Справа № 9668

Головуючий у 1-й інстанції: Лісовська О.В.

Доповідач: Штелик С.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду

м.Києва в складі:

Головуючого судді: Штелик С.П.

Суддів: Горелкіної Н.А., Ратнікової В.М.

при секретарі Ленській І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, до якої приєдналася представник ОСОБА_1 ОСОБА_3, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа- ОСОБА_6, про визнання правочинів недійсними.

Заслухавши доповідь судді Штелик С.П., пояснення осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддїв, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2008 року позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1 укладеного 15.04.1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 05.05.1994 року. Просили залишити право власності на спірну квартиру за позивачами. Пояснили, що договір купівлі-продажу спірної квартири від 15.04.1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4. було укладено внаслідок обману. ОСОБА_1. мала намір укласти договір обміну двокімнатної квартири на однокімнатну квартиру з доплатою різниці вартості квартир, а не договір купівлі-продажу.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, до якої приєдналася представник ОСОБА_1., ОСОБА_3., в якій просять рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.

При цьому посилаються на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення неповно та необ»єктивно з»ясовано обставини справи, неправильно застосовано до даних відносин термін позовної давності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі звернулися до суду в березні 2008 року з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1, укладеного 15.04.1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посилаючись на ст. 230 ЦК України, тобто на те, що договір був укладений внаслідок обману.

Оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу був укладений 15.04.1994 року, то суд першої інстанції вірно послався в рішенні на ст. 57 ЦК України в редакції 1963 року, відповідно до якої угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст. 57 ЦК України суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв»язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних умовах.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо того, що посилання позивачки на те, що її обманули, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та були спростовані дослідженими судом доказами.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо застосування строку позовної давності, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, керуючись ет.ст. 257, 267 ЦК України, вірно застосував до даних відносин термін позовної давності і з цієї підстави також відмовив у задоволенні позову, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вперше з позовом (зустрічним) про визнання вказаних договорів недійсними позивачі звернулися у вересні 2004 року, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2005 року основний позов ОСОБА_5. і зустрічний позов ОСОБА_1. та ОСОБА_2. були залишені без розгляду у зв»язку з неявкою сторін. З даним позовом позивачі звернулися до суду в березні 2008 року. З моменту укладення оспорюваних договорів пройшло понад 14 років, відповідач ОСОБА_4. в судовому засіданні просив суд застосувати до даного позову позовну давність.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і об»єктивно з»ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, до якої приєдналася представник ОСОБА_1, ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2008року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.