АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці 27 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Рулякова В.І.
суддів Станковської Г.А.
Колотило О.О.
за участю прокурора Хомицької Т.Б.
та адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 29 липня 2009 року , -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, не одружений, приватний підприємець, раніше не судимий в силу ст.89 КК України, -
засуджений за ст. 296 ч.1 КК України та призначено йому покарання у вигляді 5 (п’яти) місяців арешту.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту, а строк відбуття покарання рахується з часу його фактичного затримання – з 29 липня 2009 року.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_5 5 757,72 грн. завданої моральної та матеріальної шкоди. На користь потерпілого ОСОБА_6 2 тис. грн. моральної шкоди.
Згідно вироку суду, ОСОБА_4 засуджений за те, що він 09 травня 2009 року приблизно о 01 год. 00 хв., на території спортивного майданчику ЗОШ №37, що по вул.. В.Александрі, 24 м. Чернівці, де безпричинно, не маючи на те будь-яких підстав та незважаючи на присутність там сторонніх осіб, розпочав з
Справа №11-343/2009 р. Головуючий у І інстанції
Категорія ст.296 ч.1 Проскурняк І.Г.
КК України Доповідач Станковська Г.А.
потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 словесний конфлікт. Потім, із хуліганських спонукань та особливою зухвалістю наніс спочатку потерпілому ОСОБА_6 удар, чим спричинив йому тілесні ушкодження, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, а потім наніс потерпілому ОСОБА_5 кілька ударів, чим спричинив останньому тілесні ушкодження, що відносяться до легких. Протиправні дії засуджений припинив лише тоді, коли до місця конфлікту підійшли інші особи, які знаходилися на вказаному майданчику та відтягли його від лежачого на землі потерпілого ОСОБА_5, якому він продовжував наносити удари.
На вказаний вирок суду надійшла апеляція від адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4, в якій вона, не оскаржуючи юридичну кваліфікацію діяння та не заперечуючи вини свого підзахисного, просить пом’якшити призначене покарання.
Мотивує це тим, що ОСОБА_4 вину свою у вчиненні злочину визнав повністю та щиро розкаявся, раніше не судимий, заподіяну потерпілим шкоду повністю відшкодував у заявленому ними обсязі, внаслідок чого останні до нього претензій не мають та вважає, що суд обрав для ОСОБА_4 занадто сувору міру покарання.
Від інших учасників розгляду справи апеляцій не надійшло.
Заслухавши доповідача, адвоката, ОСОБА_2 яка підтримала апеляцію і просила пом'якшити покарання засудженому, оскільки він добровільно відшкодував завдану шкоду її довірителю – потерпілому ОСОБА_5, прокурора, що вважає вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції та обговоривши її доводи, судова колегія вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно юридично кваліфікував дії ОСОБА_4, винуватість якого у вчиненні злочину при обставинах, наведених у вироку, повністю доведена сукупністю зібраних та досліджених судом доказів і не оспорюється у апеляції.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 районний суд, згідно ст.65 КК України, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставини які пом’якшують і обтяжують покарання.
Так, судом враховано, що ОСОБА_4 вину свою у вчиненні злочину визнав повністю та щиро розкаявся, і ці обставини визнав пом’якшуючими.
Однак, суд першої інстанції вірно прийняв до уваги те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується з посередньої сторони та призначив покарання необхідне і достатнє для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Таким чином, судова колегія вважає, що покарання призначене засудженому в межах санкції ч. 1 ст. 296 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів і підстав для зміни вироку суду та пом’якшення покарання засудженому чи застосування щодо нього ст. 75 КК України не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 29 липня 2009 року щодо засудженого ОСОБА_4 – без змін.
Головуючий В.І.Руляков
Судді Г.А.Станковська
О.О.Колотило