РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ                         Справа №2-131/07

про задоволення позову про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у зв'язку з його визнанням у попередньому судовому засіданні

12 березня 2007 року                                                                                                            м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Карпушина Г.Л. при секретарі - Корнет В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом   обласного   комунального   виробничого   підприємства   теплового   господарства «Лубнитеплоенерго» до ОСОБА_1про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію,

ВСТАНОВИВ: Позивач ОКВП ТГ «Лубнитеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1. про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію. В позовній заяві позивач вказував, що відповідачка проживає в квартирі № АДРЕСА_1Полтавської області. Даний багатоквартирний будинок підключений до системи централізованого теплопостачання і мешканці отримують послуги по опаленню квартир. Будинок перебуває в комунальній власності на балансі Хорольського ДК ЖЕП. Загальна площа квартири НОМЕР_3становить 58,2 м.2

Відповідно до прейскуранту №Ю5-02-ПЛ, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації відНОМЕР_2 вартість опалення їм.2 за період з березня 2003 року по 31 липня 2005 року становила 0,70 грн. і сума місячного нарахування становила 40,74 грн. З 1 серпня 2005 року рішенням Полтавської обласної ради від 15.04.2005 року тарифи було збільшено до 0,99 грн. за 1 м.2 загальної площі протягом року і сума нарахування становила 57,62 грн. З 1 жовтня 2006 року вартість опалення їм.2 загальної площі становить 2,59 відповідно до рішення Полтавської обласної ради від 10.08.2006 року і сума щомісячно нарахування становить 150,74 грн.

18.05.2003 року між позивачем і відповідачкою був заключений договір НОМЕР_1 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію, згідно з яким відповідачці надано розстрочку у погашенні заборгованості з плати за теплопостачання, що утворилася станом на 01.07.2003 року і не погашена станом на 01.05.2005 року на період з травня 2005 року по квітень 2010 року, також відповідачка повинна була сплачувати суму щомісячних нарахувань.

Крім цього, 18.05.2005 року між позивачем і відповідачкою був заключений договірНОМЕР_4 про реструктуризацію заборгованості за опалення та підігрів води, згідно якого підприємство надавало відповідачці розстрочку у погашенні заборгованості з плати за теплопостачання, що утворилася станом на 01.05.2005 року на період з травня 2005 року по квітень 2010 року, також відповідачка повинна була сплачувати суму щомісячних поточних нарахувань за теплопостачання.

Відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання - не сплатила повністю суму боргу, не сплачувала поточні нарахування за теплопостачання і станом на 01.01.2007 року склалася заборгованість в сумі 2325,83

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю та прохала суд, стягнути з відповідачки заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 2325,83 грн., а також витрати по оплаті інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи в сумі ЗО грн.

Відповідачка ОСОБА_1. в судове засідання не з'явилася про те направила суду заяву в якій прохала справу розглянути без її участі та вказала, що вона позов визнає частково, а саме лише в межах строку позовної давності.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

2

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, врахувавши позицію відповідачки, дослідивши матеріали справи та належно оцінивши всі зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що будинок № АДРЕСА_1Полтавської області знаходиться в комунальній власності Хорольської міської ради Полтавської області та відноситься до державного житлового фонду. Балансоутримувачем даного житлового будинку є Хорольське державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство. Виробником послуги з центрального опалення є позивач, який безпосередньо виробляє вказану послугу та отримує за це плату.

Відповідачка проживає в квартирі НОМЕР_3яка належить їй на праві приватної власності. Між відповідачкою та позивачем з моменту набуття права власності і до моменту розгляду справи в суді договір про надання послуг з централізованого опалення не укладався.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач, як виробник послуг, зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Пунктом 1 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24.01.2006 року передбачено обов'язок відповідачки, яка є власником квартири та споживачем житлово-комунальних послуг, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

З наведених вище норм Закону видно, що маючи обов'язок на укладення договору, сторони по справі допустили його невиконання без поважних причин, а тому ступінь їх вини є однаковою.

Зважаючи на те, що між сторонами відсутні договорні відносини, які б визначали зміст та обсяг зобов'язань між ними, на думку суду, вирішення спірних питань, які виникли необхідно проводити згідно з чинним законодавством, яке їх регулює.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Житловим Кодексом України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», іншими під нормативними актами, встановлено, що оскільки значна частина житлових будинків відноситься до державного житлового фонду та перебуває у державній власності, обов'язковість надання послуг з централізованого опалення обумовлена необхідністю забезпечення умов проживання та перебування осіб у будинках.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язанні виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 11 ЦК України як підставою виникнення зобов'язання є договори та інші правочини.

В даному випадку обов'язок позивача, як виробника послуги, забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів, передбачено законами України «Про теплопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

3

Обов'язок відповідачки, як споживача, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, закріплений п. 5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 10, 67 ЖК України, п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24.01.2006 року та п.30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

Судом встановлено, що між сторонами мається зустрічне зобов'язання, яке полягає в тому, що згідно законодавчих актів у сфері теплопостачання, які є чинними на момент розгляду справи та носять обов'язковий характер виконання, позивач зобов'язаний своєчасно та відповідної якості надавати відповідачці послуги з теплопостачання, а відповідачка зобов'язана проводити оплату за надані їй послуги у строки встановлені законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 68 ЖК України передбачено обов'язок відповідачки оплату за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території проводити щомісячно.

Відповідно до прейскуранту № К 15-02-ПЛ, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації відНОМЕР_2 вартість опалення їм.2 за період з березня 2003 року по 31 липня 2005 року становила 0,70 грн.

З 1 серпня 2005 року рішенням Полтавської обласної ради від 15.04.2005 року тарифи було збільшено до 0,99 грн. за 1 м.2 загальної площі протягом року.

З 1 жовтня 2005 року 2006 року відповідно до рішення Полтавської обласної ради від 10.08.2006 року вартість опалення їм.2 загальної площі становить 2,59 грн.

Перевіркою законності розроблення та затвердження тарифів з надання послуги по централізованому опаленню встановлено, що останні розробленні та прийнятті на підставі та в порядку, передбаченому чинним законодавством, а зокрема Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання» та інших під нормативними актами.

Беручи до уваги вищевикладене, загальні положення про зобов'язання, те, що відповідно до закону споживач зобов'язаний оплачувати лише надані послуги та має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості, суд, приходить до висновку, що в даному випадку відповідачка несе обов'язок по оплаті послуг з утримання будинків та прибудинкових територій лише в межах фактично отриманих послуг.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на те, що починаючи з 01.03.2003 року по 01.01.2007 року відповідачка за спожиту теплову енергію своєчасно та в повному обсязі розрахунок не проводила, суд визнає, що нею порушено зобов'язання.

Статтями 611 та 623 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання особа, яка його порушила повинна відшкодувати завдані нею збитки. Беручи до уваги наведені вище норми закону та надані докази, суд вважає, що відповідачка повинна відшкодувати завдані нею збитки позивачу, тобто погасити заборгованість за спожитий теплову енергію.

4

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Суд встановив, що у даному випадку діють строки загальної позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частинами 3 та 4 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на обставини справи, судом встановлено, що відповідачкою до винесення судом рішення заявлено про сплив позовної давності щодо частини позовних вимог позивача, тобто що вона визнає позовні вимоги позивача лише з 29 січня 2004 року в сумі 1949 грн. 97 коп. В іншій частині позовних вимог відповідачка позов не визнає.

Беручи до уваги викладене, та зміст глави 19 ЦК України, суд, вважає, що позиція відповідачки в даному випадку є законною, та підлягає до задоволення. У зв"язку з тим, що по частині позовних вимог позивача - до 29.01.2004 року, сплив строк позовної давності звернення до суду з вимогою про захист своїх прав і інтересів, в цій частині позову в задоволенні заявлених вимог слід відмовити, інша частина позовних вимог - з 29.01.2004 року по 1 січня 2007 року, підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Зважаючи на викладене вище та вимоги Закону, суд вважає за необхідне задовільнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. Крім того, у відповідності до ст. ст. 81, 88 ЦПК України суд, приймаючи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору, стягує з відповідачки в дохід держави судовий збір в сумі 51 грн.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 538, 610, 611, 623 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 81, 88, 213, 215, 218 ЦПК України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», Постановами Кабінету Міністрів № 45 від 24.01.2006 року та № 630 від 21.07.2005 року, суд -

ВИРІШИВ:

Позов обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Лубнитеплоенерго» до ОСОБА_1про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1на користь ОКВП ТГ «Лубнитеплоенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 1949,97 грн. на р/р 26032054500132 ПРУ КБ "Приватбанк" МФО 331401, Код ЄДРПОУ 05541083.

Стягнути з ОСОБА_1витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. на користь ОКВП ТГ «Лубнитеплоенерго» на р/р 26032054500132 ПРУ КБ "Приватбанк" МФО 331401, Код ЄДРПОУ 05541083.

Стягнути з ОСОБА_1на користь держави судовий збір в сумі 51 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення в 10-денний термін з моменту його оголошення до Хорольського районного суду Полтавської області та подання апеляційної скарги в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження рішення.

Головуючий: