УКРАЇНА  

                  АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ЖИТОМИРСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

                                                                            У Х В А Л А  

07 квітня 2010 року колегія суддів судової  палати у цивільних  справах Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді   Олексієнка М.М.,

суддів:                          Кашапової Л.М.,

                                      Снітка С.О.

при секретарі судового

засідання:                     Ганько Ю.І.,

з участю: ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 04 лютого 2010 року у справі за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди  ,

в с т а н о в и л а :

У березні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом,  в якому просила стягнути з ОСОБА_4 200 000 грн. матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вилучення в неї відповідачем оригіналів документів, які в подальшому були знищені у зв’язку із закінченням терміну зберігання кримінальної справи.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 04 лютого 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Вказує на те, що в 1997 році відповідач, будучи працівником міліції, вилучив оригінали документів, які підтверджували право власності, та установчі документи на підприємство „Десерт”, що, в свою чергу, привело до завдання матеріальної і моральної шкоди, оскільки вона не могла належними чином здійснювати діяльність підприємства. В подальшому документи, які були долучені до матеріалів кримінальної справи, закритої 11.04.1998 року за актом амністії,

Справа № 22ц-629/10                             Головуючий у суді 1 інстанції  Невмержицький С.С.

Категорія  33                                           Доповідач – суддя Олексієнко М.М.

знищені за спливом строку її зберігання. Тому з відповідача, як винної особи, слід стягнути 200 000 грн. моральної і матеріальної шкоди.

    Вислухавши доводи осіб, які з’явились в судове засідання, з’ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, з наступних підстав.

Стаття 311 ЦПК України містить підстави грубого порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування рішення суду першої інстанції, яким би законним і обґрунтованим воно не було.

Згідно п.4 ч.1 цієї статті рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участі у справі.

    Виходячи зі змісту позовних вимог, доказів зібраних у справі, позивачка просила відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, заподіяну незаконними діями відповідача, як працівника міліції, що виразились у вилученні правовстановлюючих документів 12 лютого 1997 року.

    При вирішенні даного спору, суд в порушення ч.4 ст.10, ч.1 ст.33 ЦПК України не залучив до участі у справі в якості відповідача ту організацію (установу), де проходив службу ОСОБА_4, хоча, відповідно до положень ст. ст.441, 442 ЦК України 1963 року, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за шкоду, заподіяну незаконними діями державних і громадських організації, а також службових осіб при виконанні ними службових обов’язків у галузі адміністративного управління, покладається на організацію, в якій працівник виконує трудові (службові) обов’язки.

    За приписами ст.25 Закону України „Про міліцію” при порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов’язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків.

Тому, при новому судовому розгляді слід, з дотриманням вимог ст.33 ЦПК України, залучити до участі у справі орган, в якому проходив службу ОСОБА_4, коли при виконанні службових обов’язків, вилучав документи у позивачки.

Звернути увагу на зміст розписки від 12.02.1996 року (а.с.5) та визначитись чи правомірно вчинялись дії працівником міліції при вилученні документів в такий спосіб. Чи були вказані документи визнаними речовими доказами по кримінальній справі, оскільки від їх статусу залежить правомірність знищення або необхідність повернення.

При підготовці справи визначитись у відповідності позовної заяви вимогам ст.119 ЦПК України. Згідно ч.1 цієї статті позовна заява повинна містити не тільки ціну позову, а й виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Для цього позивачка повинна визначити окрему ціну позову щодо вимог майнового характеру та з викладом обставин і зазначенням доказів, підтвердити розмір шкоди.

Крім того, при розгляді справи необхідно звернути увагу на положення ч.4 ст.10 ЦПК України, яка зобов’язує суд роз’яснювати особам, що беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджати про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

 На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.5 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст. 311, 313, 315,  324 ЦПК України, колегія суддів,

                                                  у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 04 лютого 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.    

    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий :                                                                               М.М. Олексієнко

Судді:                                                                                           Л.М. Кашапова

                                                                                                       С.О. Снітко