РІШЕННЯ     2-92/10

                                                    Іменем    України

    06 квітня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва

В складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

 При секретарі                        Чигир Т.Ф.

    Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , третя особа – Комунальне  підприємство ЖЕО-105  про визнання права користування жилим приміщенням , визнання недійсними Розпорядження Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації , ордера , розпорядження Відділу приватизації житла Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації та Свідоцтва про право власності на житло ,-

                                                           Встановив :

    Позивачка  звернулася до суду із позовом, який представник позивачки уточнив та доповнив в ході судового розгляду, та остаточно просить визнати за нею право на користування жилим приміщенням - двокімнатною квартирою № АДРЕСА_1, визнати недійсним розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 17 вересня 2008 р. № 1223 в частині надання відповідачці ОСОБА_2 двокімнатної квартири № АДРЕСА_1 та виданий на підставі вказаного розпорядження ордер № 014064 серії Б від 03 листопада 2008 р., визнати недійсним розпорядження Відділу приватизації житла Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації № 34982 від 18 грудня 2008 р. про передачу спірної квартири у приватну власність ОСОБА_6 та виданого згідно з розпорядженням Свідоцтва про право власності на житло від 18 грудня 2008 р. на ім’я ОСОБА_6

Обґрунтовуючи  свої вимоги, позивачка посилається на те, що вона з 1995 року проживає у зазначеній квартирі, поселилася в ній за згодою свого чоловіка ОСОБА_7, як член його сім'ї, несла витрати по її утриманню, сплачувала комунальній платежі, однак зареєстрована у квартирі не була, так як шлюб між нею та ОСОБА_7 зареєстрованим не був.

Позивачка зазначає, що у 2003 р. вони з ОСОБА_7 обвінчалися, а у 2008 р. зареєстрували шлюб, однак чоловік не встиг вирішити питання про її реєстрацію у квартирі, так як у травні 2008р. раптово помер.

Також позивачка стверджує, що не має іншого місця проживання, так як рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2004р. визнана такою, що втратила право на користування квартирою № АДРЕСА_2, так як не проживала в ній з 1995 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 17 вересня 2008 р. № 1223 і виданого 3 листопада 2008 р. на підставі цього розпорядження ОСОБА_2 на сім’ю з двох осіб ордеру на заняття вказаної квартири, позивачка стверджує, що ордер було видано з порушенням вимог діючого законодавства, так як квартира не була вільною, оскільки в ній проживала вона, а крім того ОСОБА_2 надала неправдиву інформацію про те, що потребує поліпшення житлових умов, та зазначила у якості члена своєї сім'ї ОСОБА_9, хоча та померла ще 07 липня 2007 р.

Крім того, позивачка посилається на те, що ордер був виданий ОСОБА_2 під час дії накладеної ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2008 р. заборони Голосіївській районній у м. Києві державній адміністрації видавати ордер на квартиру АДРЕСА_1 та вчиняти будь-які інші дії стосовно зазначеної квартири.

Також позивачка стверджує, що у спірній квартирі у листопаді 2008 р. у порушення вимог ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» було зареєстровано ОСОБА_6, так як він у квартиру не поселявся і ніколи там не проживав, а з 1968 р. був зареєстрований та проживав разом зі своєю дружиною та дітьми у належній йому квартирі № АДРЕСА_3 і не змінював місця свого проживання.

Оспорюючи розпорядження Відділу приватизації житла Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації № 34982 від 18 грудня 2008 р. про передачу спірної квартири у приватну власність ОСОБА_6 і виданого на підставі даного розпорядження свідоцтва про право власності на житло від 18 грудня 2008 р., позивачка стверджує, що ОСОБА_6 не був наймачем даної квартири, так як в ній не проживав, витрат по її утриманню не ніс, заяву на приватизацію квартири не подавав, а особа, яка від його імені підписала заяву на приватизацію, не мала для цього повноважень відповідно до виданої їй довіреності.

Представник позивачки в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та їх підстави.

Представник Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації позов не визнав, посилаючись на те, що позивачка у спірній квартирі не проживала, поселилася в ній тільки на початку 2009 р., тому на момент видачі ордеру ОСОБА_2 квартира була вільною, а ОСОБА_2 мала законні підстави для отримання житла, так як перебувала на обліку осіб, які потребують покращення житлових умов.

Представник відповідачки ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачка до смерті ОСОБА_7 у спірній квартирі не проживала, а проживала разом із ОСОБА_7 у будинку, який розташований у м. Києві на АДРЕСА_4.

Представник відповідачки стверджує, що порушень законодавства при отриманні спірної квартири ОСОБА_2 допущено не було, так як вона потребувала поліпшення житлових умов, проживала разом із ОСОБА_9 у гуртожитку, а спірна квартира була вільною.

Крім того, представник відповідачки ОСОБА_2 посилається на те, що ОСОБА_6 законно вселився у спірну квартиру та приватизував її, оскільки на момент отримання свідоцтва про право власності на вказану квартиру він був її наймачем, уклавши з КП "ЖЕО-105" договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

Представник ОСОБА_6 у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що ОСОБА_6 поселився у спірній квартирі, як родич ОСОБА_2, а у подальшому її приватизував.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_10, які є правонаступниками померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленими про день та час судового розгляду, про що свідчать відповідні розписки, у судове засідання не з’явилися, причини неявки суду не повідомили.

Відповідачу ОСОБА_10 судова повістка була направлена за останньою відомою суду адресою, однак повернулася без вручення, оскільки відповідач змінив місце свого проживання.

Відповідач ОСОБА_10, будучи обізнаним про судовий розгляд, що підтверджується відповідними розписками, не повідомив суду про зміну свого місця проживання, тому суд вважає, що судова повістка, направлена йому на останню відому суду адресу, є доставленою.

Крім того, відповідач ОСОБА_10 відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України, був повідомлений про судовий розгляд через засоби масової інформації: шляхом публікації оголошення у газетах „Урядовий курьер” 6 і 17 лютого 2010 р. (т.4 с.с.47-49, 55-57), „Київська правда” 16 лютого 2010 р. (т.4 с.с.51-54).

Представник комунального підприємства ЖЕО-105 м. Києва вирішення позову поклав на розсуд суду.

    Вислухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне .

    Відповідно до вимог ст.. 61 Житлового кодексу України  користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення .

    Договір з КП ЖЕО-105 було укладено ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року . Крім нього у спірній квартирі ніхто не проживав , що підстверджується довідками КП ЖЕО 105.

    Відповідно до ст.. 65 Житловгго кодексу України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім»ї, які проживають разом з ним , вселити в займане приміщення свою дружину , дітей , батьків , а також інших осіб .На вселення  до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно .

    Особи , зо вселилися в жиле приміщення як члени сім»ї наймача , набувають рівного з іншими членами сім»ї права користування жилим приміщенням , якщо при вселенні між цими особами , наймачем та членами його сім»ї, які проживають з ним , не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

    При цьому слід зазначити , що в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 вказано , що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб , які вселилися до наймача , суд повинен з»ясувати , чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні , зокрема : чи була письмова згода на це всіх членів сім»ї наймача , чи прописані вони в даному жилому приміщенні , чи було це приміщення постійним їх місцем проживання . чи вели вони з наймачем спільне господарство , тривалість часу їх проживання , чи не обумовлювався угодою між цими особами , наймачем і членами сім»ї, що проживають з ним , певний порядок користування жилим приміщенням.

    Однак як вбачається з матеріалів справи встановлений порядок при вселенні позивача в спірну квартиру дотриманий не був , а саме не було письмової згоди ОСОБА_7 на вселення позивачки , вона не була зареєстрована у вказаній квартирі , ні позивач , ні ОСОБА_7 в спірній квартирі не проживали , а проживали за адресою АДРЕСА_4 (згідно довідки Садівничого товариства «Восход»),комунальні послуги сплачувалися за одну особу .

    Крім того , як вбачається з висновку ДІМ Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві , останнім було встановлено , що спірна квартира здається в оренду , над квартирою знаходилася вивіска «Меблі» та час від часу квартиру відвідували люди .Зі слів майстра ЖЕО 105 він ніколи ОСОБА_7 в квартирі не бачив і в квартирі весь час його обслуговування знаходився офіс.

    Даний факт також стверджує про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в спірній квартирі не проживали .

    Крім того в довіреності ,датованій серпнем 2008 року (а.с.57 т.1)позивач зазначила , що зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ,а в довіреності від 18.09.2008 року (а.с.156 т.1) позивач зазначає , що вона мешкає за вищевказаною адресою.

    Таким чином твердження позивача про те , що вона вселилася в спірну квартиру при житті наймача квартири за його згоди , проживала з ним у спірній квартирі базуються лише на припущеннях і жодним чином не підтверджуються .

    Відповідно до ст..31 Житлового кодексу України громадяни , які потребують поліпшення житлових умов , мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку , передбаченому законодавством Союзу РСР , цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР .Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам , які постійно проживають у даному  населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР ) як правило . у вигляді окремої квартири на сім»ю.

    Відповідно до ст.. 58 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання  жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної , міської , районної в місті , селищної , сільської Ради народних депутатів видає громадянину ордер , який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення .

    Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 перебувала на черзі осіб , що потребують поліпшення житлових умов і розпорядженням Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 17.09.2008 року № 1223 , керуючись ст..51 Житлового кодексу України , враховуючи рішення Громадської комісії з житлових питань при Голосіївській районній у м. Києві державній адміністрації останній було надано дві кімнати в квартирі №АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_9 .При розгляді питання надання ОСОБА_2 житлового приміщення  нею, до квартирного відділу адміністрації , були надані всі необхідні документи .

    Відповідно до ст.. 58 Житлового кодексу України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючи дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов , порушення прав інших громадян або організацій на зазначена в ордері жиле приміщення , неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення , а також в інших випадках  порушення порядку і умов надання жилих приміщень .

    Ордер № 014064 серія Б від 03.11.2008 року на жиле приміщення був виданий на підставі вищевказаного  розпорядження і підстави для визнання його недійсним відсутні .

    Відповідно до ст.65 Житлового кодексу України наймач вправі і установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім»ї ,які проживають разом з ним вселити в займане приміщення свою дружину , дітей батьків , а також інших осіб . На вселення до батьків неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно .

    Особи , зо вселилися в жиле приміщення як члени сім»ї наймача , набувають рівного з іншими членами сім»ї права користування жилим приміщенням , якщо при вселенні між цими особами , наймачем та членами його сім»ї, які проживають з ним , не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

    За згодою ОСОБА_2 в спірну квартиру був вселений ОСОБА_6 , який в подальшому  був зареєстрований за вказаною адресою і на нього був переведений особовий рахунок на спірну житлову площу .

    В преамбулі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» зокрема зазначено , що метою приватизації державного житлового фонду є створення усов для здійснення права громадян на вільний  вибір способу задоволення потреб у житлі , залучення громадян до участі в  утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин .

    Користуючись своїм правом ОСОБА_11 була здійснена приватизація спірної квартири у повній відповідності  до норм діючого законодавства України , ним було отримано свідоцтво про право власності і підстави для визнання приватизації  спірної житлової площі та свідоцтва про право власності відсутні.

    Враховуючи вищевикладене Голосіївська районна адміністрація у м. Києві державна діяла в межах свої повноважень та у спосіб передбачний чинним законодавством та Конституцією  України .

    За наведеного вище вимоги позивачки не обґрунтовані , а тому відсутні підстави для їх задоволення .

    Керуючись ст..ст. 212-215  ЦПК України ,-

                                                              Вирішив :

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , третя особа – Комунальне  підприємство ЖЕО-105  про визнання права користування жилим приміщенням , визнання недійсними Розпорядження Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації , ордера , розпорядження Відділу приватизації житла Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації та Свідоцтва про право власності на житло – відмовити .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

        Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду м. Києва через Голосіївський  районний суд міста Києва.

    Суддя :