Справа № 2- 197/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

22 лютого 2010 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді         Зими І.Є.

при секретарі         Дяків А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові  цивільну справу за  позовом   ОСОБА_1 до ВАТ «НАСК»Оранта», Міністерства оборони України, Генеральної прокуратури України про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, зустрічним позовом ВАТ «НАСК»Оранта» до ОСОБА_1, треті особи Міністерство Оборони України, Генеральна прокуратура України про стягнення страхової сум,-

в с т а н о в и в :

22.01.09 р. позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив суд постановити рішення, яким стягнути з ВАТ «НАСК»Оранта»  26 699 грн. 04 коп. недоплаченої страхової суми та судові витрати.

 В обґрунтування позовних вимог, посилається, на те, що ним була отримана травма при виконанні службових обов`язків, 9.12.204 року ним була подана заява та всі необхідні документи на виплату страхового відшкодування. Страховою компанією 14.09.2005 року йому була виплачена сума страхового відшкодування в розмірі 67 446, однак дана сума була виплачена з порушенням п.7 п.п. б ч.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 486 від 19.08.1992 року, щодо порядку та умов державного обов`язкового особистого страхування працівників прокуратури, згідно якого виплата страхових сум здійснюється з розрахунку грошового утримання передбаченого чинним законодавством, за останньою посадою на день виплати страхової суми, а також п.9 цієї ж Постанови, згідно якого виплата всіх страхових сум проводиться у семиденний строк з дня одержання страховою компанією всіх необхідних документів від застрахованого. Всі необхідні документи були ним представлені 9.12.2004 року, а страхова сума була виплачена лише 14.09.2005 року.  Станом на день виплати страхової суми він вже займав іншу посаду і утримував інше грошове забезпечення. Таким чином різниця між виплаченою сумою страхового забезпечення і належною до виплати сумою складає 26699 грн. 04 коп. Відповідач в добровільному порядку, виплату даної суми не проводить. Тому він змушений звернутись до суду.

Відповідач – ВАТ «НАСК»Оранта» проти задоволення позову заперечило та пред`явило зустрічний позов до ОСОБА_1, треті особи Міністерства оборони України, Генеральної прокуратуру України про стягнення страхової  суми. В обґрунтування позовних вимог, посилаються на те, що у відповідності до представлених ОСОБА_1 документів, 14.09.2005 р. йому була виплачена страхова сума внаслідок настання страхового випадку, під час виконання ним своїх службових обов`язків. Дана страхова сума була виплачена на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 486 від 19.08.1992 року, щодо порядку та умов державного обов`язкового особистого страхування працівників прокуратури. Однак в подальшому, у зв’язку з винесенням 25.10.2007 року рішення Конституційного суду України щодо офіційного тлумачення ч.4 ст. 50 Закону України «Про прокуратуру», було з`ясовано, що ОСОБА_1 безпідставно здійснена виплата страхової суми на підставі  Постанови Кабінету Міністрів України № 486, як прокурору за рахунок коштів Міністерства оборони України, оскільки страхування військових прокурорів слід проводити у відповідності з Постанови Кабінету Міністрів України № 488 від 19.08.1992 року « Про умови державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум». Таким чином ВАТ «НАСК»Оранта», вважає, що у ОСОБА_1 відсутні правові підстави на отримання страхової суми в розмірі 67446 грн. 04 коп., тому просить стягнути з нього зазначені грошові кошти, оскільки в добровільному порядку він відмовляється їх повертати.  

    Позивач по первісному позову та відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

    Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в судовому засіданні проти зустрічного позову заперечив, вважаючи його необґрунтованим, первісний позов просив задовольнити в повному об`ємі та пояснив, що кошти позивач просить стягнути  саме з  ВАТ” НАСК Оранта”,  оскільки у спірний період  вказаним товариством   проводилась виплата.

    представник  ВАТ „ НАСК „Оранта” в судовому засіданні заперечила проти основного позову, підтримала  зустрічний  та дала  пояснення, аналогічні  письмовим  поясненням,  які долучені  до матеріалів справи. Крім того пояснила, що  строк звернення  до суду по зустрічному позову не пропущено, оскільки такий слід  відраховувати від  дня прийняття рішення Конституційного Суду України від  25.10.07 року.

    Представник Генеральної прокуратури України – ОСОБА_3 в судове засідання, не з`явився, направив в адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності . В судовому засіданні від 27.01.2010 року пояснив, що  жодних вимог до  Генеральної прокуратури у позивачів на даний час немає, відтак у вирішенні спору він покладається на рішення суду.

Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи. Від відповідача надійшли письмові заперечення щодо задоволення позову ОСОБА_1 в частині, що стосується Міністерства оборони України, з клопотанням розглядати справу у відсутності представника.

      Заслухавши думку учасників процесу, з’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13 березня 2002 року працював на посаді старшого прокурора відділу підтримання державного обвинувачення та нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах. У вересні 2004 року під час відрядження у м. Київ, він отримав черепно-мозкову травну, на час настання страхової події він працював на вищезазначеній посаді. Згідно довідки № 309/8 від 22.09.04. про результати визначення ступеню втрати працездатності, ступень втрати працездатності ОСОБА_1 становить 15 % .

Відповідно до ч.4 ст. 50 Закону України «Про прокуратуру», життя і здоров`я працівників прокуратури підлягають обов`язковому державному страхуванню за рахунок коштів відповідних бюджетів  на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою. Порядок та умови страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 488 від 19.08.1992 року, щодо порядку та умов державного обов`язкового особистого страхування працівників прокуратури, ОСОБА_1, після оформлення та подачі необхідного пакету документів, страховою компанією - ВАТ «НАСК»Оранта», за рахунок  коштів  Міністерства Оборони України,  14.09.2005 року була перерахована страхова сума за настання страхового випадку у розмірі 67 446 грн. 04 коп. Як вбачається з представлених суду документів, страхова виплата була здійснена із порушенням строків встановлених вищезазначеною Постановою, лише через 9 місяців.

 На момент настання страхового випадку, тобто у 2004 році, у відповідності до Постанов Кабінету Міністрів України № 488 від. 19.08.1992 року, № 486 від 19.08.1994 року, № 627 від 19.11.1992 року та № 349 від 03.06.1994 року, страхувальником, щодо державного обов`язкового особистого страхування працівників прокуратури, а також військовослужбовців, військовозобов`язаних та членів їх сімей, виступала Держава, а єдиним джерелом виплат страхових сум за даним видом страхування є страхові платежі, які перераховувались з відповідних структур, зокрема Міністерства оборони України, Генеральної прокуратури України, на спеціальний рахунок НАСК «Оранта», яку було визначено страховою компанією, як посередником між страхувальником та застрахованим, яка приймала оформлені відповідними структурами документи і проводила нарахування і виплату страхових сум.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених,  невизнаних  або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає  цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  поданим відповідно до цього  Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  Кожна сторона повинна довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або  заперечень, крім випадків, встановлених  ЦПК України ( ст. 10 ЦПК України ).

    Як випливає з пояснень представника ВАТ «НАСК»Оранта», даних в судовому засіданні, з 2008 року ВАТ «НАСК»Оранта», не являється страховою компанією, яка здійснює посередництво державного обов`язкового особистого страхування працівників прокуратури, а також військовослужбовців, військовозобов`язаних та членів їх сімей.

    Таким чином, вимогу позивача – ОСОБА_1, щодо стягнення в його користь недоплаченої страхової суми в розмірі 26 699 грн. 04 коп., у зв’язку з порушенням строку виплати основної страхової суми, суд вважає безпідставною, оскільки та вимога виникла у нього лише у січні 2009 року, тобто на момент коли відповідач – ВАТ «НАСК»Оранта», даним видом страхування не займалась. Вимоги про стягнення вищезазначеної суми  з інших відповідачів, позивачем не пред`являлось.

    Що стосується вимог ВАТ «НАСК»Оранта» по зустрічному позову до ОСОБА_1 про повернення сплаченої страхової суми у розмірі 67446 грн. 04 коп., як помилково перерахованої, дану вимогу суд, також вважає безпідставною, оскільки як було встановлено в судовому засіданні дані кошти були перераховані ОСОБА_1 за рахунок Міністерства оборони України.

    Як пояснила в судовому засіданні представник ВАТ «НАСК»Оранта», Міністерство оборони України вимоги до страхової компанії про повернення вищезазначених коштів не ставило, а відтак, враховуючи що на день подання зустрічного позову, відносини щодо державного обов`язкового особистого страхування працівників прокуратури, а також військовослужбовців, військовозобов`язаних між М іністерством оборони України та ВАТ «НАСК»Оранта» розірвані, суд вважає, що право такої вимоги є у Міністерства оборони України, а не у страхової компанії, права якої на даний час  не порушені.

    На думку суду,  спірна страхова  виплата  повинна була  виплачуватись  позивачу по основному позову на підставі  Постанови Кабінету Міністрів України № 486 від 19.08.92 р. „ Про  затвердження порядку та умов державного обов”язкового особистого страхування працівників прокуратури „,  ст. 50  Закону України „  Про прокуратуру „ , що  відображено і у Рішенні Конституційного суду  України  від 25.10.07 р. за № 1-13/2007.

    Крім того, по зустрічному позову  позивачем не представлено жодних доказів на підтвердження того, що строк звернення до суду ним пропущено з поважних причин.

    Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити  за безпідставністю  позовних вимог.  

    Керуючись ст. ст. 3, 10,11, 57,60, 169,209,214,215 ЦПК України, Законом України «Про прокуратуру», Постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 19.08.1992 року, «Щодо порядку та умов державного обов`язкового особистого страхування працівників прокуратури», Постановою Кабінету Міністрів України № 488 від 19.08.1992 року « Про умови державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум», Рішенням Конституційного суду  України  від 25.10.07 р. за № 1-13/2007. суд ,-

в и р і ш и в :

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ «НАСК»Оранта», Міністерства оборони України, Генеральної прокуратуру України про стягнення недоплаченого страхового відшкодування  відмовити за безпідставністю.

            В задоволенні позову ВАТ «НАСК»Оранта» до ОСОБА_1, треті особи Міністерство Оборони України, Генеральна прокуратура України про стягнення страхової сум відмовити за безпідставністю.

Заяву про апеляційне оскарження рішення  суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення  рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через  Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя                                               І.Є.Зима