ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
Справа №2а-243/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Авраменко Г.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Червінської О.М., довіреність № 112/43-1.1 від 15.01.2010
розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя
про внесення змін до розпорядження
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя про внесення змін до розпорядження від 08.12.1997 № 1433 в частині розміру земельної ділянки. Просить суд внести зміни та вказати площу земельної ділянки 0,0165 га замість 0,0115 га.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 являється власником 1/2 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 та у неї в користуванні знаходиться 1/2 частка земельної ділянки загальною площею 0,0165 га, яку вона має намір приватизувати. Однак, у оскаржуємому розпорядженні площа земельної ділянки, яка надається позивачу у власність помилково зазначена менша, ніж та, яка знаходиться у фактичному користуванні, а саме - 0,0115 га, що порушує її права.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 10.02.2010 було відкрито провадження у адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 24.02.2010.
У попередньому судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.
Представник відповідача у попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.
Відповідно до частини 4 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України якщо під час попереднього провадження відповідач визнав позов, суд може прийняти постанову про задоволення адміністративного позову.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статті 120 Земельного Кодексу України від 25.10.01 № 2768-III у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Це ж правило встановлено й частиною першою статті 377 Цивільного Кодексу України .
Згідно з частинами 2, 3 статті 116 Земельного Кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, крім іншого, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Відповідно до ст.ст. 22, 23 Земельного Кодексу України (в редакції 1990 р.) право власності на землю виникало після встановлення меж земельної ділянки в натурі та отримання правовстановлюючого документу - державного акту на право приватної власності на земельну ділянку.
Аналогічні положення відображені в діючому Земельному Кодексі України в ст. ст.125, 126.
Згідно з договором купівлі- продажу від 04.08.1987 року позивачу належить на праві власності 1/2 частка домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (домоволодіння розташовано на перехресті двох вулиць) (а.с. 13-14). Домоволодіння розташовано на земельній ділянці загальною площею 330 кв. м. та інша 1/2 частка домоволодіння належить на праві власності ОСОБА_4.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 14.08.2008 у справі № 2-2264/08, яке набрало законної сили 26.08.2008, визначено порядок користування зазначеною земельною ділянкою між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 та у користування ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 165 кв. м. (0,0165 га) (у тому числі під забудовою 85,9 кв. м., незабудована частина - 79,1 кв.м., розташовану по червоній лінії АДРЕСА_1, по межі розділу у середині ділянки, по межі сусідньої ділянки АДРЕСА_2.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя від 08.12.1997 № 1433 "Про передачу у приватну (загальну часткову) власність земельних ділянок, наданих раніше для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд громадянам України" ОСОБА_1 передана в приватну власність земельну ділянку площею 0,0115 га по АДРЕСА_1.
Державний акт на право власності земельної ділянки позивачем до даного часу не отримано.
ОСОБА_1 має намір приватизувати земельну ділянку, та з технічної документації з землеустрою вбачається, що позивач оформлює у власність земельну ділянку, яка знаходиться у її користуванні площею 0,0165 га.
Відповідно до положень пункту г) частини 1 ст. 121 Земельного Кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара.
Та обставина, що у спірному розпорядженні площа земельної ділянки зазначена у розмірі 0,0115 га, перешкоджає позивачу отримати у власність всю земельну ділянку, яка знаходиться в її користуванні, тобто площею 0,0165 га. Враховуючи, що розмір земельної ділянки, яку позивач має намір отримати у власність не перевищує норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, визначені ст. 121 Земельного Кодексу України, та правомірно знаходиться у її користуванні, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.
Як визначено положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, з наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, якій не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, а також зобов'язання відповідача вчинити певні дії та інше.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про внесення змін до розпорядження підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 25.02.2010 о 16-00 годин.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 94, 121, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Внести зміни до розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя від 08.12.1997 № 1433 "Про передачу у приватну (загальну часткову) власність земельних ділянок, наданих раніше для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд громадянам України", зазначивши площу земельної ділянки, передану у власність ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 - 0,0165 га.
Стягнути з Державного бюджету України (Ленінський район м. Севастополя, код ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509, р/р 31113095700007) на користь ОСОБА_1 (99008, м. Севастополь, АДРЕСА_1) сплачений нею судовий збір за квитанцією 54 від 09.02.2010 у розмірі 3 (три) гривні 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Н.Г. Плієва