УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа № 22 - 9382 2009 р. Головуючий у 1 інстанції Волкова С. Я.
Доповідач Котула Л.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого Котули Л.Г.
Суддів Волкової Л.О., Слободянюк С. В.
При секретарі Полонській А.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна на рішення Печерського районного суду м. Києва від 2 вересня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна про визнання права власності на самочинно збудовані приміщення.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 2 вересня 2008 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності на самочинно зведені приміщення загальною площею 181, 3 кв.м, що складає 38/100 домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1
Зобов»язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права
власності на об»єкти нерухомого майна зареєструвати право власності ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
самочинно зведені приміщення загальною площею 181, 3 кв.м , що складає 38/100
домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1
У апеляційній скарзі Печерська районна у місті Києві державна адміністрація просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову, оскільки рішення суду прийнято з порушеннями норм матеріального права.
Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна у апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом вимог матеріального та процесуального права , просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволені позову.
Заслухавши доповідача, пояснення представника Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єти нерухомого майна Павлюк Г.М. , яка підтримала апеляційну скаргу, ОСОБА_2 та представника позивачів ОСОБА_4., які заперечували проти задоволення апеляційних* скарг, вказуючи на те , що суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивачів, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково.
Судом встановлено, що 21 серпня 2000 року ОСОБА_1. , ОСОБА_2., ОСОБА_3 придбали відповідно 43/200 частини , 43/600 частини, 43/300 частини житлового будинку АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 1 790 кв.м. до складу якого входять житловий будинок під літерою «А» цегляний з господарськими будівлями: гараж під літерою « Б» , оглядова яма під літерою « Б», вбиральна під літерою « В «, льох під літерою «Д», огорожа під літерою №1-5 (а.с. 21)
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1. , ОСОБА_2, ОСОБА_3. і визнаючи за ними право власності на самочинно зведені приміщення загальною площею 181, 3 кв.м , що складає 38/100 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 суд першої інстанції керувався тим, що спірне самочинно збудоване нерухоме майно ( без визначення ідентифікуючих ознак) відповідає встановленим будівельним, технічним, санітарним та пожежним нормам, не порушує права інших співвласників ( ОСОБА_5 ОСОБА_6.), які дали згоду на реконструкцію будинку та господарських будівель, а тому є правомірним.
Однак , такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів справи, крім ОСОБА_1. , ОСОБА_2, ОСОБА_3., співвласниками будинку є ОСОБА_5., якій належить 7/25 частини житлового будинку №АДРЕСА_1 на підставі договору дарування та ОСОБА_6., якій належить 29/100 частин будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину.
Однак, зазначені особи до участі в справі не були притягнуті і їх думка щодо здійсненої позивачами реконструкції будинку не з»ясовувалася, хоча зазначений спір стосується їхніх прав і обов»язків, оскільки відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
З пояснень представника позивачів в судовому засіданні Апеляційного суду м. Києва випливає, що після реконструкції будинку між позивачами та іншими співвласниками будинку виникали спірні питання, пов»язані з його реконструкцією.
Згідно ч.4 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та 6бов»язки осіб, які не брали участь у справі.
Крім того , судом неправильно застосовані норми матеріального права , які регулюють питання самочинного будівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Цією нормою передбачено загальне правило про те , що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК України).
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно(ч.3 ст. 376 ЦК України); за особою- власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст. 376 ЦК України).
При розгляді зазначеної справи суд відповідно до вимог статей 214, 215 ЦПК України повинен вирішити питання та встановити у рішенні , чи заявлено позивачем позов саме на цих підставах, з»ясувати правовий статус земельної ділянки та осіб, прав та інтересів яких торкається цей спір, якщо земельна ділянка , на якій здійснено будівництво , знаходиться у власності ( користуванні) кількох осіб, чи врахована їхня думка при здійсненні самочинного будівництва , чи не порушуються їхні права цим будівництвом.
Однак на порушення зазначених норм суд ці питання не дослідив і в рішенні не встановив, чи надавалася у встановленому порядку земельна ділянка позивачам, на якій здійснено самочинне будівництво; не з»ясував хто є власником (користувачем) цієї земельної ділянки та чи не заперечував він проти визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво на цій земельній ділянці.
Вирішуючи спір , суд також не врахував , що відповідно до ст. 301 Закону України від 20 квітня 2000 р. № 1699-Ш « Про планування і забудову територій» , ст. 18 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХП « Про основи містобудування» будівництво об»єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад , які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам ; закінчені будівництвом об»єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів полягає у підтверджені державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об»єктів нового будівництва, зокрема, як житлово-громадського , так і виробничого призначення , інженерних мереж та споруд, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Суд не врахував зазначених вимог закону та не встановив факту прийняття спірного майна до експлуатації в установленому законодавством порядку й наявності в позивачів затвердженого проекту будівництва та підстав звернення їх до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.
Ухвалюючи рішення в справі за позовом ОСОБА_1. , ОСОБА_3., ОСОБА_2 до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання права власності на самочинне будівництво , суд не врахував, що належним відповідачем у справі про самочинне будівництво є Київська міська рада (або Київська міська державна адміністрація у разі делегування їй таких повноважень Київською міською радою), до компетенції якої належить вирішення питань щодо розпорядження землями територіальної громади міста, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності ( стаття 9 ЗК України ); вирішення питання вибору , вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок, надання дозволу на будівництво об»єктів містобудування; вирішення питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції , реставрації, капітального ремонту об»єктів містобудування та упорядкування територій ( ст. 12 Закону « Про планування і забудову території).
З огляду на наведене, рішення суду законним і обґрунтованим назвати не можна , а тому таке рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. . ст. 303, 304, 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Печерської районної у місті Києві державної адміністрації та Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 2 вересня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верхового Суду України протягом двох місяців шляхом подання до цього суду касаційної скарги.