УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
07 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Олексієнка М.М.,
суддів: Кашапової Л.М., Снітка С.О.
при секретарі судового
засідання: Ганько Ю.І.,
з участю: позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 17 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики,
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 17 грудня 2009 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на автомобіль BMW 318 I, тип ТЗ – легковий, 2002 року випуску, технічний НОМЕР_1, державний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу скасувати, оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права. Посилається на те, що ОСОБА_2 не надав суду докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч.3 ст. 151 ЦПК України, а саме утруднення чи неможливості в подальшому виконання рішення суду. Суд, в порушенням вимог ч.4 ст.153 ЦПК України, визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, не зазначив в ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмету застави у повному розмірі.
Вислухавши доводи осіб, які з’явились у судове засідання, з’ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Справа № 22ц-391/10 Головуючий у суді 1 інстанції Бучик А.Ю.
Категорія 27 Доповідач – суддя Олексієнко М.М.
Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову – це вжиття
судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, проти несумлінних дій відповідача.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При вирішенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень ч.2 вище згаданої статті. Зокрема, судом враховано причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов, визначено вид забезпечення позову, який відповідає позовним вимогам.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, на законність судового рішення не впливають.
Враховуючи зміст та ціну позову, докази – розписки, які стверджують факт отримання відповідачем 9700 доларів США і не повернення їх у встановлений строк, суд, з метою забезпечення позову, правомірно наклав арешт на один із транспортних засобів відповідача.
Виходячи з положень ч.4 ст.153 ЦПК України, роз’яснень, викладених в п.6 постанов Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, вимога про внесення застави позивачем є правом суду, а не обов’язком. Така вимога застосовується для того, щоб запобігти зловживанню забезпечення позову. З матеріалів не вбачається, що позивач звернувся з необгрунтованою заявою про забезпечення позову.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст.312, ст.ст.314, 315, 324 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 17 грудня 2009 року - без змін.
Ухвала в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий : М.М. Олексієнко
Судді: Л.М. Кашапова
С.О. Снітко