Справа №2-а-767/06 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2007 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі колегії: головуючого Сітайло Л.Г.
суддів Літвіної Н.М., Українця В.В.
при секретарі Гринь І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та міграції про визнання недійним рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Державного комітету України у справах національностей та міграції з вимогою скасувати рішення відповідача НОМЕР_1 від 21.09.2006 та зобов'язати провести перевірку викладених фактів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він являється ефіопом по національності. Через його етнічну приналежність та політичні погляди його переслідує служба Безпеки Ефіопії. Він є членом Фронту по визволенню людей, в зв'язку з чим тричі за два з половиною роки його арештовували за підозру у розголошенні інформації більшовикам Фронту, а також агітації громадськості проти існуючої влади в Ефіопії. Оскільки йому заборонили займатися будь-якою діяльністю та продовжували стежити за ним, він за допомогою друзів одержав паспорт зі студентською візою й залишив свою країни.
21 вересня 2006 року позивач отримав рішення Держкомнацміграції України про відмову в наданні статусу біженця.
Зазначене рішення позивач вважає необгрунтованим, оскільки заяву відповідачем розглянуто формально, не з'ясували чи існує загроза життю та здоров'ю внаслідок повернення до Ефіопії, чи була дотримана процедура і яка була причина відмови. В зв'язку з цим просить вищезазначене рішення скасувати.
В судовому засіданні позивач підтримав вимоги викладені в позовній заяві, та просить суд
задовольнити позов.
Представник відповідача проти позову заперечував та пояснив, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки позивачем не надано вагомих доказів в обґрунтування позову.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, матеріали особової справи позивача про відмову Державним комітетом України у справах національностей та міграції в наданні статусу біженця, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до абз.2 ст.1 Закону України "Про біженців" біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Рішенням державного комітету України у справах національностей та міграції від 19.06 2006 року № 491 позивачу відмовлено в наданні статусу біженця.
Судом встановлено, що позивач по національності є ефіопом, народився в м.Селяле, області Шова. Проживав в м.Адіс-Аббебі, де також проживає його мати. Сестра його навчається в Італії, брат проживає в Америці.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перетнув кордон України 29.11.2001 року за студентською візою. В 2002 році він звертався до управління національностей та міграції КМДА щодо отримання статусу біженця та отримав відмову.
09 червня 2005 року Ашіне Адерфіс Тадессе повторно звернувся до Державного комітету
України у справах національностей та міграції Управління міграційної служби у м. Києві.
На співбесіді, проведеній Управлінням міграційної служби в м.Києві, позивач повідомив, що через його етнічну приналежність та політичні погляди його переслідує служба Безпеки Ефіопії. Він є
членом Фронту по визволенню людей, в зв'язку з чим тричі за два з половиною роки його арештовували за підозру у розголошенні інформації більшовикам Фронту, а також агітації громадськості проти існуючої влади в Ефіопії. Оскільки, в разі повернення до Ефіопії, існує загроза його життю та здоров'ю він бажає отримати статус біженця.
Рішенням державного комітету України у справах національностей та міграції від 19.06 2006 року № 491 позивачу відмовлено в наданні статусу біженця.
Згідно зі ч.5 ст. 14 Закону України "Про біженців" на основі всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для набуття статусу біженця, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції приймає рішення про надання статусу біженця або про відмову у наданні статусу біженця.
Статтею 1 Конвенції „Про статус біженців" передбачено, що людина є біженцем. В силу обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань ознаками раси, віросповідання, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань, знаходиться за межами країни своєї громадянської належності і невзмозі користуватися захистом цієї країни або має бажання користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань.
Як встановлено в судовому засіданні при прийнятті рішення про відмову в наданні статусу біженця Ашіне Адерфіс Тадессе відповідачем встановлено, що події, на які посилається позивач, відбулися в 1991-1992 роках, в той час коли позивачу було лише 15-16 років. Крім того, заявником не надано доказів його участі у подіях 2000 року в Ефіопії, а також перебування під наглядом Держбезпеки Ефіопії. В заяві та під час співбесіди заявник називає різні причини виїзду з країни. Крім того, за час перебування в Україні позивачем було здійснено спробу перетину кордону України для поїздки в країни західної Європи.
Позивач в судовому засіданні стверджував, що він є громадянином Ефіопії, однак не може повернутися до країни своєї громадянської належності, оскільки там існує загроза його життю та здоров'ю за ознаками національності. Однак, як вбачається з матеріалів справи, останній безперешкодно отримав паспорт для виїзду за межі країни без будь-яких перепонів.
На підставі вищевикладеного, а також враховуючи, що позивачем не надано доказів щодо того, що у нього є підстави побоюватись за своє життя, так як він може стати жертвою переслідувань за ознаками національності, і що він не може користуватися захистом країни де народився і виріс, а також де проживає його мати, або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись Законом України "Про біженців" , Міжнародної Конвенції 1951 року "Про статус біженців" , ст. ст. 17, 18, 24, 25, 79, 86, 160-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та міграції про визнання недійним рішення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів у формі заяви з дня її проголошення та протягом 20 днів у формі Апеляційної скарги з дня складання постанови у повному обсязі. Заява про апеляційне оскарження та Апеляційна скарга подаються через Солом'янський районний суд м.Києва.
Головуючий : Судді: