УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року листопада місяця 26 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді Ломанової Л.О.,
суддів Авраміді Т.С., Пономаренко А.В.,
при секретарі Петриченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Діона», ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 26 серпня 2008 року -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Діона», ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, встановлення факту самозахоплення земельної ділянки, усунення перешкод у її користуванні та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником будинку по АДРЕСА_1, м. Феодосія. Внаслідок протиправних дій відповідачів у вигляді підпалів та отруєння земельної ділянки, а також крадіжок, наклепу позивач зазнав матеріальної шкоди в розмірі 5000 гривень та моральної у розмірі 50000 гривень, які просить стягнути на його користь з ОСОБА_2
Крім того, відповідачі самовільно зайняли частину, належної позивачу земельної ділянки, на якій самочинно збудували споруди, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просить встановити факт самозахоплення його земельної ділянки та будівництво на ній споруд, зобов'язати відповідачів перенести забір та знести незаконно збудовані споруди. Враховуючи, що протиправними діями відповідачів порушені права ОСОБА_1, позивач просить суд ухвалити рішення про ліквідацію дитячого табору «Орльонок», який є власністю ПП «Діона».
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 26 серпня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване судове рішення скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, які мають значення для справи та надання неналежної оцінки доказам.
Справа № 22-ц-2163-ф/2008
Головуючий в першій інстанції Суддя Лошакова Т.А.
суддя-доповідач Авраміді Т.С.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Як встановлено судом першої інстанції та випливає з матеріалів справи ОСОБА_1 на праві приватної власності належить АДРЕСА_1, що підтверджено копією свідоцтва про право власності на спадщину від 20 вересня 1995 року (а.с.71).
Згідно довідки Феодосійського управління земельних ресурсів (а.с.26) документи, що посвідчують право ОСОБА_1 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровані.
Відповідно до технічної документації на АДРЕСА_1, наданої ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції, земельна ділянка, яка була виділена попереднім власникам будинку під будівництво жилого будинку та його обслуговування становить 1083 кв.м., земельна ділянка виділена під город - 2361 кв. м.
Відповідно до положень ст. 30 ЗК України (в редакції 1991 року), який діяв під час переходу права власності на зазначене домоволодіння до позивача, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. Згідно ст. 67 вказаного Кодексу розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селищах міського типу повинен бути не більше 0, 15 гектара.
Відповідно до наведених норм закону ОСОБА_1 набув право на користування земельною ділянкою, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового АДРЕСА_1 в розмірі 1083 кв.м.
Проте, як випливає з позовної заяви ОСОБА_1 та його пояснень у суді апеляційної інстанції, а також вбачається із сукупності зібраних доказів, зокрема з документації на домоволодіння, спір виник стосовно порушення відповідачем меж земельної ділянки, яка була виділена попереднім власникам будинку під город та знаходиться за межами земельної ділянки, що перейшла у користування позивача на підставі положень ст. 30 ЗК України (в редакції 1991 року).
Тобто, позивач просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка в установленому порядку ОСОБА_1 передана не була, її межі не встановлювалися а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, що він набув право на земельну ділянку, яка знаходиться в його користуванні площею 3620 кв.м. внаслідок переходу до нього права власності на домоволодіння, спростовуються вищенаведеними обставинами.
Оскільки спір між сторонами виник з приводу земельної ділянки, на яку у ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 30 ЗК України 1991 року права не виникали, а відтак і не могли бути порушеними, колегія суддів погоджується з висновком суду про безпідставність заявлених позовних вимог.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, звернення за захистом якого до суду та способи захисту передбачені ст. 16 ЦК України.
Враховуючи те, що позивач не довів порушення відповідачем своїх прав, а також наявність підстав для ліквідації підприємства, які передбачені законом, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про ліквідацію табору "Орльонок".
Надані суду апеляційної інстанції докази на підтвердження позовних вимог: постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 28 червня 2007 року за фактом запалювання 25 червня 2007 року, відповідь замісника начальника Феодосійського МУ ДУ МВС України в АР Крим від 24 вересня 2007 року та заява ОСОБА_1 на ім'я до прокурора м. Феодосії не свідчать про наявність протиправних дій з боку відповідачів та завдання ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди.
Аналіз сукупності зібраних по справі доказів, якім судом першої інстанції дана належна оцінка, свідчить про те, що суд дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Вищезазначені обставини спростовують доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції, при вирішенні справи не було враховано, що матеріалами справи підтверджені факти завдання позивачу матеріальної та моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідачів у вигляді підпалів та отруєння земельної ділянки, а також крадіжок та наклепу.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, фактичні обставини, належно оцінив докази, надані сторонами та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги відповідача і залишення без змін рішення суду.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 26 серпня 2008 року - відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 26 серпня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.