АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1 Справа №10-458/2010

Категорія КК: ст.236-8 КПК України

Головуючий у першій інстанції – Шевченко Т.М.

Доповідач: Чорний О.М.

      У Х В А Л А

    Іменем України

17 березня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді:         Полтавцева Г.А.

суддів:                              Лук’янець Л.Ф., Чорного О.М.

за участю прокурора:      Рабінчук Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали за апеляцією адвоката ОСОБА_2 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 23 лютого 2010 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою залишена без задоволення скарга адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого СВ прокуратури м. Києва від 21 січня 2010 року в частині порушення кримінальної справи відносно його підзахисної за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України.

Таке рішення суд мотивував тим, що на момент порушення кримінальної справи були приводи і підстави для її порушення, оскільки в наданих матеріалах, міститься достатньо даних, що вказують на наявність в діях ОСОБА_3 ознак злочинів, пов’язаних з заволодінням грошовими коштами належними різним банківським установам м. Києва за допомогою використання підроблених документів, які видаються чи посвідчуються підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат в інтересах скаржниці звернувся з апеляцією, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу на новий судовий розгляд з дотриманням правила підсудності до Печерського районного суду м. Києва, оскільки судом були допущенні істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону України. Він посилається на порушення судом при розгляді скарги вимог ст. 236-8 КПК України, зокрема на те, що не було дотримано правил підсудності за місцем знаходження прокуратури м. Києва та на не встановлення законності джерел отримання даних.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що зазначена апеляція не підлягає задоволенню, з наступних  підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат в інтересах скаржниці звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову старшого слідчого СВ прокуратури м. Києва від 21 січня 2010 року в частині порушення кримінальної справи відносно його підзахисної за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України.

Розглядаючи скаргу, суддя вивчив подані скаржницею матеріали, та дослідив матеріали, на підставі яких було винесено постанову про порушення кримінальної справи, вислухав адвоката, прокурора і дійшов висновку, що при постановленні рішення, прокурором були дотримані вимоги діючого законодавства України, а тому постановив рішення про залишення скарги без задоволення.

Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованим і з ним погоджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, а саме  на наявність приводів і підстав  до порушення кримінальної справи.

Відповідно до вимог ст. 2368  КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для  винесення постанови  про  порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь  вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді  справи по суті.

З постанови про порушення кримінальної справи, вбачається, що приводом для порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення органом слідства подій злочинів, а підставою до порушення даної справи послугували матеріали, проведеної за даними фактами, перевірки.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в постанові про порушення кримінальної справи описані наявні обставини та ознаки вчинених злочинів, які є достатніми для висновку про існування подій злочинів, указані статті кримінального закону, за ознаками яких порушена кримінальна справа, зазначено подальше спрямування справи, тобто постанова про порушення кримінальної справи відповідає вимогам ст. ст. 94-98 КПК України.

Тому, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що оскаржувана постанова винесена з додержанням вимог кримінально-процесуального закону та відмовив в задоволенні скарги, вказавши про неможливість на даній стадії розгляду перевірити доведеність факту причетності ОСОБА_3 до заволодіння грошовими коштами належним різним банківським установам м. Києва за допомогою використання підроблених документів, тобто правильність кваліфікації, наявність умислу, достатність та достовірність доказів для доведеності вини останнього, оскільки встановлення таких обставин належить до компетенції слідчого під час досудового слідства та суду під час розгляду справи по суті, а стадія порушення кримінальної справи має на меті лише встановлення достатніх ознак злочину і аж ніяк не встановлення обставин, що входять до предмету доказування.

Твердження адвоката про порушення правила підсудності з посиланням на те, що слідчий відділ прокуратури м. Києва є лише підрозділом прокуратури, головне управління якого розташоване за адресою м. Київ вул. Предславинська, 45/9, не можуть бути визнані такими, що відповідають вимогам закону, оскільки, відповідно до вимог ч. 1 ст. 236-7 КПК України, постанова органу дізнання може   бути   оскаржена  до  місцевого  суду  за  місцем розташування  органу  або  роботи  посадової  особи,  яка  винесла постанову, з дотриманням правил підсудності.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції вимог кримінально-процесуального закону та не встановлення законності джерел отримання даних також є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, оскільки перевіривши матеріали справи колегія суддів встановила, що під час розгляду скарги було дотримано вимог ст. 236-8 КПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обґрунтовано встановив, що у особи, яка виносила постанову, було достатньо даних для прийняття такого рішення, а тому постанову суду слід залишити без змін, а апеляцію адвоката - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 23 лютого 2010 року, якою залишена без задоволення скарга адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого СВ прокуратури м. Києва від 21 січня 2010 року в частині порушення кримінальної справи відносно його підзахисної за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, - залишити без змін, а апеляцію адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 – без задоволення .

Судді:

Полтавцева Г.А.                       Лук’янець Л.Ф.                        Чорний О.М.