Справа № 2 – а – 132\  2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2010 року Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого – судді Петушкова С. А. ,

при секретарі – Борозна Л. М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Олександрійського об’єднаного військового комісаріату про визнання дій неправомірними, та надання статусу учасника бойових дій, -  

УСТАНОВИВ:

Позивач просить зобов’язати Олександрійський об’єднаний військовий комісаріат надати  йому статус учасника бойових дій та видати йому посвідчення учасника бойових дій встановлено зразка.

Представник відповідача до суду не явився двічі без повідомлення причин.

Судом вставлено наступне.  

ОСОБА_1, звернувся до Олександрійського військового комісаріату з проханням про визнання його учасником бойових дій та видати посвідчення «Учасника бойових дій» на підставі:

довідки за № 167 від 17 серпня 1995 року, виданої об'єднаною групою військ міністерства оборони Російської федерації у Чеченській Республіці. У якій сказано, що він виконував спеціальні завдання у зоні військового конфлікту та надзвичайного стану на території Чеченської Республіки та прилеглих до неї регіонів Північного Кавказу за час з 30 червня 1995 року по 17 серпня 1995 року;

подання про звільнення з лав Збройних Сил Міністерства оборони РФ у запас за статтею 49 частиною 2 пункту «А» (в зв'язку з організаційно-штатними заходами), де у пункті - «Участь в бойових діях, поранення», вказано: у Чеченській Республіці з 30.06.1995 по 17 серпня 1995 року;

подання про прийняття його на службу до лав Збройних Сил України, де також підтверджується що він приймав участь у бойових діях, відповідно до запису у пункті «Участь в бойових діях, поранення», вказано: у Чеченській Республіці з 30.06.1995 по 17 серпня 1995 року;

записів сторінки № 9 особової справи офіцера Збройних Сил РФ.

Відповідачем відмовлено йому у визнанні учасником бойових дій та   видачі свідоцтва.

В серпні 1991 року позивач вступив курсантом до Кіровського військового авіаціонно-технічного училища (далі - Кіровське ВАТУ), на час розпаду Радянського Союзу, навчався у вищевказаному військовому училищі.

В зв'язку з неурегульованістю питань щодо навчання у військових навчальних вузах в країнах співдружності Російської Федерації, України та Білорусії, він залишився у місті Кірові для закінчення військового навчання.

Прибувши до місця призначення - до м. Самари Приволжського військового округу - позивач був зарахований наказом по В/ч 40802 № 03 від 21.04.1994р. до списків особового складу цієї військової частини на посаду бортового авіаційного техніка вертолітної ескадрильї (на вертоліт МІ-6) 367 окремого вертолітного полку Приволжського військового округу. Після призначення на посаду, позивач звернувся до вищестоящого командування з рапортом про звільнення з лав Збройних Сил, але отримав відповідь, що його рапорт буде розглянутий, та по ньому прийнято рішення.

30 червня 1995 року, він, отримав наказ від командування В/ч 40802 вирушити в складі екіпажу вертольоту МІ-6 бортовим авіатехніком, у відрядження до Чеченської Республіки. Факт що з 1986 року на території Чечні велися збройні конфлікти доведенню не підлягає.

З 30.06.1995 року по 17.08.1995 року позивач приймав участь у бойових вильотах.

Згідно з наказом № 196 від 09 жовтня 1997 року по військовій частині 40802, він був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини. Із подання на звільнення (екз.№2) вбачається, що він був учасником бойових дій по встановленню Конституційного устрою на території Чеченської республіки, з 30.06.1995г. по 17. 08. 1995 р.

Згідно із ПКМУ № 63 від 8. 02. 1994 року, «Про організаційні заходи щодо застосування ЗУ «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», затверджено перелік держав і бойових дій на їх території, де зазначено – інші країни – після грудня 1979 року.  

Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялися, військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок  10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.

Позивач має копії офіційних документів, які безперечно підтверджують, що він приймав участь у бойових діях, а тому довідка з 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР в даному випадку не потрібна.

Позивач є військовим фахівцем, та підпадає під визначення ст. ст. 4 - 6 ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4 - 6 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ПКМУ № 63 від 8. 02. 1994 року «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. ст. 17, 18 , 158-163, 167 КАС, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Зобов’язати Олександрійський об’єднаний військовий комісаріат надати  ОСОБА_1 статус учасника бойових дій та видати йому посвідчення учасника бойових дій встановлено зразка.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду, чи апеляційну скаргу на неї сторони можуть подати до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської  області протягом десяти днів з дня її виготовлення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської  області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Олександрійській міськрайонний суд.  

Головуючий: