АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-1515/2010 Головуючий 1-й інстанції: Лібстер А.С.
Категорія Доповідач: Борисов Є.А.
УХВАЛА
Іменем України
23 березня 2010 року Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого: Борисова Є.А.
суддів: Кравченко Н.В., Пригорнєвої Л.І.
при секретарі: Пономарьовій О.І.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою ВАТ КБ „Надра” на ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 27 січня 2010 року про вжиття заходів із забезпечення позову ОСОБА_1 до ВАТ КБ „Надра” про стягнення боргу за договором банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди.
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом до ВАТ КБ „Надра”, в якому після уточнень остаточно просила суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за договором банківського вкладу в розмірі 47555грн., пеню за невиконання грошового зобов’язання в сумі 4237,15 Євро, відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн., а також відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 3000 грн. та на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Під час судового засідання позивач заявила клопотання про вжиття заходів із забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти в обсязі 47555 Євро, що знаходяться на кореспондентському рахунку відповідача.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 27.01.2010 року клопотання про вжиття заходів забезпечення позову було задоволене, суд постановив ухвалу про накладення арешту на грошові кошти за договором банківського вкладу № 872404 від 27.08.2008 року, які знаходяться на кореспондентському рахунку відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра”.
На зазначену ухвалу суду надійшла апеляційна скарга від ВАТ КБ „Надра”, в якій ставиться питання про скасування ухвали щодо вжиття заходів із забезпечення позову з посиланням на її необгрунтованість та суттєві порушення норм процесуального права.
У судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляції, дала пояснення, аналогічні наявним у скарзі. Позивачка ОСОБА_1 та її представник заперечували проти апеляційної скарги, просили залишити ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 27.01.2010 року без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, позивачку ОСОБА_1 та її представника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія приходить до наступного:
При постановленні ухвали про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову, щодо яких заявлено клопотання позивачки, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Але при цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову і сама ухвала не містить будь-яких обґрунтувань суду щодо існування такої загрози, в той час як пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” говорить про те, що при розгляді клопотання про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, суд (суддя) повинен з’ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також зазначений пункт постанови Пленуму Верховного Суду України містить в собі положення відносно того, що при вирішенні питання про забезпечення позову суду слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи, а також брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається, при виріщенні питання про застосування заходів із забезпечення позову, суд першої інстанції не взяв до уваги зазначені положення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року, як не звернув уваги і на вимоги частини 3 статті 59 Закону України „Про банки і банківську діяльність” згідно з якими забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не з’ясовував питання стосовно того, чи не порушує застосування такого заходу забезпечення позову. як накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентському рахунку банку, будь-чиїх прав та інтересів, а також не зазначив в резолютивній частині ухвали конкретної суми коштів, на які накладено арешт, і таким чином фактично вирішив питання про накладення арешту на всі кошти, що перебувають на кореспондентському рахунку банку, що згідно з вимогами ч.3 ст. 59 Закону України „ Про банки і банківську діяльність” є неприпустимим.
З огляду на встановлені процесуальні порушення оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а питання щодо вжиття заходів забезпечення позову підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 304,307,312,313, 314 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ВАТ КБ „Надра” задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 27 січня 2010 року скасувати, питання щодо вжиття заходів із забезпечення позову ОСОБА_1 до ВАТ КБ „Надра” про стягнення боргу за договором банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди передати на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.
Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України у касаційному порядку протягом двох місяців після її проголошення.
Головуючий ____________________ Судді _______________________