ВІЙСЬКОВИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ
Копія:
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
3 грудня 2009 року м. Севастополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:
головуючого Леся В.І.,
суддів Моцного М.В., Нікітіна Г.В.,
за участю старшого помічника військового прокурора Севастопольського гарнізону майора юстиції Шумовського М.П.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали за скаргою захисника - адвоката ОСОБА_2 на постанову про порушення відносно громадянина ОСОБА_3 кримінальної справи, за його апеляцією на постанову військового місцевого суду Харківського гарнізону від 14 вересня 2009 року,
у с т а н о в и л а:
8 червня 2009 року слідчим військової прокуратури Луганського гарнізону порушено кримінальну справу стосовно громадянина ОСОБА_3 та інших осіб, за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 189 КК України.
На вказану постанову 7 вересня 2009 року захисником громадянина ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_2 подана скарга до військового місцевого суду Харківського гарнізону.
Рішенням суду від 14 вересня 2009 року в задоволенні зазначеної скарги було відмовлено.
В апеляції захисник – адвокат ОСОБА_2 просить скасувати зазначену постанову у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, допущеними при розгляді скарги в суді першої інстанції, невідповідністю висновків суду, викладених в постанові, фактичним обставинам справи, однобічністю і неповнотою прийнятого рішення, а матеріали направити на новий судовий розгляд.
_____________________________________________________________________________________
справа № 11- 61/2009 головуючий у суді 1-ї інстанції Юр’єв І.І.
В обґрунтування своєї позиції захисник – адвокат ОСОБА_2 посилається на те, що копія постанови суду про відкриття провадження за скаргою йому не направлялася, матеріали, на підставі яких було порушено справу, в суді не досліджувалися, поза увагою суду залишилися обставини, з’ясування яких має суттєве значення для правильного розгляду справи, а саме те, що ОСОБА_3 з іншими особами скоїли злочинні дії за попередньою змовою групою осіб, а не в складі організованої групи, у зв’язку з чим, кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України безпідставна. Крім того, апелянт вказує на неправомірність розгляду суддею Юр’євим І.І. скарги, оскільки по даній справі 20 березня 2009 року вказаний суддя вирішував питання щодо проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3
Заслухавши доповідь судді Нікітіна Г.В., думку прокурора, який пропонував залишити постанову суду без зміни, а також перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, приводами до порушення кримінальної справи, крім іншого, є заяви окремих громадян, а також безпосереднє виявлення слідчим, прокурором ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Постановою слідчого військової прокуратури Луганського гарнізону від 8 червня 2009 року стосовно громадянина ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 189 КК України, та об’єднана в одне провадження з раніше порушеною кримінальною справою стосовно ОСОБА_3 та інших осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 189 КК України.
З постанови про порушення кримінальної справи від 8 червня 2009 року вбачається, що ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 створили організовану групу для здійснення вимагання і незаконного заволодіння грошима та іншим приватним майном іноземних громадян. На виконання спланованого, ввечері 29 січня 2009 року громадянки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 біля гуртожитку №7 Луганського національного аграрного університету познайомилися із громадянами Іраку та вирушили на квартиру, в якій проживали іноземні студенти, за адресою: АДРЕСА_1. У вказаній квартирі ОСОБА_8 і ОСОБА_9 зробили з пластикової пляшки пристрій для вживання наркотичного засобу (маріхуани) та імітували його куріння. Отримавши умовний сигнал від ОСОБА_8, до квартири піднялися ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які перебували на вулиці. Після того як їм відкрили двері, ОСОБА_6 направив пристрій для стрільби гумовими кулями в особу, яка відкрила двері, і всі пройшли в квартиру. Примусово зібравши всіх потерпілих в одній кімнаті, ОСОБА_3 і ОСОБА_6, з метою злякати їх, демонстрували пристрої для стрільби гумовими кулями, а ОСОБА_6 декілька разів вдарив двох іноземних студентів кулаком у груди. Відрекомендувавшись працівниками міліції, ОСОБА_3 разом з іншими через залякування потерпілих про притягнення останніх до кримінальної відповідальності за вживання наркотичних засобів почали вимагати від них гроші в загальній сумі 2 500 дол. США. Після отримання грошей в сумі 1 100 дол. США всі залишили квартиру. Гроші розподілили між учасниками злочинних дій та використали на свій розсуд.
Оскільки законом передбачена кримінальна відповідальність за порушення недоторканості житла та вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства, обмеження прав, свобод або законних інтересів інших осіб, і наявність ознак цих злочинів була виявлена під час досудового слідства по раніше порушеній кримінальній справі (№308005-09) стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, то суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що постанова про порушення кримінальної справи від 8 червня 2009 року була винесена слідчим при наявності для цього достатніх приводів та підстав.
Доводи адвоката ОСОБА_2 про те, що копія постанови про відкриття провадження по справі на його адресу не направлялася і це могло негативно вплинути на можливість участі в розгляді скарги, є надуманими.
Відповідно до ст. 236-8 КПК України скарга на постанову слідчого про порушення справи розглядається суддею одноособово не пізніше п’яти днів з дня її надходження до суду. Про відкриття провадження за скаргою на постанову про порушення справи суддя протягом доби від дня надходження скарги до суду виносить постанову, копія якої направляється сторонам по справі.
З наданих до суду матеріалів видно, що вказані норми процесуального законодавства судом дотримані.
Так, враховуючи значну відстань місця проживання і роботи адвоката ОСОБА_2 від військового місцевого суду Харківського гарнізону, постанова про відкриття провадження по справі була направлена факсом на ім’я військового прокурора Луганського гарнізону для вручення заявнику.
З розписки адвоката ОСОБА_2 (а.с. 20) видно, що зазначений процесуальний документ був отриманий ним особисто 9 вересня 2009 року, тобто за п’ять днів до судового засідання.
Протоколом судового засідання (а.с. 21-22) також спростовуються доводи апелянта про недослідження судом наданих з прокуратури матеріалів кримінальної справи.
Твердження адвоката ОСОБА_2 про незаконність розгляду суддею Юр’євим І.І. скарги на постанову про порушення кримінальної справи, з тих підстав, що по даній справі він вирішував питання про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 суперечать вимогам ст. 54 КПК України.
Вказана процесуальна норма не перешкоджає судді вирішувати під час досудового слідства по кримінальній справі питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою, розглядати скарги на затримання чи на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або закриття справи, а також розглядати скарги на постанову про порушення кримінальної справи.
Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Питання наявності або відсутності в діях ОСОБА_3 кваліфікуючої ознаки вчинення злочину «за попередньою змовою групою осіб» або «організованою групою» правомірно не розглядалося судом, оскільки це виходило за межі його компетенції на даній стадії судового розгляду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що рішення судді про відмову в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_2 на постанову слідчого є обґрунтованим і скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 366, 377 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду
у х в а л и л а:
Постанову військового місцевого суду Харківського гарнізону від 14 вересня 2009 року про відмову в задоволенні скарги на постанову слідчого військової прокуратури Луганського гарнізону від 8 червня 2009 року про порушення кримінальної справи стосовно громадянина ОСОБА_3 та інших осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 189 КК України, залишити без зміни, а апеляцію адвоката ОСОБА_2 - без задоволення.
Головуючий
судді
Згідно з оригіналом:
суддя військового апеляційного
суду Військово-Морських Сил Г. Нікітін