справа № 2-а-30828/08
категорія 6.6.6
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кузьменко Л.В. ,
при секретарі - Малинівському А.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у м. Житомирі < Текст >
до товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаенергосоюз" < Текст >
про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, просить стягнути з відповідача вартість товару, отриманого за нікчемною угодою, укладеною з ТОВ "Магнолія" в розмірі 315000 грн. Зазначає, що плановою та позаплановою перевірками ТОВ "Нафтаенергосоюз" встановлено, що між відповідачем (покупець) та ТОВ "Магнолія" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу від 21.08.2007 року, відповідно до якого продавець зобов’язаний передати у власність будівельні матеріали, а покупець зобов’язаний прийняти товар і сплатити за нього кошти в сумі 315000 грн. На підставі вказаного договору відповідач отримав податкові накладні від 21.08.2007 року №РН-8/211 на суму 125000 грн. та від 23.08.2007 року №РН-8/223 на суму 190000 грн. В рахунок оплати за товар відповідач 21.08.2007р. та 23.08.2007р. перерахував ТОВ "Магнолія" кошти в сумі 125000 грн. та 190000 грн.
У серпні 2007 року відповідач включив до податкового кредиту суму ПДВ, зазначену у вище вказаних податкових накладних. Проте, на думку позивача, угода між ТОВ "Нафтаенергосоюз" та ТОВ "Магнолія" є удаваною. Вважає, що відповідач перерахував кошти за неіснуючий товар, оскільки наявність будівельних матеріалів перевірками не підтверджена. У зв’язку з цим, позивач вважає, що з відповідача необхідно стягнути вартість товару в сумі 315000 грн., отриманого за цією угодою.
Представник позивача в засіданні суду позов підтримав.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду заперечення в якому зазначив, що позивачем не надано доказів того, що угода між відповідачем та ТОВ "Магнолія" є удаваною, недійсною або нікчемною. Зазначає, що всі господарські операції були проведені відповідно до умов договору купівлі-продажу, що підтверджується належно оформленими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями. Крім того, на момент виконання договору відповідач не знав і не міг знати про протиправний характер дій контрагента, а тому не зобов’язаний нести будь-яку фінансову відповідальність за наслідками цього договору. Твердження позивача про те, що наявність будівельних матеріалів у відповідача перевірками не підтверджена, вважає безпідставним, оскільки інвентаризація товарно-матеріальних цінностей за час проведення перевірок не здійснювалась.
Також, представник відповідача зазначає, що стягнення в доход державного бюджету вартості товару, отриманого за нікчемною угодою, в сумі 315000 грн. є адміністративно-господарською санкцією, а тому позивачем пропущений строк позовної давності, передбачений ст. 250 ГК України.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 04.09.2008 року ДПІ в м. Житомирі була проведена планова документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоенергосоюз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.02.2007 року по 31.03.2008 року, про що складено акт №4568/23-1/34973007/0110.
06.11.2008 року позивачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Нафтаенергосоюз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.02.2007 р. по 31.03.2008 р. по питаннях, викладених у скарзі від 23.09.2008 р., про що складено акт №6173/23-1/34973007/0110.
Проведеними перевірками контролюючим органом встановлено ведення податкового обліку ТОВ "Нафтоенергосоюз" з порушенням встановленого порядку, що призвело до порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".
Крім того перевіркою було встановлено взаємовідносини ТОВ "Нафтоенергосоюз" з ТОВ "Магнолія", а саме: укладення договору купівлі-продажу будівельних матеріалів від 21.08.2007 р., відповідно до якого продавець зобов’язаний передати у власність будівельні матеріали, а покупець зобов’язаний прийняти товар і сплатити за нього кошти в сумі 315000 грн. На підставі вказаного договору відповідач отримав податкові накладні від 21.08.2007 року №РН-8/211 на суму 125000 грн. та від 23.08.2007 року №РН-8/223 на суму 190000 грн. В рахунок оплати за товар відповідач 21.08.2007р. та 23.08.2007р. перерахував ТОВ "Магнолія" кошти в сумі 125000 грн. та 190000 грн. Фактична наявність та рух будівельних матеріалів за вказаним договором перевірками не підтверджені.
Податковий орган вважає, що договір купівлі-продажу товару вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та моральним засадам суспільства, а відповідно угода є нікчемною. З зазначених підстав просять стягнути з відповідача вартість товару за такою угодою в розмірі 315000 грн.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою для недійсності правочину відповідно до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:
виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;
допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;
вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Відповідно до ст. ч.1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
ЯК встановлено судом, 21.08.2007 року ТОВ "Нафтоенергосоюз" з ТОВ "Магнолія" укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів. На виконання умов даного договору продавець зобов"язаний передати у власність покупцю будматеріали, а покупець в свою чергу зобов"язаний прийняти товар і сплатити за нього грошові кошти в сумі 315000 грн., в тому числі ПДВ - 52500 грн.
Дійсно ТОВ "Нафтоенергосоюз" було отримано від ТОВ "Магнолія" податкову накладну №РН-8/211 від 21.08.2007 року на суму 125 000 грн., в тому числі ПДВ - 20833,33 грн. та податкову накладну від 23.08.2007 р. №РН-8/223 на суму 190000 грн. в тому числі ПДВ - 31666,07 грн.
В рахунок оплати за товар постачальнику - ТОВ "Магнолія" перераховано кошти згідно платіжних доручень на рахунок №26007004615 в ЖФ КБ "Західінкомбанк" МФО 311670: №232 від 21.08.2007 року - 125000 грн., №243 від 23.08.2007 року - 190000 грн., №224 від 15.08.2007 року - 45000 грн., №225 від 15.08.2007 року - 45000 грн., №226 від 15.08.2007 року - 45000 грн., №227 від 15.08.2007 року - 5000 грн.
ТОВ "Нафтоенергосоюз" у серпні 2007 року до податкового кредиту включено суму ПДВ згідно податкових накладних від 21.08.2007 р. № РН-8/211 на суму 20833,33 грн. та від 23.08.2007 р. № РН-8/223 на суму 31666,07 грн., отриманих від ТОВ "Магнолія". Проте при проведенні контролюючим органом перевірки 04.09.2008 року та 06.11.2008 року наявність та рух будівельних матеріалів, що були предметом договору, не були встановлені.
Не встановлено виконання господарських зобов"язань і в судовому засіданні.
Відповідачем не надано ніяких доказів суду про передачу йому контрагентом будівельних матеріалів та про наявність таких у нього.
Відповідач, як при проведенні перевірки, так і суду документів про наявність власних та орендованих складських приміщень для зберігання будівельних матеріалів не надав, а посилається на зберігання таких труб у ПП ОСОБА_1
Судом встановлено, що 01.08.2007 року ТОВ "Нафтоенергосоюз" було укладено з ПП ОСОБА_1 договір відповідального зберігання за яким будівельні матеріли (труби газопровідні) повинні зберігатися за адресою: смт. Ємільчино, вул. Л.Блюхера 7,13.
Але відповідно до листа №5546/7/26-3 від 17.10.2008 року начальника ВВЗБГЕ ГВПМ ДПІ у м. Житомирі видно, що при огляді складських приміщень ПП ОСОБА_1 за адресою: вул. Блюхера 7, 13, смт. Ємільчино будівельні матеріли, передані приватному підприємцю товариством "Нафтоенергосоюз" на відповідальне зберігання, відсутні.
З наданих пояснень самого ПП ОСОБА_1 в судовому засіданні видно, що ТОВ "Нафтоенергосоюз" фактично не передавало йому на відповідальне зберігання будівельні матеріали і ніяких фінансово-господарських взаємовідносин з даним підприємством він не мав.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що господарська операція між ТОВ "Магнолія" та ТОВ "Нафтоенергосоюз" була по своїй суті безтоварною. Відповідно договір купівлі-продажу від 21.08.2007 року вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемним.
Проте згідно з ч.1 ст.208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд.
Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій, як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч.1 ст.238 ГК України.
Таким чином встановлені ч.1 ст.208 ГК України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків установлених ст. 250 Господарського кодексу України, а саме протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Встановлено, що порушення відповідачем було допущено 21.08.2007 року, позовна заява податковим органом до суду подана 11.11.2008 року, тобто за межами граничного річного строку від вчинення порушення, передбаченого ст. 250 ГК України.
Оскільки ДПІ в м. Житомирі пропустила строк застосування судом адміністративно-господарських санкцій, тому вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоенергосоюз" коштів, отриманих за нікчемною угодою з ТОВ "Українська консалтингова група", в розмірі 230000 грн. задоволенню не підлягають.
Керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207, 208, 250 ГК України, , ст.ст. 86, 158-163, 254 КАС України, суд -
постановив:
В задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у м.Житомирі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаенергосоюз" про стягнення коштів в сумі 315000 грн. вартості товару, отриманого за нікчемною угодою з ТОВ "Магнолія" відмовити за пропуском строку звернення до суду.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 03 листопада 2009 року.
Головуючий суддя: Л.В. Кузьменко