АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1 Справа №10-258/2010

Категорія КК: ст.236-8 КПК України

Головуючий у першій інстанції – Шибко Л.В.

Доповідач: Чорний О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді:         Полтавцевої ГА.

суддів:                              Лук’янець Л.Ф., Чорного О.М.

за участю прокурора:      Рабінчук Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали за апеляцією скаржника ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою залишена без задоволення скарга ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого в ОВС СВ УМВС України на ПЗЗ від 11 листопада 2009 року про порушення кримінальної справи за фактом порушення невстановленою особою авторських і суміжних прав об’єктів підприємницької діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України.

Таке рішення суд мотивував тим, що на момент порушення справи у слідчого були приводи і підстави для її порушення, оскільки в наданих матеріалах містяться достатні данні щодо наявності події, пов’язаної з порушенням авторських і суміжних прав підприємницької діяльності. Також, суд встановив законність джерел отримання даних та зазначив про неможливість на цій стадії судового розгляду оцінити докази у справі з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності, оскільки, згідно з вимогами кримінально-процесуального закону, встановлення даних обставин справи входить до предмету доказування під час провадження досудового слідства чи розгляду справи по суті.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, скаржник звернувся з апеляцією, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та, як вбачається з її змісту, задовольнити скаргу, оскільки судом були допущенні істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону України, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Він посилається на невиконання при розгляді скарги вимог ст. 236-8 КПК України, оскільки, на його думку, було залишено поза увагою надуманість висновків слідчого та незаконність джерел отримання даних, а саме те, що огляд і вилучення 16-ти системних блоків було здійснено з порушенням вимог ст. ст. 177, 178, 181-186, 188, 190, 191 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи, та матеріали, на підставі яких було винесено постанову про порушення кримінальної справи, колегія суддів вважає, що зазначена апеляція  не підлягає задоволенню, з наступних  підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову старшого слідчого в ОВС СВ УМВС України на ПЗЗ від 11 листопада 2009 року про порушення кримінальної справи за фактом порушення невстановленою особою авторських і суміжних прав об’єктів підприємницької діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України.

Розглядаючи скаргу, суддя вивчив подані скаржником матеріали, а також матеріали перевірки, які стали підставою для порушення кримінальної справи, вислухав адвоката, прокурора і дійшов висновку, що при постановленні рішення, слідчим були дотримані вимоги діючого законодавства України, а тому постановив рішення про залишення скарги без задоволення.

Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованим і з ним погоджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, а саме  на наявність приводів і підстав  до порушення кримінальної справи.

Відповідно до вимог ст. 2368  КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для  винесення постанови  про  порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь  вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді  справи по суті.

З постанови про порушення кримінальної справи, вбачається, що приводом для порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення органами слідства ознак події злочину, а підставою до порушення даної справи послугували матеріали, проведеної за даним фактом, перевірки.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в постанові про порушення кримінальної справи описані наявні обставини та ознаки вчиненого злочину, які є достатніми для висновку про існування події злочину, указана стаття кримінального закону, за ознаками якої порушена кримінальна справа, зазначено подальше спрямування справи, тобто постанова про порушення кримінальної справи відповідає вимогам ст. ст. 94-98 КПК України.

Тому, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що оскаржувана постанова винесена з додержанням вимог кримінально-процесуального закону та відмовив в задоволенні скарги, вказавши про неможливість на даній стадії розгляду перевірити правильність кваліфікації дій невстановлених осіб та допустимість, достовірність і достатність доказів для доведеності вини, так як це входить до предмету доказування.

Також, перевіривши матеріали справи встановлено, що судом першої інстанції під час розгляду скарги було дотримано вимог ст. 236-8 КПК України, а тому доводи апелянта щодо неповноти та необ’єктивності судового розгляду є необґрунтованими.

Посилання апелянта на надуманість висновків слідчого та незаконність джерел отримання даних, а саме на те, що огляд і вилучення 16-ти системних блоків було здійснено з порушенням вимог ст. ст. 177, 178, 181-186, 188, 190, 191 КПК України, також є такими, що не знаходять свого підтвердження матеріалами справи, а тому не можуть бути визнані належною підставою для скасування рішення про порушення кримінальної справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обґрунтовано встановив, що у особи, яка виносила постанову, було достатньо даних для прийняття такого рішення, а тому постанову суду слід залишити без змін, а апеляцію скаржника - без задоволення.

    Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2010 року, якою залишена без задоволення скарга ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого в ОВС СВ УМВС України на ПЗЗ від 11 листопада 2009 року про порушення кримінальної справи за фактом порушення невстановленою особою авторських і суміжних прав об’єктів підприємницької діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України, -  залишити без змін,  а апеляцію скаржника ОСОБА_2 – без задоволення.

Судді:

Полтавцева Г.А.                         Лук’янець Л.Ф.                        Чорний О.М.