справа № 2-а-33271/08
категорія 2.11.8
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кузьменко Л.В.,
при секретарі - Малинівському А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 < Текст >
до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції < Текст >
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Коростенської ОДПІ від 12.09.2008 року №0000251702/0 та №0000261702/0. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку приватного підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.01.2007 року по 30.06.2008 року, про що складено акт від 02.09.2008р. за №159/153/17-02/3130421035, яким встановлено факти порушень позивачем вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Вказані податкові зобов'язання позивач вважав неправомірними, оскільки висновки відповідача, на думку позивача, ґрунтуються лише на припущеннях перевіряючих, без надання належної оцінки первинним бухгалтерським документам.
Зазначав, що відповідачем безпідставно зроблений висновок про заниження валового доходу за перевіряє мий період на суму 38445 грн., оскільки пояснень щодо визначення цієї суми ним не дано.
Вважає також помилковим висновок відповідача щодо завищення суми валових витрат на 991014,66 грн. Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", ним до складу валових витрат були включені витрати по придбанню товару – мінеральних добрив, який був реалізований і включений до складу валового доходу відповідного податкового періоду. Однак, відповідно до актів уцінки від 18.12.2007р. та 25.06.2008р. вартість зазначеного товару була зменшена у зв'язку із втратою своїх властивостей. Проте, відповідно до видаткових накладних від 28.12.2007р. та 25.06.2008р. мінеральні добрива були реалізовані. Таким чином, ним правомірно віднесено до складу валових витрат, витрати на придбання міндобрив.
Також, на думку позивача, є безпідставним висновок відповідача про порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з тим, що ним не включено до складу податкового зобов'язання податку на додану вартість від реалізованих товарів у лютому, листопаді 2007р. в розмірі 6407 грн. Вважає, що вказане порушення не мало місця, оскільки у зазначених періодах він не мав взаємовідносин з контрагентами ПП "Соріс", ТОВ "Омкар" та ПП ОСОБА_3
Крім того, суми податкового кредиту зазначені у ряд. 17 податкових декларацій з податку на додану вартість за січень, квітень та травень 2007р. відповідають реєстрам придбання відповідних періодів і в повному обсязі підтверджені податковими накладними, які надавались перевіряючим в ході перевірки.
Позивач в засіданні суду надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що внаслідок механічної помилки при складанні адміністративного позову в прохальній частині невірно були вказані податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються. У зв'язку з цим, просив скасувати повідомлення-рішення від 15.09.2008р. №0000641702/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 154419,54 грн. та №0000651702/0, яким визначено зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 21211 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 10605,50 грн.
В засіданні суду представники позивача позов підтримали.
Представники відповідача проти позову заперечив. Вважає, що позов є необґрунтованим, оскільки перевірка проводилась на підставі наданих позивачем документів і оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до встановлених порушень. Зазначив, що перевіркою встановлено завищення суми валових витрат на 991014,62 грн., а саме до складу валових витрат підприємцем включені: витрати на сплату податків, які не відносяться до сум нарахованих податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" та не підтверджуються відповідними платіжними документами на суму 11196,50 грн.; суми витрат на закупівлю та списання зіпсованого товару (міндобрива), які не пов'язані з одержанням доходу від здійснення підприємницької діяльності на суму 979818,16 грн.
Відповідно до пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання. Отже, на думку відповідача, платником завищено валові витрати шляхом включення витрат на сплату податків, не підтверджених відповідними платіжними документами на суму 11196,50 грн.
Щодо витрат на закупівлю та списання міндобрива "Фолікер" у кількості 44 т. на суму 979818,16 грн., то воно було списано, а не уцінено по причині втрати властивостей, а тому участі в отримані доходу не брало. У зв'язку з цим, витрати на його придбання були неправомірно включені до складу валових витрат.
В порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємцем не включено до складу податкового зобов'язання податок на додану вартість від реалізованих товарів ПП "Соріс", ТОВ "Омкар" та ПП ОСОБА_3 на загальну суму 6407 грн. В заперечення до зазначеного факту позивачем надано копії виписок банківського рахунку за січень, серпень та листопад 2007р., проте вони не можуть братись до уваги, оскільки не завірені банківською установою.
Вислухавши пояснення представників сторін, показання свідків та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що за результатами виїзної планової документальної перевірки ПП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.01.2007р. по 30.06.2008 р. Коростенською ОДПІ був складений акт за №159/153/17-02/3130421035 від 02.09.2008р. та 15.09.2008 року прийняті податкове повідомлення-рішення №0000651702/0, яким позивачеві визначене податкове зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 31816,50 грн., в тому числі – 21211 грн. за основним платежем та 10605,50 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0000641702/0, яким визначене податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 154419,54 грн.
Перевіркою встановлено, що позивачем занижено податок на додану вартість за перевіряємий період у розмірі 21211 грн.
В акті зафіксовано порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість": підприємцем не включено до складу податкового зобов'язання податок на додану вартість від реалізованих товарів в розмірі 6407 грн., а саме: у лютому 2007р. не включено суму одержаних коштів за реалізовані товари ПП "Соріс" в розмірі 642 грн., в серпні 2007р. – від ПП ОСОБА_4 в розмірі 3666 грн. та у листопаді – кошти за реалізовані товари ТОВ "Омкар" в розмірі 2099 грн.
Крім того, порушивши вимоги пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, позивач у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту включив суму податку на додану вартість не підтверджену податковими накладними в розмірі 14804 грн.
В акті перевірки також зазначено, що підприємцем занижено валовий доход на суму 38445 грн., оскільки не включено до складу валового доходу суми, одержаних коштів від ПП "Соріс", ПП ОСОБА_4 та ТОВ "Омкар", чим порушив вимоги розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".
Проте, суд з таким висновком відповідача не погоджується.
Відповідно до підпунктів 7.2.3 та 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, і видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
За таких обставин, сума ПДВ в розмірі 14804 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту правомірно, оскільки підтверджена податковими накладними, оригінали яких були оглянуті судом.
Що стосується не включення до складу податкового зобов'язання ПДВ від реалізованих товарів в розмірі 6407 грн. та не включено до складу валового доходу суми в розмірі 38445 грн., суд зазначає наступне. Перевіряючі зробили зазначений висновок на підставі банківських документів і не звертались до позивача про надання їм відповідних документів. Цей факт підтвердили в засіданні суду представники відповідача. Крім того податковий орган не звертався до контрагентів позивача - ПП "Соріс", ТОВ "Омкар" та ПП ОСОБА_3 щодо підтвердження взаємовідносин із ПП ОСОБА_1 Таким чином, суд вважає що даний висновок був зроблений на припущеннях і не відповідає наявним доказам у справі.
Суд також не погоджується із висновком щодо включення до складу валових витрат суми витрат на закупівлю та списання зіпсованого товару – міндобрива, які не пов'язані з одержанням доходу від здійснення підприємницької діяльності на суму 979818,16 грн.
Відповідно до складених актів уцінки від 18.12.2007р. та 25.06.2008р. вартість товару – мінерального добрива "Фолікер" була зменшена у зв'язку із втратою певних властивостей. Згідно із видатковими накладними від 18.12.2007р. та 25.06.2008р. вся партія мінеральних добрив була реалізована фізичній особі ОСОБА_2, та в той же день нею оплачена.
Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Виходячи із змісту зазначеної статті і розглядаючи сукупність господарських операцій та їх наслідків, позивач фактично отримав прибуток, проте на його розміри вплинули об'єктивні обставини, що підтверджуються первинними документами.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р., Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 158-162 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ від 15.09.2008 р. за №0000641702/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 154419,54 грн. та за №0000651702/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21211 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10605,5 грн.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 листопада 2009 р.
Головуючий суддя: Л.В. Кузьменко