Справа № 22-1967/2010                                         Головуючий у 1 інстанції – Сушко Л.П.                                                                                                             Доповідач –Лесько А.О.

                                                       У Х В А Л А

                                                  Іменем України

2010 року лютого місяця 09 дня       Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

                       головуючого-судді: Лесько А.О.,

                       суддів: Усика Г.І., Закропивного О.В.,

                       при секретарі: Шаховніній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду  м. Києва від 02 грудня 2009 року в справі за  заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Шоста Київська державна нотаріальна контора, Шевченківський районний суд м. Києва про встановлення факту належності квартири на праві власності,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Оболонського районного суду  м. Києва від 02 грудня 2009 року  заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Шоста Київська державна нотаріальна контора, Шевченківський районний суд м. Києва про встановлення факту належності квартири на праві власності  залишено без розгляду.

Роз’яснено ОСОБА_1 право подання позову на загальних підставах.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати дану ухвалу та  направити справу на новий розгляд. Вказує на те, що суд дійшов невірного висновку про наявність спору про право, оскільки спору по праву власності на квартиру, про яку йдеться у втраченому документі, не існує.

 Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд виходив з того, що заявниця просить визнати право власності на спадкове майно, а тому має місце  спір про право.

З  цим висновком суду погодитись не можна, оскільки такий не відповідає матеріалам справи.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона просить встановити факт належності їй Ѕ частини квартири на праві власності, посилаючись на те, що оригінал свідоцтва  про право на спадщину , а саме, на Ѕ частку  квартири АДРЕСА_1,  втрачено.

З матеріалів справи вбачається, що 05 серпня 1994 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 в рівних частках кожному (а.с.6).

06 жовтня 2009 року представник ОСОБА_1- адвокат ОСОБА_3  подав заяву до Шостої Київської державної нотаріальної контори про видачу дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 05 серпня 1994 року, оскільки оригінал цього свідоцтва було втрачено (а.с.12).

Згідно листа Шостої Київської державної нотаріальної контори дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом видати не можливо у зв’язку з відсутністю спадкової справи № 12/94 до майна ОСОБА_4, померлого 16 січня 1994 року, яка згідно із запитом Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 1995 року  була направлена до цього  суду  та після розгляду справи судом  повернута не була (а.с.13).

Наведений у ст.273 ЦПК України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним.

Відповідно до ч.2 ст. ст.273 ЦПК України у судовому порядку можуть встановлені також інші факти, від яких належить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

 Як роз’яснено в  п.17 Постанови №5 Пленуму Верховного Суду України від від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»,  факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і  немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання  чи відновлення відповідного документу про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.

 Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо наявності спору про право, не ґрунтується на матеріалах справи, є передчасним та підстав до залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду у суду не було. Тому  ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу  Оболонського районного суду  м. Києва від 02 грудня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку  не підлягає.

Головуючий:

Судді: