Справа № 22ас-67 2007 Головуючий у 1 інстанції - Яковлев О.В.
Категорія-21 Доповідач - Бубличенко В.П.
ПОСТАНОВА Іменем України
14 березня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді - Бубличенко В.П.
суддів - Голованя A.M.
Сукач Т.О.
при секретарі - Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанови Ленінського районного суду м.Кіровограда від 31 жовтня та 28 листопада 2006 року і
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2006 року ОСОБА_1 пред"явив адміністративний позов до Пенсійного фонду України про поновлення прав, передбачених законодавством України про інформацію та Законом України „Про звернення громадян".
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що неодноразово звертався до Пенсійного фонду з проханням роз"яснити його права та законність відмови йому у призначенні пенсії на підставі п.1 ст.8 Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування". Відповіді, які він (позивач) отримав з Пенсійного фонду у листах НОМЕР_1 від 19.07.2004 року, НОМЕР_2 від 06.01.2005 року, НОМЕР_3 від 14.11.2005 року, суперечать зазначеному Закону.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просив суд визнати надану у листах Пенсійного фонду інформацію такою, що суперечить вимогам ст.ст.5,6,9 Закону України „Про інформацію"; зобов"язати відповідача надати об"єктивну інформацію з питань, висунутих у його зверненні від 28 жовтня 2005 року, та оприлюднити об"єктивне роз"яснення щодо застосування п.1 ст.8 Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
Постановою від 31 жовтня 2006 року суд відмовив у задоволенні позову в частині визнання незаконними дій відповідача щодо наданої інформації в листах НОМЕР_1 від 19.07.2004 року та НОМЕР_2 від 06.01.2005 року в зв"язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Решту заявлених позовних вимог суд визнав безпідставними і залишив без задоволення постановою від 28 листопада 2006 року.
У апеляційних скаргах ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанов місцевого суду з ухваленням нового рішення, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги. Позивач вважає, що у суду не було підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування наслідків пропущення строку звернення до суду. Крім того, на думку позивача, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьою особою Федерації профспілок області, порушив норми процесуального законодавства і необгрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
По суті позову суд дійшов правильного висновку, що стосовно вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо надання відповідей у листах НОМЕР_1 від
19.07.2004 року та НОМЕР_2 від 06.01.2005 року позивачем пропущений строк звернення
до адміністративного суду, що відповідно до ч.1 ст.100 КАС України є підставою для
відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна
із сторін. Відповідач наполягав на застосуванні зазначеної норми.
При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково послався на ст.248-15 ЦПК України. Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Зважаючи на пояснення позивача про те, що відповіді Пенсійного фонду отримані ним протягом одного місяця від дати їх відправки, клопотання відповідача про застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду є обгрунтованим.
Відповідають фактичним обставинам справи і доводи суду щодо безпідставності решти вимог позивача. Суд правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, урегульовані Законом України „Про звернення громадян". Протягом передбаченого цим законом терміну відповідач дав відповідь на звернення позивача від
28.10.2005 року листом НОМЕР_3 від 14.11.2005 року.
Доводи позивача про надання йому відповідачем неправдивої інформації не можна визнати обгрунтованими. Відповідно до ч.1 Закону України „Про інформацію" під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Виходячи з наведеного, листи відповідача, на думку колегії суддів, не можна вважати поширенням інформації. Вони є відповідями на заяви позивача, наданими в порядку, передбаченому Законом України „Про звернення громадян".
В ч.1 ст.19 Конституції України зазначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. В зв"язку з цим не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо покладення на відповідача обов"язку оприлюднити об"єктивне роз"яснення застосування п.1 ст.8 Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" при визначенні права на призначення пенсій громадянам, як такої норми, що не містить будь-яких додаткових умов для призначення пенсій із солідарної системи застрахованим у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні громадянам України, що досягли пенсійного віку та набули необхідного страхового стажу.
Не можна визнати обгрунтованими доводи позивача про необхідність залучення до справи третьою особою Федерації профспілок Кіровоградської області, оскільки рішення у даній справі не може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки Федерації (ч.2 ст.53 КАС України).
Суд вирішив дану справу з грубим порушенням норм процесуального права і ухвалив по одному позову дві постанови без роз"єднання заявлених вимог. Так, після ухвалення постанови від 31 жовтня 2006 року про відмову у частині вимог в зв"язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду, розгляд справи було продовжено і ухвалена постанова від 28 листопада 2006 року, якою вирішена решта вимог. Такі дії суду суперечать ст.160 КАС України, яка передбачає, що ухваленням постанови суду закінчується судовий розгляд. Таким чином, обидві постанови суду є незаконними, оскільки першою не вирішені усі заявлені позивачем вимоги, а друга ухвалена після того, як судом уже була винесена постанова по даній справі.
Враховуючи наведене, постанови суду першої інстанції підлягають скасуванню на підставі п.4 ст.202 КАС України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог як таких, що не ґрунтуються на законі.
На підставі ст.19 Конституції України, Законів України „Про інформацію" та „Про звернення громадян", керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанови Ленінського районного суду м.Кіровограда від 31 жовтня та 28 листопада 2006 року скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про поновлення прав, передбачених законодавством України про інформацію та Законом України „Про звернення громадян", залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця, починаючи з 14 березня 2007 року.