Справа № 2-100/2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

31 березня 2010 року  Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді Павленко О.В.,

при секретарях –Левошко І.Г., Прохоренко А.В.,

за участю позивача – ОСОБА_1, представників позивача – ОСОБА_2, ОСОБА_3,  представників  відповідача –ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до Замглайського дитячого будинку - інтернату про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за час затримки розрахунку при звільненні, за час затримки видачі трудової книжки та моральної шкоди завданої порушенням трудових прав,  

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Замглайського дитячого будинку – інтернату з вимогами про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за час затримки розрахунку при звільненні, за час затримки видачі трудової книжки та моральної шкоди завданої порушенням трудових прав. Позовні вимоги мотивовані тим, що вона працювала в інтернаті з 16.03.1984 року на різних посадах, остання – санітарка палатна. Має стаж роботи в інтернаті  26 років, звання «Ветеран праці», статус постраждалої від аварії на ЧАЕС 4 категорії. За час роботи дисциплінарних стягнень не мала. 31.12.2009 року була звільнена з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Копію наказу про звільнення, трудову книжку та розрахункові кошти в день звільнення не отримала. Інформацію про своє звільнення дізналася лише після вихідних 04.01.2010 року. Вважає звільнення за таких підстав незаконним, оскільки у встановлений законом двомісячний строк адміністрація будинку – інтернату не повідомила її персонально про майбутнє скорочення чисельності штату та про скорочення її посади зокрема, іншої роботи запропоновано не було. Розрахункові при звільнені отримала лише 21.01.2010 року. Звільнення за скороченням позивач вважає також незаконним, оскільки при рівних умовах продуктивності праці з іншими працівниками, яких залишили на роботі, вона має переваги в тому, що має більш тривалий безперервний стаж, а відповідно і більший досвід роботи, а також переважне право в залишенні на роботі, оскільки являється постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії. Просила визнати її звільнення незаконним та поновити її на посаді няні палатної, стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку, за час вимушеного прогулу та за час затримки у видачі трудової книжки в сумі 968 грн., стягнути з відповідача моральну шкоду завдану порушенням трудових прав в сумі 1000 грн., допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі та стягнути витрати на правову допомогу в сумі 400 грн.

В судовому засіданні позивач збільшила позовні вимоги. Просила поновити її на роботі на посаді няні палатної Замглайського дитячого будинку інтернату, стягнути з Замглайського дитячого будинку – інтернату  середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.12.2009 року по 18.03.2010 року в сумі 2630,94 грн., стягнути за весь час затримки належних їй витрат при звільненні за період з 31.12.2009 року по 18.02.2010 року в сумі 1685,50 грн., стягнути середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки в сумі 1011,9 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 400 грн.  

  В судовому засіданні позивач підтримала збільшені позовні вимоги. На обґрунтування позову заявила клопотання по допит її в якості свідка та пояснила, що в листопаді вона дійсно знайомилася з наказом про скорочення чисельності працівників, але в ньому не було вказано, що скороченню підлягає саме її посада.  31.12.2009 року вона працювала в другу зміну, ніякого наказу про скорочення на дошці оголошень не бачила, її особисто ніхто з таким наказом не знайомив. Вона відпрацювала зміну і вийшла на роботу після вихідних, тобто 04.01.2010 року та дізналася що звільнена у зв’язку з скороченням. Ніяких пояснень причин звільнення їй не надали, трудову книжку та розрахункових не видали. Трудову книжку вона отримала лише 29.01.2010 року, а розрахункові надійшли на рахунок 21.01.2010 року. Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому позивач не вказала, які вона має переваги на залишення на роботі, крім стажу 26 років. Вважає, що факт отримання нею пенсії та відсутність утриманців, не означає, що працівники, які ще пенсію не отримують, не мають інших доходів та мають на утриманні дітей, мають переважне право залишитися на роботі.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити. При обґрунтуванні позовних вимог послався на доводи викладені в позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі. Підтримуючи позовні вимоги послався на незаконність зміни штатного розпису в Замглайському дитячому будинку інтернаті, що призвело до незаконного скорочення чисельності працівників.

Представник відповідача – директор Замглайського дитячого будинку інтернату ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та, будучи допитаний як свідок, пояснив, що в зв’язку з досягненням 18-ти річного віку частиною вихованок закладу та переходом їх до молодіжного відділення, була зменшена кількість груп дітей другого профілю, які підлягають навчанню, що призвело до невідповідності штатного розпису Замглайського дитячого будинку - інтернату Наказу Мінпраці № 411 від 01.10.2008 року. Для приведення штатного розпису у відповідність з Наказом № 411 педагогічних працівників (вихователів) та молодший медичний персонал (нянь палатних) наказом по будинку – інтернату № 65 від 30.10.2009 року під особистий розпис кожного було попереджено про скорочення чисельності працівників. Згідно штатного розпису дитячого будинку – інтернату від 31.12.2009 року з числа молодшого медичного персоналу (нянь палатних) скороченню підлягали 15 посад. При розгляді кандидатур враховувалась кваліфікація та продуктивність, так як кваліфікація у всіх була однакова ( не мають спеціальної освіти) при скороченні враховувалась продуктивність праці. В зв’язку з недобросовісним відношенням до роботи, що погіршувало умови проживання дітей – інвалідів, було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вихідна допомога ОСОБА_1 була нарахована 31.12.2009 року про що свідчить запис в її особовому рахунку, але виплачена була казначейством 20.01.2010 року в зв’язку з відсутністю фінансування бюджетної установи, якою є Замглайський дитячий будинок інтернат. Трудову книжку ОСОБА_1 було заповнено 31.12.2009 року. 04.01.2010 року ОСОБА_1 звернулася до секретаря та отримала копію наказу про звільнення, та відмовилася отримувати трудову книжку. 18.01.2010 року ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою про видачу довідки про роботу та заробітну плату, яку отримала в цей же день, але знову відмовилася отримати трудову книжку про що було складено акт. 27.01.2010 року був відправлений лист з повідомленням про необхідність отримати трудову книжку, після чого ОСОБА_1 забрала трудову книжку 29.01.2010 року. Новий штатний розпис було отримало приблизно о 13 годині 31.12.2009 року, тому він, за погодженням з керівниками структурних підрозділів, визначив працівників, які підлягали скороченню. При цьому при визначенні кандидатур враховувалося не тільки відношення до роботи кожного, але й досвід роботи, наявність у сім’ї інших працюючих членів сім’ї. Також, враховувалась і наявність інших доходів, зокрема отримання працівником пенсії, оскільки в смт. Замглай влаштуватися на роботу майже неможливо, а тому особа, яка не має права на пенсію втрачає засоби до існування. Практично кожний житель смт. Замглай має статус постраждалого від аварії на ЧАЕС, тому цей статус не був визначальним  при вирішенні кандидатур на скорочення. Іншої роботи, на яку можливо було б перевести скорочених працівників в інтернаті не було. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовних вимог не визнав, суть заперечень проти позову зводилася до того, що звільнення ОСОБА_1 відбулося у відповідності з діючим законодавством, позивач відмовлялася отримувати  трудову книжку, затримка виплати позивачу належних при звільненні сум обумовлена відсутністю фінансування,а тому вина відповідача в цьому відсутня. Просив відмовити у позові в повному обсязі.

 Допитана судом  свідок ОСОБА_7 пояснила, що працює секретарем в Замглайському дитячому будинку – інтернаті. Вона готувала наказ по будинку – інтернату № 65 від 30.10.2009 року,  під особистий розпис кожного було попереджено про скорочення чисельності працівників, ОСОБА_1 розписувалася також. Новий штатний розпис вони отримали вдень 31.12.2009 року, тому був підготовлений наказ про звільнення у зв’язку із скороченням чисельності штату, в якому були вказані прізвища тих працівників, про яких сказав директор будинку - інтернату. Наказ був вивішений на дошку оголошень для ознайомлення. В цей же день вона оформила трудові книжки звільнених працівників. 04.01.2010 року позивач прийшла та отримала копію наказу про звільнення на пропозицію отримати трудову книжку, вона відмовилася.

Свідок ОСОБА_8 в суді пояснила, що працює економістом будинку – інтернату. 18.01.2009 року вона була присутня при складанні акту, про те, що декілька колишніх працівників, серед яких була ОСОБА_1 відмовилися від отримання трудових книжок.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в суді пояснили, що також звільнені з будинку – інтернату за скороченням, вважають звільнення незаконним, а ОСОБА_1 гарною працівницею.

Вислухавши сторони та свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи видно, що позивач перебувала в трудових відносинах з Замглайським дитячим будинком – інтернатом з 16.03.1984 року по 31.12.2009 року, звільнена наказом № 72 від 31.12.2009 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 9, 30, 53-56)    

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації…., скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у п. 1 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Стаття 42 КЗпП України визначає обставини, за наявності яких працівникові надається перевага в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

Позивач не навела жодної обставини визначеної у ст. 42 КЗпП, при цьому не довела, що мала кращі показники кваліфікації та якості  роботи  у порівнянні з продуктивністю праці та кваліфікацією інших працівників.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності в неї переваг в залишенні на роботі.

Згідно зі ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.        

 Наказом № 65 від 30.10.2009 року попереджено педагогічних працівників та молодший персонал ( няня палатна) Замглайського дитячого будинку – інтернату про скорочення чисельності працюючих з 31 грудня 2009 року. З додатку до вказаного наказу видно, що позивач ОСОБА_1 особисто попереджена про скорочення чисельності працюючих. ( а.с. 27,28)

Крім того, з оглянутої судом справи про адміністративне правопорушення № 3-128/2010 видно, що за колективним зверненням молодшого медичного персоналу, зокрема і ОСОБА_1, державним інспектором праці ТДІП у Чернігівській області проводилася перевірка дотримання законодавства про працю в Замглайському дитячому будинку – інтернаті. Вказаною перевіркою встановлено, що звільнення працівників у зв’язку з скороченням чисельності було проведено у відповідності з діючим законодавством.

Таким чином, позивачем не доведено, що при звільненні її з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України адміністрацією Замглайського дитячого будинку – інтернату були допущені порушення вимог діючого законодавства, тому підстав для поновлення позивача на роботі, як незаконно звільненої, суд не вбачає.

Відповідно до ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначена в ст. 117 КЗпП України.

З поданих представником відповідача копій  платіжних документів видно, що фінансування заробітної плати будинок – інтернат отримав з ГУДК України в Чернігівській області  лише 19.01.2010 року (а.с.34,37,39)

Таким чином, затримка розрахунку при звільненні сталася не з вини адміністрації Замглайського дитячого будинку – інтернату, що також підтверджено постановою Ріпкинського районного суду від 04.03.2010 року, яка набрала законної сили.

Таким чином, Замглайський дитячий будинок – інтернат не повинен нести відповідальність передбачену ст. 117 КЗпП України.

Поряд з цим, відповідно до ст. 235 КЗпП України в разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Ріпкинського районного суду від 04.03.2010 року про накладення на ОСОБА_4 адміністративного стягнення за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП, встановлено факт допущення ОСОБА_4, як керівником установи, порушення законодавства про працю, яке виразилося в затримці видачі трудової книжки звільненим працівникам, зокрема ОСОБА_1

З пояснень позивача, які підтверджені матеріалами справи, встановлено, що позивач отримала трудову книжку 29.01.2010 року. Таким чином, на її користь підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за період з 01.01.2010 року по 29.01.2010 року.

При цьому суд погоджується з розрахунками середньомісячного та середньоденного заробітку, поданими позивачем, оскільки вони узгоджуються з розрахунками наданими бухгалтерією відповідача ( а.с. 38,97), з яких вбачається, що середньоденний заробіток позивача складає 33,73 грн., а на її користь підлягає стягненню середній заробіток за 29 днів.

Суд вважає, що частково підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди завданої порушенням її трудових прав. При цьому судом береться до уваги, що постановою судді апеляційного суду Чернігівської області від 23.03.2010 року визнано малозначним допущене порушення трудових прав, що виразилося у затримці видачі трудових книжок, а тому провадження у адміністративній справі закрито на підставі ст. 22 КУпАП. Судом враховується також силу моральних страждань, до яких призвело допущене адміністрацією будинку – інтернату порушення її трудових прав. З врахуванням всіх обставин, суд приходить до висновку, що вимоги щодо стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково в сумі 150 грн.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно – технічне забезпечення у справах про поновлення на роботі. Таким чином витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати частково, пропорційно задоволеним позовним вимогам, зокрема витрати на правову допомогу.            

Керуючись ст.ст. 40, 42, 47,49 -2, 116, 117, 235,237-1  КЗпП України, ст.ст. 10,  208, 209, 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Замглайського дитячого будинку – інтернату на користь ОСОБА_1 978 ( дев’ятсот сімдесят вісім) грн.. 17 коп. за час затримки видачі трудової книжки при звільненні.

Стягнути з Замглайського дитячого будинку – інтернату на користь ОСОБА_1  на відшкодування моральної шкоди завданої порушенням його трудових прав в сумі 150 (сто п’тдесят)грн.

Стягнути з Замглайського дитячого будинку – інтернату на користь ОСОБА_1  160 ( сто шістдесят) грн. витрат на правову допомогу.

Всього стягнути  з Замглайського дитячого будинку – інтернату на користь ОСОБА_1  1288 ( одну тисячу двісті вісімдесят вісім) грн. 17 коп.

Стягнути з Замглайського дитячого будинку – інтернату на користь держави  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 48 ( сорок вісім) грн.

Стягнути з Замглайського дитячого будинку – інтернату на користь держави  судовий збір в сумі 23(двадцять три) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаціно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 72 ( сімдесят дві) грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1   - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд. Апеляційна  скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлений  02.04. 2010 року.

Головуюча     О.В. Павленко