УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22-ц/443 Головуючий у 1-й інстанції Борисюк Р.М. Категорія 20 Доповідач Зарицька Г.В.
РІШЕННЯ
Іменем України
16 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючої – судді Зарицької Г.В.
суддів: Рафальської І.М., Балашкевича С.В.
при секретарі Гаврилюк М.В.
з участю: позивачів, третьої особи та їх представника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що діє в інтересах ОСОБА_5, третя особа на стороні позивачів ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним за апеляційною скаргою представника позивачів та третьої особи ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2009 року
встановила:
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що діє в інтересах ОСОБА_5 звернулися з позовом до ОСОБА_7 та просили визнати недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 від 27 вересня 2002 року з підстав, передбачених ст.ст.55, 57, 58 ЦК України (в ред.1963 р.). В обґрунтування вимог зазначали, що позивачі та третя особа раніше були співвласниками спірної квартири. При укладенні договору купівлі-продажу порушено вимоги закону. Зокрема, ОСОБА_5 підписав договір, будучи нездатним розуміти значення своїх дій та керувати ними через психічну хворобу.
Договір купівлі-продажу укладений з метою приховати договір застави нерухомого майна і є мнимою угодою.
Договір купівлі-продажу укладено внаслідок обману, оскільки позивачі сподівалися, що після повернення боргу відповідач виконає свої обіцянки та поверне квартиру.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що діє в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_7 відмовлено.
У апеляційній скарзі представник позивачів та третьої особи ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Частина 1 статті 57 ЦК України (в ред.1963 р.) передбачає, угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
За ст.58 ЦК України (в ред.1963 р.) недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).
Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п.12 постанови №3 від 28.04.78 р. „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу, під обманом слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, які мають істотне значення для угоди, що укладається.
Судом встановлено, що 27.09.2002 року між ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_7 з другої сторони було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, за умовами якого ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 передали у власність ОСОБА_7 вказану квартиру, а ОСОБА_7 в свою чергу зобов’язався сплатити продавцям 2054 грн. У договорі сторони засвідчили, що до підписання цього договору продавці отримали від покупця 100 грн., а решту 1954 грн. покупець зобов’язався сплатити до 27 вересня 2003 року. Договір посвідчено державним нотаріусом Новоград-Волинської державної нотаріальної контори Гаврилюком О.С. (а.с.5). Право власності на вказану квартиру ОСОБА_7 зареєстрував 06 жовтня 2004 року у КП „Новоград-Волинське МБТІ”.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд правильно виходив з вимог ст.ст. 57, 58 ЦК України (в ред.1963 р.) та дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачами не надано суду будь-яких доказів про те, що оспорювана угода купівлі-продажу укладена під впливом обману, чи є удаваною або мнимою.
Посилання апелянта на розписку від 06.01.1999 р. (а.с.13), як на доказ того, що угода купівлі-продажу була укладена з метою приховати угоду застави, колегія суддів до уваги не бере, оскільки договір купівлі-продажу укладений значно пізніше, 27.09.2002 року. Крім того, з вищевказаної розписки видно, що гроші ОСОБА_6 позичала у ОСОБА_9, а спірний договір купівлі-продажу укладений з її чоловіком ОСОБА_7, перед яким ОСОБА_6 та позивачі будь-яких зобов’язань не мали.
Відмова відповідача повернути квартиру після повернення коштів за договором позики, на що посилається представник позивачів в апеляційній скарзі, не є обманом в розумінні ч.1 ст.57 ЦК України (в ред.1963 р.).
Ч.1 ст.55 ЦК України передбачено, угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина.
Як видно з висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №472 від 27.10.2009 р. ОСОБА_5 з дитинства страждає на помірну розумову відсталість (нерізко виражену імбецильність) внаслідок органічного ураження головного мозку (перенесеної в дитинстві нейроінфекції) з недорозвитком мови та емоційно-вольовою нестійкістю.
Ступінь наявного у ОСОБА_5 слабоумства під час оформлення у державній нотаріальній конторі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 27 вересня 2002 р. та на даний час досягає ступеню вираженості, коли б він не міг та не може давати звіт своїм діям та керувати ними.
Враховуючи наведене, суд дійшов правильного висновку, що на час укладення спірного договору купівлі-продажу ОСОБА_5 хоч і був дієздатним, але був у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачами пропущено строк позовної давності.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до ч.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Як видно з матеріалів справи, 3-річний строк позовної давності, визначений ЦК України (в ред.1963 р.), до набрання чинності ЦК України (в ред. 2004 р.) не сплив, а тому до позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним застосовуються правила ЦК України (в ред. 2004 р.) про позовну давність.
Як передбачено ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Оскільки, жодна сторона в спорі про застосування строку позовної давності до ухвалення рішення судом першої інстанції не заявляла, то підстав для застосування позовної давності у суду першої інстанції не було.
З огляду на вищенаведене, рішення в частині позовних вимог ОСОБА_4, що діє в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу представника позивачів та третьої особи ОСОБА_1 задовольнити частково..
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2009 року в частині позовних вимог ОСОБА_4, що діє в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 27 вересня 2002 року, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_7 з іншої сторони, в частині продажу ОСОБА_5 ОСОБА_7 ј частини квартири.
У решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча Судді: