Справа № 22ц-1753/2010                  Головуючий у І інстанції Похваліта С.М.

Категорія  9                                        Доповідач Приходченко А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    15 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

                       головуючого –  Приходченко А.П.

                       суддів             –  Кузнєцова В.О., Лаченкової О.В.

                       при секретарі –  Журавель Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 25 серпня 2009 року за позовом   ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановила:

    З серпня 2009 р. в провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння. По суті справа не розглянута.

    Одночасно з позовом ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт та заборонити використовувати за призначенням спірних станків та прес установок.

    Ухвалою судді від 25.08.2009 р. заява про забезпечення позову була задоволена. Накладено арешт на станки та прес установки і заборонено їх використання за призначенням.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду від 25.08.2009 р., у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на те, що він є приватним підприємцем, надав суду відповідні докази про належність саме йому спірного обладнання, станки і прес установки він використовує для підприємницької діяльності з 2001 року, накладенням арешту та забороною використання обладнання за призначенням повністю зупинена його господарська діяльність і завдано колосальних збитків.

    Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої ухвали, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

    Відповідно до ч.3 ст.151, ч.3 ст.152, ч.2 ст.153 ЦПК України суд може за заявою однієї із сторін забезпечити позов на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заява про забезпечення позову розглядається в разі обґрунтованості цих вимог. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

    Згідно з п.4 роз’яснень Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 р. № 9 при розгляді заяв про забезпечення позову, суд має пересвідчитися в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення, з»ясувати дані про особу відповідача, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з заявою, позовним вимогам. Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

    При розгляді заяви позивача про забезпечення позову і постановці ухвали від 25.08.2009 р.  зазначені норми процесуального закону та роз’яснення Пленуму ВСУ судом першої інстанції не були взяті до уваги, що призвело до порушення прав відповідача.

    Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не дав оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності застосування заявлених заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, ймовірності виникнення утруднень при виконанні можливого рішення суду, враховуючи суть спору між позивачем та відповідачем, можливість існування ризику спричинення відповідачеві збитків, якщо вжиті заходи забезпечення позову виявляться не співмірними із заявленими позовними вимогами, а також діяльністю відповідача.

    За таких обставин колегія суддів вважає оскаржену ухвалу такою, що підлягає скасуванню.  

    Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви позивача ОСОБА_2, оскільки його вимоги щодо способу забезпечення позову не є співмірними з заявленими позовними вимогами, суттєво порушують права відповідача, як підприємця.

Керуючись ст.ст. 303, 312  ЦПК України, колегія суддів

                                                                        ухвалила:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

    Скасувати забезпечення позову вжите ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 25 серпня 2009 року.

    Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про  забезпечення позову шляхом накладення арешту на станки цепів»язальні в кількості 3 шт., станки цепі зварювальні в кількості 3 шт., прес установки на 10 тон в кількості 2 шт., станок обдирочно-шліфувальний в кількості 1 шт. та шляхом заборони використовувати це обладнання за призначенням.

    Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає розгляду справи.

Головуючий

Судді