 документально перевірити комплектність, напрацювання годин (км) по хлібозаводу у військовій частині НОМЕР_13 неможливо (т. 2, а.с.103).
Разом з тим, не включаючи до обсягу обвинувачення за ч.2 ст. 410 КК України, судом безпідставно задоволено цивільний позов прокурора щодо стягнення з засуджених солідарно збитків за відсутні дві цистерни для води ЦВ-1 та ЦВ-2, тістоформовочну машину ТМ-3 та одну просію вальну машину ПМ-60 у сумі 8011 грн. 82 коп.
У зв'язку з цим Військова судова колегія приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні зазначеного позову як такого, що не доведений.
Призначаючи кожному з засуджених покарання, суд визнав окремі обставини такими, що мають пом'якшити відповідальність і визнав необхідним застосувати до кожного статтю 69 КК України, призначити більш м'який, ніж передбачено законом, основний вид покарання, та визнав, що виправлення кожного із засуджених можливе без ізоляції від суспільства.
Разом з тим, враховуючи ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. злочинів, даних про особу винних, наслідків злочину, суд не в достатній мірі врахував ці обставини при призначенні покарання. Застосування ст. 54 КК України судом мотивовано лише фактом вчинення військових посадових злочинів, що порочить звання “офіцера” та “прапорщика”, що військова судова колегія розцінює явно недостатнім і необґрунтованим.
З урахуванням наведеного, змінюючи судові рішення в частині призначення покарання, Військова судова колегія вважає необхідним, із застосуванням ст.69 КК України, знизити міри покарання засудженим нижче найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст. 410 КК України, звільнивши засуджених від додаткових покарань, та застосувати до ОСОБА_1,ОСОБА_2 й ОСОБА_3 ст. 75 КК України із виключенням застосування до них ст. 54 КК України.
Керуючись статтями 394-396, 398 КПК України, колегія суддів військової судової колегії Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційні скарги засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 30 березня 2006 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від 9 червня 2006 року в частині призначення засудженим покарання, визначення вартості викраденого засудженими майна та задоволення цивільного позову прокурора змінити.
Призначити покарання ОСОБА_1 за ст.ст. 27 ч.5, 401 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 3 роки обмеження волі; за ст. 366 ч.1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 2 роки обмеження волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити, визначити ОСОБА_1 покарання 3 роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
Призначити покарання ОСОБА_1 за ст. 410 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 3 роки обмеження волі; за ст. 425 ч.1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 1 рік обмеження волі; за ст. 366 ч.1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 2 роки обмеження волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_2 покарання 3 роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки
Призначити покарання ОСОБА_3 за ст. 410 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 3 роки обмеження волі; за ст. 425 ч.1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 1 рік обмеження волі; за ст. 366 ч.1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 2 роки обмеження волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 покарання 3 роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки
На підстав статті 76 КК України зобов'язати засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи і повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.
Зменшити в судових рішеннях вартість викраденого засудженими військового майна з 70820 грн. 09 коп. до 66500 грн.
У задоволенні цивільного позову військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах військової частини А3177 про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно 8011 грн. 82 коп. - відмовити.
В решті судові рішення залишити без зміни.
Головуючий: П.П.Пилипчук
судді : М.Г.Пінчук
О.Ф.Волков