КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 лютого 2010 року Справа № 2а-312/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Колтуновій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області про визнання дій незаконними, скасування постанов від 16.12.09 та від 21.01.10, -
В С Т А Н О В И В:
Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі звернулося до суду з адміністративним позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області про визнання незаконними дій відповідача, скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 16.12.09 (ВП №16429649) та про накладення штрафу від 21.01.10 (ВП №1642649).
Позов мотивовано тим, що постановою Олександрівського районного суду від 15.04.09 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі провести перерахування пенсії ОСОБА_1 з 09.07.07 по 31.12.07, як дитині війни, а саме підвищити розмір пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на те, що на вказану постанову 17.04.09 управлінням подано апеляційну скаргу, постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області від 16.12.09 відкрито виконавче провадження щодо її виконання. Крім того, постановою державного виконавця від 21.01.10 на управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі накладено штраф у розмірі 510 грн. за невиконання без поважних причин зазначеного рішення суду у встановлений державним виконавцем строк. Вважаючи вказані дії та постанови незаконними, позивач просить суд визнати їх неправомірними та скасувати.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 38).
Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що оскаржувані постанови винесені у відповідності з вимогами Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, представник відповідача наполягала на відмові у задоволенні адміністративного позову, зокрема, у зв'язку з пропущенням строків звернення до адміністративного суду.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши у судовому засіданні надані докази, суд встановив такі обставини .
Постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15.04.09 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі про зобов’язання вчинити дії зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі провести перерахування пенсії ОСОБА_1 з 09.07.07 по 31.12.07, як дитині війни, а саме підвищити розмір пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
На виконання зазначеної постанови суду 27.05.09 Олександрівським районним судом видано виконавчий лист №2-а-15/2009, яким пред'явлений стягувачем до відділу державної виконавчої служби Олександрівського районного управління юстиції (а.с. 30).
Останнім даний виконавчий лист на підставі ст. 20-1 Закону України "Про виконавче провадження" 09.12.09 направлений за належністю до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області (надалі - ППВР ВДВС ГУЮ в області), яким отриманий 15.12.09 (а.с. 29).
Постановою старшого державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ в області від 16.12.09 ВП №16429649 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а-15/2009, виданого Олександрівським районним судом 27.05.09, якою боржника – УПФУ в Олександрівському районі - зобов’язано добровільно виконати рішення в семиденний строк з дня отримання постанови (а.с. 32). Вказана постанова 16.12.09 листом №16510 направлена на адресу УПФУ в Олександрівському районі та отримана ним 23.12.09 (а.с.4, 31).
Листом №4156 від 29.12.09 УПФУ в Олександрівському районі повідомило ППВР ВДВС ГУЮ в області про те, що ним 17.04.09 на постанову Олександрівського районного суду №2-а-15 від 24.03.09 за позовом ОСОБА_1 подано заяву про апеляційне оскарження до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, та додано копію першого аркушу апеляційної скарги №959/07 від 17.04.09 з відміткою суду про її отримання 17.04.09 (а.с.33).
Постановою старшого державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ в області від 21.01.10 ВП №16429649 за невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду на боржника - УПФУ в Олександрівському районі - накладено штраф у розмірі 510 грн. (а.с.36). Вказану постанову разом з вимогою про виконання рішення суду у 3-денний строк з дня отримання копії постанови супровідним листом №292 від 21.01.10 направлено на адресу УПФУ в Олександрівському районі та отримано останнім 28.01.10 (а.с.7, 35).
Перевіряючи у відповідності з вимогами ч.3 ст.2 КАС України правомірність дій відповідача при винесенні оспорюваних постанов, суд виходить з того, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до п.1 ч. 2 ст.3 Закону виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, є, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 24 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
У судовому засіданні встановлено, що державним виконавцем дотримано порядок відкриття виконавчого провадження, передбачений Законом України "Про виконавче провадження", порушень прав позивача при цьому не відбулося, постанова від 16.12.09 ВП №16429649 про відкриття виконавчого провадження є законною.
Відповідно до ст. 76 Закону після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Так, згідно зі ст. 87 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу у розмірі від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Таким чином, оскільки УПФУ в Олександрівському районі, як боржником у виконавчому провадженні, зобов'язаним вчинити певні дії, які можуть бути виконані лише ним, без поважних причин не вжито жодних дій до виконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк, останнім правомірно винесено постанову від 21.01.10 про накладення на нього штрафу у розмірі 510 грн.
Оцінюючи доводи позивача щодо того, що постанова Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15.04.09 у справі №2-а-15/2009 не набрала законної сили, оскільки оскаржується в апеляційному порядку, що на думку позивача свідчить про відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження та про поважність причин невиконання ним рішення суду у встановлений державним виконавцем строк, суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до ст.254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Частина 1 ст. 255 КАС України визначає, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Частинами 2 та 4 ст. 257 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.
Як вбачається з виконавчого листа №2а-15/2009, виданого Олександрівським районним судом 27.05.09, рішення суду, на підставі якого він виданий, тобто постанова Олександрівського районного суду від 15.04.09, набрала законної сили 28.04.09 (а.с. 30).
Позивач, стверджуючи про те, що вказана постанова не набрала законної сили та не підлягає виконанню, не оспорює правомірність видачі виконавчого листа за нею Олександрівським районним судом. Зокрема, ним не надано доказів свого звернення до Олександрівського районного суду з заявою про визнання помилково виданого виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в порядку, передбаченому ст.259 КАС України, що згідно з п.4 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Посилання позивача на перший аркуш апеляційної скарги з відміткою суду першої інстанції про її прийняття не свідчить про те, що постанова суду на день видачі за нею виконавчого листа не набрала законної сили, а державний виконавець після надходження цього виконавчого листа не мав права відкривати за ним виконавче провадження. Інформація про результати розгляду цієї апеляційної скарги позивачем до суду не надана.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, в ході розгляду справи відповідачем доведено, що, відкриваючи виконавче провадження та накладаючи штраф на позивача, його посадові особи діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Законом України "Про виконавче провадження", а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Стосовно додержання позивачем строку звернення до суду за захистом прав суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, відповідно до ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч.7 ст. 24 та ч.2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" постанови про відкриття виконавчого провадження та про накладення штрафу можуть бути оскаржені начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.
Вбачається, що, подавши 09.02.10 до суду даний адміністративний позов, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, передбачений ст.181 КАС України та Законом України "Про виконавче провадження", оскільки отримав їх копії 23.12.09 та 28.01.10 відповідно.
У п. 14 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.08 передбачено, що за правилами ч.3 ст. 100 КАС України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.
Оскільки на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що відповідач при винесенні оспорюваних постанов про відкриття виконавчого провадження та про накладення штрафу діяв на підставі та в межах законодавства, яке регулює дані правовідносини, і порушень прав позивача не допущено, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України (ч.5 ст. 94 КАС України). Відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи витрати не понесені.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області про визнання дій незаконними, скасування постанов від 16.12.09 та від 21.01.10 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 09.03.10.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш