Справа № 2-47 2007 p.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007 р. Біляївський районний суд
Одеської області у складі: головуючого- судді Андреєва Е.О. при секретарі Довженко І.С. з участю адвоката ОСОБА_15.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2"про поділ спільного майна подружжя " , суд-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду із позовом , стверджуючи, з ІНФОРМАЦІЯ_1року по ІНФОРМАЦІЯ_2року вона перебувала у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу вони мають двох дітей-доньку ОСОБА_3,1989 р.н. та сина ОСОБА_4, 1996 р.н. , які проживають разом з нею та знаходяться на її утиманні. За час перебування у шлюбі сторони набули житловий будинок з гаражем та земельну ділянку площею 0,113 га в с.АДРЕСА_1 та автомобіль ВАЗ 21011 держномер НОМЕР_1, яке належить їм на праві спільної сумісної власності. Згоди щодо добровільного поділу зазначеного майна вони досягнути не можуть. З урахуванням наведених обставин, ОСОБА_1. звернулася до суду із вимогами щодо поділу спільного майна та враховуючи інтереси двох неповнолітніх дітей, які проживають разом з нею у будинку, просить суд відступити від принципу рівності часток подружжя та виділити їй 2/3 частини спірного будинку з гаражем і 1/2 частину земельної ділянки в с.АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідача всі судові витрати, які вона понесла по справі.
В ході судового розгляду позивачка ОСОБА_1. уточнила свої вимоги, вказавши, що на поділі спільного майна в натурі вона не наполягає, і просить визначити і визнати за кожним із них право власності на належні їм частки у спільному майні (а.с.96). На поділі автомобілю ВАЗ 21011 вона не наполягає, так як він знаходиться у користуванні відповідача і він їм фактично володіє.
Відповідач ОСОБА_2. позов не визнав, вказавши, що набуте з позивачкою за час шлюбу майно підлягає поділу в рівних частках між ними і підстави для збільшення частки ОСОБА_1. відсутні.
Допитані в якості свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13. показали, що дійсно спірне майно сторони набули в період перебування у шлюбі за рахунок власної праці та коштів, а також за допомоги своєї рідні.
Свідок ОСОБА_14., яка є рідною донькою сторін, показала, що з 2003 року її батько ОСОБА_2. не проживає з ними в с.АДРЕСА_1. Після розлучення її мати ОСОБА_1. неодноразово зверталася до батька щодо добровільного поділу будинку та іншого майна та пропонувала йому оформити його за договором дарування на неї та брата ОСОБА_4. З часу розлучення вона та брат ОСОБА_4фактично знаходяться на утриманні матері, аліментів, які сплачує батько, вкрай недостатньо для забезпечення їх життєвих потреб. За час окремого проживання за рахунок матері здійснено ряд покрашень будинку, проведено водопровід, встановлено систему очищення води, оштукатурено будинок та гараж зовні , здійснено внутрішні роботи, вимощено двір тротуарною плиткою, зроблено огорожу двору та встановлені ворота. Батько будь-якої участі у цьому не брав . А тому вона просить врахувати інтереси її та брата ОСОБА_4при вирішені питання щодо поділу спільного майна батьків.
Вислухавши в судовому засіданні пояснення сторін ,думку адвоката, вивчивши матеріали справи, допитавши свідків, оцінивши наявні докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1. підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1року по ІНФОРМАЦІЯ_2року вона перебувала у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу вони мають двох дітей-доньку ОСОБА_3, 1989 р.н. та сина ОСОБА_4, 1996 р.н. , які проживають разом з нею та знаходяться на її утиманні (а.с. 10-13,58). Рішенням Біляївського районного суду від ІНФОРМАЦІЯ_3 року з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. стягнути аліменти на утримання їх дітей у розмірі 250 грн. щомісячно (а.с.55-56).
Судом також встановлено, що за час перебування у шлюбі сторони набули житловий будинок з гаражем та земельну ділянку площею 0,113 га в с.АДРЕСА_1, а також автомобіль ВАЗ 21011 держномер НОМЕР_1, яке належить їм на праві спільної сумісної власності (а.с. 7-9,21-28,61,99-103,113-115). Згоди щодо добровільного поділу зазначеного майна вони досягнути не можуть. Вказані обставини сторонами у судовому засіданні не заперечувалися.
Відповідно до ст.60 ч.1 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Згідно із ст.70 ч.З СК України у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за рішенням суду частка майна дружини може бути збільшена, якщо з нею проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що неповнолітні діти сторін ОСОБА_3та син ОСОБА_4знаходяться на утриманні позивачки на протязі останніх 4-ох років та проживають разом з нею. Остання піклується про стан їхнього здоров'я, фізичний , духовний і моральний розвиток , займається їх вихованням. Відповідач участі у вихованні дітей не приймає, сплачує аліменти на обох за рішенням суду у розмірі 250 грн., що є недостанім для забезпечення їх життєвих потреб. Вказане підтвердила у судовому засіданні донька сторін ОСОБА_3, яка зауважила, що аліментів, які сплачує батько їй не достатньо навіть для проїзду до місця навчання у ІНФОРМАЦІЯ_3, де вона навчається на 1-му курсі.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги інтереси дітей сторін, суд вважає можливим відступити від принципу рівності часток подружжя і визнати за позивачкою ОСОБА_1. право власності та виділити їй 2/3 частини спірного будинку з гаражем в с.АДРЕСА_1, а ОСОБА_2. виділити та визнати за ним право власності на 1/3 частину спірного будинку. Земельна ділянка підлягає поділу між сторонами в рівних частках.
В той же час, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частиш поділу автомобіля ВАЗ-21011 держномер НОМЕР_1, так як вимоги в цій частиш на підтверджені відповідними доказами. Крім того, в ході судового розгляду позивачка не наполягала на поділі вказаного автомобілю, вказавши, що він знаходиться у фактичному володінні і користуванні відповідача, проти чого вона не заперечує.
Суд також не знаходить підстав для стягнення на користь позивачки витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката у розмірі 1500 грн. Так, на підтвердження зазначених вимог ОСОБА_1. надала угоду з адвокатом ОСОБА_16., укладену 02.05.2005 року (а.с.82). Разом із тим, вказаний адвокат участі у розгляді справи не приймав, і його допомога позивачці обмежилася підготовкою та витребування доказів, необхідних для підготовки позову до суду (а.с.59-61). А тому, приймаючи до уваги характер та об'єм наданої адвокатом допомоги, суд вважає, що розмір гонорару, визначений в угоді адвокатом є занадто великим і на користь позивачки підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 300 грн.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст.60,69,70,71 СК України, ст.ст.368,369,370 ЦК України, ст.ст. 86,89 ЗК України, ст.ст. 10,11,60,209, 212-215,218 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1. задовольнити. Виділити ОСОБА_1та визнати за нею право власності на 2/3 частини житлового будинку і гараж, розташовані в с.АДРЕСА_1.
Виділити ОСОБА_2та визнати за ним право власності на 1/3 частину житлового будинку в с.АДРЕСА_1.
Виділити ОСОБА_1та ОСОБА_2та визнати за кожним із них право власності на 1/2 частину земельної ділянки в с.АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. 1368 грн., сплаченого по справі держмита, 30 грн. витрат з ІТЗРС, 300 грн. на оплату правової допомоги адвоката, а усього стягнути на користь ОСОБА_1. 1698 грн. В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляціійний суд Одеської області через Біляївський районний суд шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або в порядку ст.295 ч.4 ЦПК України.