Справа №22ц-242/2007 Категорія 40
Головуючий в 1 інстанції:
Строцька Н.М.
Доповідач: Запорожець М.П.
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
УХВАЛА
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2 6 лютого 2007 року м. Луганськ
Колегія суддів судової Палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області з складі:
головуючого Запорожця М.П.,
членів суду: Луганської В.М., Гаврилюка В.К.,
при секретарі Божковїй Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства „Міський будинок культури імені Леніна" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 жовтня 2006 року, за участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача Бондаревої К.А.,
Встановила:
У листопаді 2005 року ОСОБА_1 заявила в суді позов до Міського комунального підприємства „Міський будинок культури імені Леніна" (далі - Будинок культури) та просила поновити її на роботі в організації відповідача на посаді адміністратора, стягнути на її користь заробітну плату за період вимушеного прогулу та відшкодувати спричинену моральну шкоду. На обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що наказом НОМЕР_1 від 01.09.2005 року її було звільнено з Будинку культури у зв'язку із скороченням штату. При цьому, на думку ОСОБА_1, з боку
2
Відповідача допущено порушення процедури звільнення, зокрема позивачка мала переважне право на Залишення на роботі, їй не пропонувалась інша робота, звільнення було здійснено в період відпустки та хвороби.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 жовтня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних; вимог з мотивів невідповідності висновків суду - обставинам справи.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенні з наступних підстав.
Статтею 40 КЗпП визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації,, скорочення чисельності або штату працівників (п.1).
На підставі досліджених обставин справи місцевий суд правильно прийшов до висновку, що при звільненні ОСОБА_1 01.09.2005 року із посади адміністратора Будинку культури за пунктом 1 статті 40 КЗпП відповідачем допущено порушення трудового законодавства. Вказані обставини в апеляційному порядку не оспорюються.
Статтею 233 КЗпП визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За обставинами справи позивачку звільнено 01.09.2005 року, а із позовом до суду вона звернулась 09.11.2005 року.
ОСОБА_1 пропущено встановлений статтею 233 КЗпП місячний строк на звернення до суду. В якості поважних причин пропуску цього строку позивачем зазначено догляд за хворим сином.
3
Однак такі доводи не знайшли свого підтвердження в. судовому засіданні.
Представленими доказами /а.с.96/, встановлено, що син ОСОБА_1 неодноразово знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні з приводу психічного захворювання в період 2004-2006 років. Суду не представлено доказів здійснення апелянтом догляду за сином в період його знаходження на стаціонарному лікуванні, а тому сам факт такого лікування не можна визнавати причиною поважності несвоєчасного звернення до суду.
При цьому відповідно. до Закону України «Про психіатричну допомогу» надання психіатричної допомоги, в тому числі здійснення догляду за психічно хворим, поставлено в обов'язки фахівців психіатричних закладів /стаття 1/.
За наведених обставин не можна погодитись із доводами апеляційної скарги, а тому підстави для зміни чи скасування рішення відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. 307, 308 ЦПК, колегія суддів судової палати з цивільних справ,
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 жовтня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.