Справа № 2-37/2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2009 р. Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі : головуючої – судді Гарасимків Л.І.
при секретарі: Петрів В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до газети « Вільне слово» , ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою до газети « Вільне слово» , ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачка ОСОБА_2 12.10.2006 року у засобі масової інформації - газеті « Вільне Слово» № 40 ( 205) 12-18 жовтня 2006 року у статті під назвою « Підприємців з вулиці П.Орлика також ошукали ? » поширила недостовірну інформацію, а саме: « Два місяці тому пані ОСОБА_1 на зборах і не згадувала, що для вступу до кооперативу потрібно вносити стартовий внесок. Згодом почала самовільно, без попереднього погодження з підприємцями, збирати по 50 грн. Чи мала вона право вимагати у людей гроші, погрожуючи їм, що не візьме до кооперативу? Невідомо скільки грошей вона зібрала і куди їх вклала.... Я особисто дала пані ОСОБА_1 статут кооперативної спілки. Створювати спілку їй було невигідно, бо там кожен підприємець реєструється у нотаріальній конторі і як співласник зазначений у статуті. Вона пішла шляхом ошукування людей.» Далі у вказаній статті зі слів ОСОБА_2 йдеться про те, що : « Пані ОСОБА_1 заволоділа ще й коштами громадської організації. Невідомо, на що витратила вона сто тисяч грн. із фонду. Підприємці впродовж трьох років щомісяця здавали по 5 гривень. Пані ОСОБА_1 відзвітувалася лише за 20 тисяч грн., на які вона буцімто купила канцтовари, мінеральну воду, оформила статут, перемістила контейнери придбала для себе диктофон. А 80 тисяч грн. канули в ОСОБА_3. На ці гроші можна було частково профінансувати покриття ринку. Коли про це на зборах зайшла мова, пані ОСОБА_1 зухвало втекла». Таким чином ОСОБА_2 бездоказово звинуватила її та у привласненні грошей, які вона збирала з підприємців нібито на суму 80 000 грн., тобто у великому розмірі. Також вона звинуватила її у шахрайстві. Зміст вказаної статті ганьбить її як особу, як голову кооперативу, ображає її честь та гідність, оскільки інформація у вищезгаданій статті зовсім не відповідає дійсності, а особливо підкреслене. Крім того поширення п. Зубицькою М.П. аналогічної інформації про неї є не вперше. Діями відповідачки їй завдана значна моральна шкода, що полягає у перенесенні моральних переживань та страждань. Погіршенні стану здоров”я, приниження її як людину, як голову кооперативу та громадської організації « Об»єднання підприємців» Крім того внаслідок дій відповідачки вона втратила впевненість у завтрашньому дні , її діями було поршено її нормальні життєві зв»язки, життєвий уклад. Після поширення згаданої інформації її почали обговорювати люди, вважають її шахрайкою, а вона намагається всяким чином спростувати це. Просить зобов”язати відповідача спростувати поширену інформацію в газеті « Вільне слово» в статті «« Підприємців з вулиці П.Орлика також ошукали ? » та вибачитись за поширення недостовірної інформації та стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5000 грн, судові витрати та витрати на правову допомогу.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідачка в судовому засіданні з позовом не згідна суду пояснила , що вона так і як позивачка здійснює підприємницьку діяльність на території промислового ринку по вул. П. Орлика в м. Дрогобич . У 2002 році підприємці вирішили об»єднатися та було створено громадську організацію « Об»єднання підприємців» керівником якої обрали пані ОСОБА_1. Членські внески було встановлено в розмірі 5 грн. на місяць, тобто 60 грн. в рік. Однак внески збиралися не за фактичне членство, а за кожне торгове місце. А згодом було створено обслуговуючий кооператив « Лідер». Нею так іншими підприємцями , неодноразово ставилися вимоги щодо звіту голови про використання коштів, поскільки пані ОСОБА_1 прозвітувалися лише за 20 тисяч грн. і то можна поставити під сумнів їх цільове використання у відповідності до статутних цілей організації, так як на цю суму немає ніяких підверджуючих документів. В редакцію газети принесла статути громадської організації « Об»єднання підприємців» та обслуговуючого кооперативу « Лідер», пояснила ситуацію із збором коштів, їх витрачанням та звітністю. У журналістки не виникли жодних сумнівів щодо достовірності інформації. Після чого за якийсь час вийшов номер газети « Вільне слово».
Відповідач представник газети « Вільне слово» ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що статтю в газеті « Вільне слово» складала ОСОБА_2. Стаття була погоджена з керівником ринку. ОСОБА_2 приносила статут органіазції та кооперативу. В статті фігурували цифри. Ця стаття є як інформація для роздумів. Щодо задоволення позову покладється на думку суду.
Заслухавши пояснення позивачки , відповідачки , свідків, дослідивши фактичні обставини
справи, суд вважає, що заявлені вимоги до задоволення не підлягають , виходячи з наступних підстав, а саме:
З пояснень свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6. ОСОБА_3, ОСОБА_7. ОСОБА_8. ОСОБА_9. ОСОБА_10. суду пояснили, що вони є підприємці та мають свої точки на ринку. Хтось одну точку , а хтось декілька. З метою в подальшому працювати на ринку вирішили створити громадську організацію « Об»єднання підприємців» керівником якої обрали пані ОСОБА_1, а згодом обслуговуючий кооператив « Лідер». Всі підприємці здавали кошти з 2003-2005 роки по 5 грн. Кошти заносилися в простий зошит.
З пояснень свідка: ОСОБА_11Б, який є директором КП « Дрогобицький Ринок» вбачається, що на ринку знаходиться 1004 торгових місць, підприємницькою діяльністю займається 704 підприємці. З метою в подальшому працювати на ринку всі підприємці вирішили створити громадську організацію « Об»єднання підприємців» керівником якої обрали пані ОСОБА_1, а згодом обслуговуючий кооператив « Лідер». КП « Ринок» надавало кошти на перестановку контейнерів , однак скільки як це було він уже не пам»ятає.
З оглянутої газети « Вільне Слово» № 40 ( 205) 12-18 жовтня 2006 року вбачається, що в газеті міститься стаття під назвою « Підприємців з вулиці П.Орлика також ошукали ? » автором якої є відповідачка ОСОБА_2П , в якій вона зазначає , що : « Два місяці тому пані ОСОБА_1 на зборах і не згадувала, що для вступу до кооперативу потрібно вносити стартовий внесок. Згодом почала самовільно, без попереднього погодження з підприємцями, збирати по 50 грн. Чи мала вона право вимагати у людей гроші, погрожуючи їм, що не візьме до кооперативу? Невідомо скільки грошей вона зібрала і куди їх вклала.... Я особисто дала пані ОСОБА_1 статут кооперативної спілки. Створювати спілку їй було невигідно, бо там кожен підприємець реєструється у нотарільній конторі і як співласник зазначений у статуті. Вона пішла шляхом ошукування людей.» Далі у вказаній статті зі слів ОСОБА_2 йдеться про те, що : « Пані ОСОБА_1 заволоділа ще й коштами громадської організації. Невідомо, на що витратила вона сто тисяч грн. із фонду. Підприємці впродовж трьох років щомісяця здавали по 5 гривень. Пані ОСОБА_1 відзвітувалася лише за 20 тисяч грн., на які вона буцімто купила канцтовари, мінеральну воду, оформила статут, перемістила контейнери придбала для себе диктофон. А 80 тисяч грн. канули в ОСОБА_3. На ці гроші можна було частково профінансувати покриття ринку. Коли про це на зборах зайшла мова, пані ОСОБА_1 зухвало втекла».
Відповідно до ст. 34 Конституції України - кожному гарантується на свободу думки і слова. На вільне вираження своїх поглядів в переконань.
Згідно ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі та гідності.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи « вбачається, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності , честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально -етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об»єктів судового захисту . Зокрема , під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов»язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь( поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових , громадських чи інших обов»язків.
Відповідно до ст. 10 Коневнції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватись своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки пов»язано з обов»язками відповідальністю може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки для охорони порядку або запобігання злочинам , для охорони здоров»я або моралі для захисту репутації або прав інших осіб для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і сторонності суду і є необхідним у демократичному суспільстві.
Згідно зі ст. 1 Закону України « Про інформацію» під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі на навколишньому природному середовищі.
Суд вважає, що поширена інформація відповідачкою ОСОБА_2 носить критичний та оціночний характер, оскільки в силу ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання які не містять фактичних даних, зокрема критика оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином , відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб»єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності ( на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Якщо позивачка ОСОБА_1, вважає, що оціночні судження або думки , поширені відповідачкою ОСОБА_2 в засобі масової інформації, принижиють її гідність, честь , а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч.1 ст. 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь , а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обгрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
А тому на підставі наведеного та керуючись ст.ст.10. 60, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 270 , 277 ЦК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до газети « Вільне слово» , ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільних справах Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду та апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча-суддя : підпис
Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Л.І. Гарасимків