АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці 08 вересня 2009 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Кузняка В.О.
суддів Станковської Г.А.
Давнього В.П.
при секретарі Козек Ю.І.
за участю прокурора Сілічевої А.В.
та адвоката ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Чернівецької області Сулятицького І.С. на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 червня 2009 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Фрунзе Іванівського району Херсонської області та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, українця, із неповною середньою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, непрацюючого, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України
- засуджено за ст. ст. 189 ч. 3, 69 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна без конфіскації його житла.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 залишено попередню – заставу. Строк відбуття покарання визначено обраховувати з дня затримання, зарахувавши в строк відбуття покарання час його утримання під вартою з 19 по 29 серпня 2007 року.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:
Справа №11-308/ 2009 р. Головуючий у І інстанції
Категорія ст.189 ч. 3 Кирилюк Л.К.
КК України Доповідач Станковська Г.А.
- 22.03.2004 року Шевченківським райсудом м. Чернівці за ст.ст. 185 ч.3, 75,76 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік;
- 02.07.2004 року Шевченківським райсудом м. Чернівці за ст.ст. 190 ч.1, 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі. Згідно постанови Сокирянського районного суду Чернівецької області від 20.04.2007 року звільнений умовно-достроково на 11 місяців 20 днів;
- засуджено за ст. 189 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності майна, за виключенням житла.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначеного покарання і покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02.07.2004 року у вигляді 6 місяців позбавлення волі, остаточно призначено покарання – 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності майна, за виключенням житла.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця та мешканця АДРЕСА_3, росіянина, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, має на утриманні неповнолітню дитину, працюючого системним адміністратором МПП «Іванюк», раніше судимого:
- 16.11.2006 року Шевченківським райсудом м. Чернівці за ст.ст. 186 ч.2, 75,76 КК України до 4 років позбавлення волів, з іспитовим строком на 1 рік;
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11.10.2007 року звільнення від відбування покарання умовно - скасовано;
- засуджено за ст. 189 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі, з конфіскацією належного йому на праві власності майна, за виключенням житла.
На підставі ст. 71 КК України до даного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Шевченківського райсуду м. Чернівці від 16.11.2006 року та остаточно до відбуття визначено 6 років позбавлення волі, з конфіскацією належного йому на праві власності майна, за виключенням житла.
Міра запобіжного заходу засудженим ОСОБА_5 і ОСОБА_7 залишена попередня – утримання під вартою. Строк відбуття покарання обраховано ОСОБА_5 з 04.12.2008 року, ОСОБА_8 з 31.12.2008 року.
Вирішено питання про речові докази та судові витрати.
Повернуто заставодавцю ОСОБА_9 внесену заставу в сумі 17134 грн.
За цим вироком ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 визнані винними та засуджені за те, що вони, за попередньою змовою між собою та з особою, відносно якої матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження, 19.08.2007 року шляхом вимагання заволоділи грошовими коштами потерпілого ОСОБА_10 на загальну суму 20122, 68 грн. Враховуючи те, що підсудні грошовими коштами в сумі 2085 доларів США та 300 євро, що в національній валюті становить 12622,68 грн., розпорядитися не змогли з причини, що не залежали від їх волі, то потерпілому ОСОБА_10 була завдана матеріальна шкода на загальну суму 7500 грн.
В апеляції прокурор відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Чернівецької області порушує питання про скасування вироку в частині призначення міри покарання та постановлення нового вироку у зв’язку з призначенням підсудним надто м'якої міри покарання, яка не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особам винних.
Зокрема, в апеляції зазначено, що правильно встановивши фактичні обставини справи та давши їм вірну юридичну оцінку, суд разом з тим неправильно визначив обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання, недостатньо врахував тяжкість вчиненого злочину та дані про особу кожного.
Так, призначаючи покарання ОСОБА_4, суд не врахував, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності та реально відбував міру покарання, умисно скоїв злочин проти власності, вчинений ним злочин відноситься до категорії тяжких, вину у скоєному не визнав, завдані збитки не відшкодував, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, у вчиненому не розкаявся, тобто у суду не було підстав для застосування відносно ОСОБА_4 вимог ст. 69 КК України.
При призначені міри покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_7 судом не було враховано, що останні раніше вже були судимі за скоєння саме умисних злочинів, і в період іспитового строку та умовно-дострокового звільнення знову вчинили умисний злочин проти власності, який відноситься до категорії тяжких, у відповідності до вимог ст. 12 КК України. Тільки підсудний ОСОБА_5 відшкодував завдані збитки потерпілому.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав апеляцію про необхідність скасування вироку в частині призначення міри покарання, провівши часткове судове слідство, вислухавши пояснення підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_2 про залишення вироку без змін, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню частково, а вирок суду підлягає частковому скасуванню в частині призначення покарання підсудному ОСОБА_4 у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання особі підсудного та тяжкості вчиненого ним злочину, внаслідок його м’якості .
Вина підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 у вчинені злочину при обставинах, наведених у вироку, повністю доведена сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів і не оспорюється прокурором в апеляції.
Оскільки в апеляції прокурора порушено питання про скасування вироку у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання, колегія суддів, керуючись п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 15.05.2006 року ''Про практику постановлення судами вироків (постав) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку'', не наводить докази на підтвердження винуватості підсудних у вчинені інкримінованого злочину та правильності кваліфікації їх дій.
Разом з тим, визнаючи ОСОБА_4 винуватим за обставин, зазначених у вироку, районний суд при вирішенні питання про призначення міри покарання не врахував вимог ст. 65 КК України і призначив йому покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі винного та обставинам, що пом’якшують і обтяжують відповідальність і є явно не справедливим внаслідок м'якості. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції порушив вимоги вищевказаного закону та вимоги ст. 69 КК України і призначив засудженому покарання нижче від нижчої межі, встановленої санкцією ст. 189 ч.3 КК України.
Застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_4 покарання суд мотивував тим, що останній частково розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував шкоду потерпілому, злочин, вчинений останнім, згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, однак наслідки, які наступили, не є тяжкими. При цьому суд визнав наведені обставини такими, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно врахував ОСОБА_4 як пом’якшуючу обставину часткове визнання ним своєї вини, оскілки з його показів, які він давав як під час досудового, так і судового слідства в суді 1-ї інстанції та при частковому слідстві в апеляції вбачається, що ОСОБА_4 вини своєї не визнав та у вчиненому не розкаявся.
Крім того, районним судом безпричинно враховано як пом’якшуючу обставину ОСОБА_4 добровільне відшкодування шкоди потерпілому, в той час, як відшкодування шкоди було здійснено не внаслідок добровільного волевиявлення ОСОБА_4 та не ним самим, а підсудним ОСОБА_5, що свідчить також про те, що він не розкаявшись у вчиненому, продовжуватиме свою злочинну діяльність.
За таких обставин застосування до ОСОБА_4, при призначенні йому покарання, ст. 69 КК України є неможливим, оскільки це не відповідає загальним засадам призначення покарання.
Тому, колегія суддів вважає, що до підсудного ОСОБА_4 слід застосувати більш сувору міру покарання, оскільки він є організатором скоєного злочину, вину свою повністю не визнав і таким чином намагається ухилитися від відповідальності, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність його особи та відсутність каяття за скоєне.
Призначаючи вид та міру покарання ОСОБА_4, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, характеризуючи дані про його особу, те, що на утриманні у ОСОБА_4 є малолітня дитина і це колегія суддів визнає за пом’якшуючу обставину.
Призначене судом 1-ї інстанції підсудним ОСОБА_5 та ОСОБА_7 покарання з урахуванням вимог ст.ст. 65-67 КК України відповідає тяжкості скоєного злочину та особам винних і тому підстав для зміни вироку в частині міри покарання відносно цих осіб судова колегія не вбачає.
У зв’язку з наведеним апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок щодо ОСОБА_4 в частині призначеного покарання скасуванню з призначенням йому більш суворого покарання.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323-325, 332-335, 365, 366, 367 373, 378 ч.1 п.2 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області, -
З А С У Д И Л А :
Апеляцію прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Чернівецької області Сулятицького І.С. задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 15 червня 2009 року щодо ОСОБА_4 в частині призначеного йому покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_4 за ст. 189 ч.3 КК України покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності майна, за виключенням житла.
Запобіжний захід ОСОБА_4 змінити з застави на утримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 08 вересня 2009 року.
В строк відбуття покарання ОСОБА_4 зарахувати строк тримання його під вартою з 19 по 29 серпня 2007 року.
В іншій частині вирок залишити без зміни.
Вирок апеляційного суду Чернівецької області може бути оскаржено в касаційному порядку до колегії суддів судової палати Верховного Суду України з кримінальних справ протягом одного місяця з моменту проголошення вироку, а засудженим ОСОБА_4 протягом такого ж строку з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий В.О. Кузняк
Судді Г.А. Станковська
В.П. Давній