Справа № 2-А-173/10.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

     11 березня  2010 року                 Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:    

                                               головуючого судді                   -         Чебан В.М.

                                               при секретарі                            -         Гладчук А.Д.

                       за участю позивача                   -           ОСОБА_1    

                       з участю представника відповідача   - Везденко Д.С.      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Чернівці про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити її перерахунок,-

  в с т а н о в и в  :    

    У січня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Чернівці про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити її перерахунок.  

    Посилався на те, що він інвалід третьої групи першої категорії, постраждалий від Чорнобильської катастрофи, його захворювання пов'язано з впливом аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці та отримує пенсію в розмірі 1065 грн., яка менша за мінімальний розмір пенсії, передбаченої чинним законодавством. Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-7 від 28 лютого 1991 року, згідно якого пенсії особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам 1 групи – 100% мінімальної пенсії за віком; інвалідам 2 групи – 75% мінімальної пенсії за віком; інвалідам 3 групи – 50% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути меншим по 1 групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком; по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком; по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 28 п.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком 25 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Тому йому, як інваліду   3 групи та особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватись виходячи з розмірів передбачених ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

Разом з тим, розмір його пенсії не відповідає законодавчо встановленому мінімальному критерію, чим порушуються його конституційні права. Пенсія інваліда 3 групи не може бути нижчою 6 мінімальних пенсій за віком. Згідно ст. 19 ч.1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" мінімальний розмір пенсії за віком визначається виключно законами України, а не постановами Кабінету Міністрів України. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій незалежно від форми підпорядкування, а відповідно до ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, тому розмір мінімальної пенсії визначається саме Верховною Радою України.

Згідно ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень між громадянами України.

Ст. 28 п.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" чітко визначає, що мінімальна пенсія за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Зважаючи на це, в січні 2010 року він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, як того вимагає закон, але отримав відмову в перерахунку пенсії, оскільки відповідач послався не на закон, а на підзаконні нормативно-правові акти.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Відповідно до ст. 1 ч. 1 розділу 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 3017-3 від 05 жовтня 2000 року, державні соціальні гарантії встановлені законами мінімальним розміром оплати праці, доходів громадян пенсійного забезпечення, соціальні допомоги, розміри інших видів соціальних виплат встановлені законами і нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижче прожиткового мінімуму. Для окремих категорій осіб передбачений особливий порядок пенсійного забезпечення з обліком їх правового статусу, професійних обов'язків, підвищених вимог дисципліни і обмежень інших особливостей пов'язаних з ризиком для життя і здоров'я, що привело до встановлення додаткової гарантії забезпечення таких осіб. Обмеження таких гарантій не відповідає ст.ст. 3, 22, 48 Конституції України.

В Україні визначається і діє принцип верховенства  права. Конституція України має найвищу юридичну силу закону та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їм. Права і свободи людини, громадянина закріплені Конституцією не є вичерпними, свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Отже, мінімальна пенсія і є державний соціальний стандарт, тобто мінімальна пенсія за віком, яка помножується на 6 – це і є державна гарантія відповідно до Конституції України.

Відповідно до рішень Конституційного Суду України № 8-2005 від 11 жовтня 2005 року 8-2005, справа № 1-21/2005; № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року встановлено Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року, яким визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на охорону їх життя та здоров'я і у відповідності до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне життя і здоров'я, довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до Конституції України та законів України визначають категорію громадян України, які потребують додаткових гарантій з боку держави.

Права і свободи закріплені Конституцією України не можуть бути скасовані.            

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

У разі невідповідності Закону України, або іншого правового акту, застосовується правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст.ст. 8, 9 КАС України, а також Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду по правах людини" № 3477-4 від 23 лютого 2006 року, розділ 4 ст. 17 п.1, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику суду, як джерело права.

Просить визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці щодо відмови в перерахунку пенсії по інвалідності у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов'язати управління Пенсійного фонд України в Шевченківському районі м. Чернівці зробити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з моменту звернення.  

А також, згідно вимог ст..67 ч.3 вищезазначеного Закону зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму підвищувати розмір пенсії визначений відповідно до ст..54 чинного Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю. Перерахунок пенсії здійснювати з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

В судовому засіданні позивач   ОСОБА_1  позовні вимоги підтримав повністю та дав пояснення аналогічні викладеним в позові.

    Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав,   вважаючи, що відсутні правові підстави для визнання їх дій неправомірними, оскільки пенсія позивачу обчислена відповідно до норм чинного законодавства України, а тому просять відмовити в задоволення позовних вимог.    

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає,  що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.  

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обтавин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чернобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і сорціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Згідно ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 у вигляді: державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції згідно із Законом від 09 лютого 2006 року, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Однак у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по 3 групі інвалідності,  - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 3 групи ,  призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком .  Виплата додаткової пенсії відповідно до ст. 53 цього закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Судом встановлено , що позивач є потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, має 3 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується копією посвідчення та довідкою Міністерства охорони здоров»я (а.с.7,9), у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Розрахунок пенсії позивачу відповідачем проводиться   всупереч положенням статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статями 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який визначається згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який визначав би цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами. Перерахунок призначеної пенсії у разі виникнення права на її підвищення провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Згідно цих вимог закону, судом встановлено, що позивач 11 січня 2010 року звернувся до відповідача управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці з заявою про перерахунок пенсії, тому перерахунок пенсії по інвалідності слід здійснити з 01 січня 2010 року.  

Таким чином, суд вважає, що при зверненні позивача з заявою до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці,  йому безпідставно було відмовлено в перерахунку пенсії по інвалідності у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому суд вважає, що такі дії відповідача є неправомірними, належить зобов’язати його зробити перерахунок та виплату пенсії  по інвалідності позивачу з 01 січня 2010 року у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з моменту звернення , задовольнивши  позові вимоги.  

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача в подальшому підвищувати та здійснювати перерахунок пенсії,  то суд вважає, що  не має підстав на майбутнє визначати протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин. А тому в цій частині позовних вимог має бути відмовлено.

    На підставі викладеного, ст.ст. 3, 8, 16, 22, 24, 46, 50, 55 Конституції України, ст.ст. 1, 49, 50, 54 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів на 2008 рік", ч.ч. 4, 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 158-163, 167 КАС України, суд,  -

п о с т а н о в  и  в  :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці щодо відмови в перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1   у відповідності до вимог ст.ст. 49,50,54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Чернівці здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1   відповідно до вимог ст.ст.49, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з моменту його звернення.

В решті вимог адміністративного позову – відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, а апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

  СУДДЯ :   підпис.

З оригіналом вірно: