Справа № 22ц-3764/06 Головуючий у першій інстанції : Чигрина Л.Г.
Категорія № 44
Доповідач: Медведев A.M.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого: Медведева A.M.
суддів: Тріфанова О.М., Фарятьєва CO.
при секретарі: Ірметовій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 18 жовтня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що влітку 2005 року по скарзі приватного обвинувачування ОСОБА_1 судом відносно нього була порушена кримінальна справа за те, що 24 листопада 2004 року він начебто спричинив ОСОБА_1 тілесні ушкодження. За ці дії ОСОБА_1, просив суд притягнути його до кримінальної відповідальності та відшкодувати матеріальну і моральну шкоду.
Вироком Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 29 грудня 2005 року по зазначеній справі за злочин, передбачений ч.1 ст. 125 КК України, він був виправданий, оскільки судом було встановлено, що зі сторони ОСОБА_1 відносно нього мав місце наклеп.
Ухвалою колегії суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Луганської області від 03 березня 2006 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без задоволення, а вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 29 грудня 2005 року без змін.
У результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності майже рік він і його сім'я переносили хвилювання за його авторитет і авторитет сім'ї, бо він людина з вищою освітою, займає на шахті посаду гірничого диспетчера, багато років прожив у селищі і ніколи не притягався до кримінальної чи адміністративної відповідальності. В нього є дорослі діти, їх сім'ї, онуки і йому соромно було перед ними за таке обвинувачення. Виїзд суду в селище, де він живе, допит свідків, яким стало відомо про намір притягнути його до кримінальної відповідальності і про порушення відносно нього кримінальної справи, завдало йому моральної шкоди, клопіт. Для свого захисту він був вимушений наймати адвоката, нести відповідні витрати, які були не передбачені сімейним бюджетом.
З урахуванням наведеного просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь у відшкодування моральної шкоди 2500 грн. на понесені судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 51 грн., а всього 2551 грн.
Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 1200 грн., понесені витрати на правову допомогу у розмірі 96 грн. та суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 04 грн. 08 коп., а всього 1300 грн. 08 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з рішенням суду не згоден, просить його змінити в частині розміру моральної шкоди, і ухвалити у цій частині нове рішення, яким зменшивши розмір моральної шкоди, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не було враховано те, що він літня, хвора людина, пенсіонер, має необхідність лікуватись і купувати для себе та хворої дружини, яка перенесла інфаркт, дорогі
2
ліки, тому вважає, що стягнута з нього на користь ОСОБА_2 моральна шкода у розмірі 1200 грн. занадто велика для його сімейного бюджету.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність і законність оскаржуваного рішення, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, ще не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із оскаржуваного рішення та позовної заяви видно, що позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково, оскільки на його користь з ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди було стягнуто не 2500 грн., а 1200 грн.
З матеріалів справи вбачається, що у суді першої інстанції ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів про те, що він має необхідність лікуватись і купувати для себе та хворої дружини, яка перенесла інфаркт, дорогі ліки.
До суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився і таких доказів також не надав, а тому судова колегія не вбачає підстав для зменшення розміру стягнутої з нього моральної шкоди на користь ОСОБА_2 і як наслідок підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 18 жовтня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена з дня її проголошення у касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.