РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року листопада місяця 26 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді Ломанової Л.О.,
суддів Авраміді Т.С., Пономаренко А.В., при секретарі Петриченко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Комунального житлово - експлуатаційного підприємства «Приморський» до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого житлового приміщення, третіх осіб Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», Приморської селищної ради АР Крим за апеляційною скаргою Комунального житлово - експлуатаційного підприємства «Приморський» на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 24 червня 2008 року -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2006 року Комунальне житлово - експлуатаційне підприємство «Приморський» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення його з квартири АДРЕСА_1 м. Феодосія без надання іншого жилого приміщення, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач самоправно зайняв зазначену квартиру, що відповідно до ч.3 ст. 116 ЖК України є підставою для виселення.
Ухвалою суду від 26 січня 2008 року у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Приморську селищну раду АР Крим (а.с.83).
Ухвалою суду від 10 березня 2008 року у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (а.с.97).
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 24 червня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Комунальне житлово - експлуатаційне підприємство «Приморський» просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, які мають значення для справи та надання неналежної оцінки доказам.
Так, на думку апелянта, висновок суду першої інстанції про правомірність вселення ОСОБА_1 у спірне жиле приміщення не відповідає обставинам справи за тих обставин, що підставою для вселення в жиле приміщення є ордер, який ОСОБА_1 на займане ним житло не видавався.
Справа № 22-ц-1928-ф/2008
Головуючий в пертій інстанції Суддя Копилян В.А.
суддя-доповідач Авраміді Т.С.
Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на пред'явлення позову до ОСОБА_1 про виселення останнього із спірного жилого приміщення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у 1981 році ФСК «Море» надало ОСОБА_1 двокімнатну службову квартиру за адресою: АДРЕСА_2, тому відповідач правомірно вселився в спірну квартиру, в якій проживає по теперішній час.
З таким висновком суду не може погодитись колегія суддів, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до вимог ЖК УРСР жиле приміщення надається громадянам згідно рішення компетентних органів про надання жилого приміщення, на підставі якого виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, , який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Тобто, законодавець передбачає певний порядок надання жилих приміщень, який полягає у прийнятті відповідного рішення компетентними органами та видачі ордера для вселення в житло. Вселення до жилого приміщення без вищезазначених документів вважається самоправним зайняттям квартири.
Будинок, в якому розташована спірна квартира, знаходиться в комунальній власності Приморської селищної ради АР Крим (а.с.109). Згідно акту прийму-передачі від 09 липня 2001 року власником - Приморською селищною радою АР Крим в управління комунального житлово-експлуатаційному підприємства «Приморський» передано житловий фонд, у тому числі і АДРЕСА_2 (а.с.66-69).
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 займає квартиру за адресою: АДРЕСА_2, яка складається з двох жилих кімнат, не маючи ордеру на вселення в зазначену квартиру. Відповідач з 1977 року зареєстрований в АДРЕСА_3 (а.с.4), яка належить йому на праві приватної власності згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року (106, 107).
Крім того, з, матеріалів справи випливає, що відповідач з 1979 року працює ведучім інженером державного підприємства «Науково - виробничий комплексу газотурбобудування «Зоря-Машпроект» (а.с.45), що виключає надання йому ВАТ «ФСК Море», з яким від не знаходився у трудових відносинах, у користування в установленому порядку спірної квартири в якості службової.
Висновок суду першої інстанції про те, що спірна квартира мала статус службового приміщення не підтверджений матеріалами справи.
Не містять матеріали справи і доказів про наявність рішення компетентних на то органів про надання спірної квартири відповідачу. Протокол сумісного засідання адміністрації та профспілкового комітету ФПО «Море» від 20 січня 1981 року про виділення у житловому 109 квартирному будинку двокімнатної квартири в якості службової для ЖКУ ФПО «Море» не свідчить про виділення спірної квартири ОСОБА_1
Таким чином, сукупність зібраних доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 вселився і використовує квартиру АДРЕСА_1 м. Феодосія не маючи на то правових підстав, тобто самоправно.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, підлягають виселенню без надання їм іншого жилого приміщення.
На підставі вищенаведених обставин та вимог закону ОСОБА_1 підлягає виселенню із зазначеної квартири без надання іншої жилого приміщення.
Проте, суд першої інстанції на вищевикладені обставини і норми закону уваги не звернув, що привело до неправильного вирішення справи.
Заслуговують уваги доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність у позивача права на пред'явлення зазначеного позову, оскільки в силу ст. 18 ЖК УРСР житлово-експлуатаційна організація, якою є позивач та в управлінні якої знаходиться спірна квартира, наділена правом на звернення до суду з позовами про виселення з жилого приміщення.
Вищевикладені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність вселення ОСОБА_1 в спірну квартиру, який не відповідає обставинам справи і ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позову.
На підставі наведеного, керуючись ст. 303, п.п.2, 4 ч. 1 ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Комунального житлово - експлуатаційного підприємства «Приморський» на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 24 червня 2008 року -задовольнити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 24 червня 2008 року - скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги Комунального житлово -експлуатаційного підприємства «Приморський» - задовольнити.
Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 м. Феодосія АР Крим без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального житлово -експлуатаційного підприємства «Приморський» понесені судові витрати у розмірі 7, 50 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 8, 50 гривень.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.