ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ
Копія:
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
3 грудня 2009 року м. Сімферополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:
головуючого Леся В.І.,
суддів Моцного М.В., Нікітіна Г.В.,
за участю старшого помічника військового прокурора Сімферопольського гарнізону майора юстиції Рудя Ю.В., захисника–адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 12 жовтня 2009 року, яким військовослужбовців військової частини А3835
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Синельникове Дніпропетровської області, раніше не судимого, на військову службу призваного Синельниківським райвійськ-коматом у травні 2008 року,
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Генічеськ Херсонської області, раніше не судимого, на військову службу призваного Генічеським райвійськкоматом у травні 2008 року,
засуджених за ч. 3 ст. 406 КК України із застосуванням ст. 69, ч. 1 ст. 62 того ж Кодексу, до одного року тримання у дисциплінарному батальйоні.
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнано винними в порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутністю між ними відносин підлеглості, вчиненому групою осіб і щодо кількох осіб, що виявилося у заподіянні потерпілим побоїв та іншого насильства.
_________________________________________________________________________________________________
Справа № 11-53/2009 Головуючий у суді 1-ї інстанції Лівінський С.В.
Як зазначено у вирокові, злочин скоєно за наступних обставин.
Близько 23 години 1 липня 2009 року в спальному приміщенні казарми військової частини А3835 матрос ОСОБА_3 з надуманих підстав підняв зі своїх спальних місць військовослужбовців ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 та ОСОБА_40, з якими у відносинах підлеглості не знаходився, вишикував у дві шеренги на центральному проході спального приміщення та почав пред’являти безпідставні претензії.
До дій ОСОБА_3 приєднався ОСОБА_4, який наніс кожному потерпілому, з якими також не знаходився у відносинах підлеглості, по одному удару кулаком у живіт.
Після цього ОСОБА_3 і ОСОБА_4 примусили потерпілих віджиматися від підлоги та пред’являли їм претензії щодо неналежного виконання ними цих вимог, а ОСОБА_4 крім того, наніс кожному з потерпілих ще по одному удару кулаком у живіт.
Крім того, підсудні нанесли по одному удару кулаком в живіт потерпілим: ОСОБА_4 – ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_17, ОСОБА_25, ОСОБА_23, ОСОБА_20, ОСОБА_30, ОСОБА_41, ОСОБА_37, ОСОБА_10, ОСОБА_22, ОСОБА_21, ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_29, ОСОБА_12, ОСОБА_26, ОСОБА_36, ОСОБА_16, ОСОБА_31, ОСОБА_24, ОСОБА_32, ОСОБА_28, ОСОБА_18, ОСОБА_33, ОСОБА_15, ОСОБА_9, а ОСОБА_3 - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
Також ОСОБА_4 і ОСОБА_3 пред’явили претензії неналежного виконання їх вимог ОСОБА_9, якого ОСОБА_4 примусив тримати на витягнутій руці дерев’яний табурет, наніс декілька ударів кулаком у живіт та заставив віджиматися від підлоги, а незадоволений тим, як останній виконує його вимогу, наніс потерпілому ще декілька ударів кулаком по спині. Після того, як ОСОБА_9 піднявся на ноги, ОСОБА_3 теж наніс йому декілька ударів кулаком в живіт.
В апеляції засуджені ОСОБА_3 і ОСОБА_4, кожний окремо, вказуючи на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та їх особам, просять вирок змінити, призначивши їм покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_3 зазначає, що поза увагою суду залишилися його позитивні характеристики до призову на військову службу, не притягнення його раніше до кримінальної відповідальності, а також те, що на час постановлення вироку він вислужив встановлений законом строк служби і підлягає звільненню.
Засуджений ОСОБА_4 свої доводи мотивує тим, що суд не в повній мірі врахував стан його здоров’я, позитивні характеристики, відсутність обтяжуючих вину обставин та наслідків для потерпілих.
Кожний із засуджених вказує на те, що вони вибачилися перед потерпілими, які не мають до них будь-яких претензій.
Заслухавши доповідь судді Нікітіна Г.В., пояснення захисника–адвоката ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляцій засуджених і просив замінити призначене судом покарання на арешт, думку прокурора, який просив у задоволенні апеляцій відмовити, а також перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що вирок підлягає залишенню без зміни з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у скоєні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 406 КК України, за який їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи.
Призначаючи винним покарання суд, як видно з вироку, врахував, що до призову на службу в Збройні Сили ОСОБА_3 і ОСОБА_4 навчалися і характеризувалися позитивно, також вони в цілому позитивно характеризуються командуванням військової частини і в період проходження служби. Обидва вислужили встановлений строк служби і підлягають звільненню в запас, що суттєво змінює обстановку. Як пом’якшуючу вину обставину суд врахував щире каяття ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у скоєному та активне сприяння розкриттю злочину. Також прийняті до уваги судом прохання потерпілих про пом’якшення покарання.
Враховуючи тяжкість злочину, особу винних і обставини справи, суд знайшов можливим із застосуванням статті 69 КК України призначити засудженим основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті та замінити позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні.
Заяви засуджених про неврахування судом всіх пом’якшуючих обставин та даних про особу винних не відповідає викладеному у вирокові. Приймаючи рішення про призначення міри покарання суд першої інстанції врахував всі обставини справи в тому числі ті, на які посилаються апелянти і достатньо повно виклав їх у вироку.
Не підлягають задоволенню апеляції ОСОБА_3 і ОСОБА_4 й тому, що ст. 75 КК України може бути застосована лише при призначенні винній особі покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк до п’яти років. Звільнення від відбування покарання з випробуванням до осіб, засуджених до тримання в дисциплінарному батальйоні, кримінальним законодавством не передбачено.
Отже, колегія суддів військового апеляційного суду приходить до висновку, що міра покаранні засудженим призначена в межах і порядку, передбаченому кримінальним законодавством, з урахуванням всіх обставин справи і особи винних.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 366, 377 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду
у х в а л и л а:
Вирок військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 12 жовтня 2009 року відносно ОСОБА_3 і ОСОБА_4, залишити без зміни, а апеляції засуджених – без задоволення.
Головуючий
судді
Згідно з оригіналом:
суддя військового апеляційного
суду Військово-Морських Сил Г. Нікітін