Справа № 22ц-977/10                            

Категорія Головуючий в 1 інстанції: Павлова З.М.

Доповідач: Парінова І.К.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22 березня 2010 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

    Головуючого – Парінової І.К.,

    Суддів: Авалян Н.М., Сергєєвої С.В..,

при секретарі: Самохіній І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 26 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частку квартири, як подружжям; за зустрічним позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання частки майна особистою приватною власністю та про розподіл спільної сумісної частки майна  подружжя, -

встановила:

24.02.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції зі зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 16.02.2001 року перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, від якого мають малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 14.09.2007 року шлюб між ними було розірвано.В 2007 році за спільні з відповідачкою кошти вони придбали квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку було зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_2 Оскільки спірна квартира була придбана в період зареєстрованого шлюбу з відповідачкою, тобто є їх спільною сумісною власністю, він вважає, що як подружжя, має право власності на ? частку спірної квартири, а тому позивач звернувся з позовом до суду та просив визнати за ним право власності на ? частку спірної квартири.

У зустрічному позові відповідачка позов визнала частково, в якому зазначила, що їй до шлюбу з позивачем на праві приватної особистої власності належала однокімнатна квартира АДРЕСА_2, яку вона продала 03.08.2007 року гр. ОСОБА_4 за 12 750 доларів США та в цей же день придбала спірну квартиру у гр. ОСОБА_5 за 25 500 доларів США, право власності на яку оформлено на її ім’я. В зв’язку з цим вона вважає, що ? частка спірної квартири належить особисто їй на праві приватної особистої власності, набутої до шлюбу с позивачем, а ? частка спірної квартири – належить їм в рівних частках, тобто по ? частці кожному. Зважаючи на те, що з нею проживає їх спільна з позивачем дочка ОСОБА_3, яка знаходиться лише на її утриманні, тому що позивач не працює, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, а тому просила збільшити її частку спільного сумісного з позивачем майна, та визнати за нею право спільної сумісної власності на спірну квартиру у вигляді 1/3 частки спірної квартири, а за позивачем – на 1/6 частку спірної квартири. В зв’язку з цим відповідачка просила визнати за нею право особистої приватної власності на ? частку спірної квартири, тому що ? частка коштів, які були вкладені в придбання спірної квартири, належали особисто їй до шлюбу з позивачем; визнати за нею право власності на 1/3 частку спільної сумісної власності – спірної квартири, а за відповідачем на 1/6 частку спірної квартири.

Оскаржуваним рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 26 листопада 2009 року позов ОСОБА_1, та позов ОСОБА_2 були задоволені частково. Було визнано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як подружжю на праві спільної сумісної власності належить ? частка АДРЕСА_1 та визнати за кожним з них право власності на ? частку цієї квартири. В іншій частині позову відмовлено за безпідставністю. Було визнано, що ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності належить ? частка АДРЕСА_1 та визнати за нею право особистої приватної власності на цю частку квартири. В іншій частині позову відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не згоден з рішенням суду, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення по суті його позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що АДРЕСА_1 придбана в період зареєстрованого шлюбу сторін за 25000 доларів США, з яких 12500 доларів США. – особисті гроші ОСОБА_2 На підтвердження такого висновку суд посилається на ксерокопії рішень третейського суду при Товарній біржі „Східноукраїнська універсальна товарна біржа” від 03.08.07 р. та 03.08.09 р. Суд також вказав, що не бере до уваги той факт, що спірна квартира була придбана раніше, чим ОСОБА_2 отримала гроші від продажу своєї однокімнатної квартири.

Колегія суддів вважає висновок суду про те, що 12500 доларів США – це особисті гроші ОСОБА_2, вкладені нею в купівлю АДРЕСА_1, не відповідає обставинам справи. Це питання недостатньо досліджене і йому не дана належна оцінка. Названа квартира придбана ОСОБА_2 в період шлюбу зі ОСОБА_1 за 25000 доларів США на своє ім’я. При цьому ОСОБА_1 написав заяву, засвідчену нотаріусом  04.07.2007 р. про те, що він дає згоду своїй дружині ОСОБА_2 на купівлю нею за їх спільні грошові кошти квартири в м. Алчевську Луганської області. Ця заява була надана ОСОБА_2 третейському суду при вирішенні питання про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним і знаходиться в матеріалах справи № 11/324-2007 постійно діючого третейського суду при асоціації „Правосуддя”.  На неї йде посилання в рішенні вказаного третейського суду від 03.07.08 р. У цьому ж рішенні вказано, що 05 липня 2007 року ОСОБА_2 передала ОСОБА_5 25000 доларів США   за куплену квартиру. Це також підтверджується розпискою, написаною власноручно ОСОБА_5, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи третейського суду (а.с.20), а ксерокопія – в даній справі (а.с. 137-138). В той же час в матеріалах справі № 28/Б/2007 того ж третейського суду за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири є копія розписки від 25 липня 2007 року про отримання ОСОБА_2 12750 доларів США за продажу її квартири по АДРЕСА_2 (а.с. 8). Розписки недійсними не визнавалися, тому їм необхідно було дати оцінку.

Суду необхідно було уточнити позовні вимоги сторін.

Так, ОСОБА_1 в позовній заяві вказав, що  АДРЕСА_1 придбана в період зареєстрованого шлюбу, але свідоцтво про реєстрацію шлюбу в матеріалах справи відсутнє. Згідно ч.1 ст. 70 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а згідно ст.. 63 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить ім. На праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Незважаючи на це позивач просив визнати квартиру спільною сумісною власністю і визнати долі сторін рівними.. Суд не уточнив у ОСОБА_1, навіщо установлювати судом те, що випливає з Закону.

ОСОБА_1 послався в позовній заяві на ст.ст. 70, 71 Сімейного Кодексу України, які регулюють питання, пов’язані х поділом майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, але питання про поділ майна не висунув. ЦЕ необхідно було суду уточнити.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просить розділити спільну сумісну власність. Суд не визначився з межами розгляди справи  Питання про розподіл квартири фактично не вирішив, нічого не вказав з цього приводу в мотивувальній частині рішення суду.

Колегія суддів вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Суд розглянув не всі вимоги, допустив порушення норм права і це є підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.5, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -  

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 26 листопада 2009 року скасувати, справу направити на розгляд у той же суд.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: