Справа № 22-578 2007р.                          Головуючий у першій інстанції Дранчук П.Ю.

Категорія   19,23                                      Доповідач Черниш Т.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 березня 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді  Кодрула М.А..,

суддів Черниш Т.В.,Чорнобривець О.С., при секретарі   Дімановій Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ТОВ «Любава» про відшкодування майнової шкоди за апеляційною скаргою позивачів на рішення Долинського районного суду від 20 грудня 2006 року,

встановила:

В жовтні 2006 року ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулись до ТОВ «Любава» з зазначеним позовом. Позовні вимоги мотивували тим, що 20 вересня 2005 року за вказівкою директора ТОВ «Любава» Логунова В.О. самовільно було зібрано і привласнено врожай соняшнику на належних їм, позивачам, земельних ділянках загальною площею 23,07 га, розташованих на території Суходільської сільської ради. Посилаючись на те, що відповідач відмовився відшкодувати майнові збитки, заподіяні такими неправомірними діями, позивачі просили стягнути з ТОВ «Любава» 41526 грн., виходячи з середньої врожайності соняшнику по району та його вартості.

Рішенням Долинського районного суду від 20 грудня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення і ухвалити нове про задоволення їх позовних вимог. Зазначали, зокрема, що суд неповно з'ясував фактичні обставини справи, не дав належної оцінки показам свідків, які підтверджували факт самовільного збирання врожаю відповідачем.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачі підтримали доводи апеляційної скарги, представник відповідача проти них заперечував.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

За загальними підставами цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду, визначеними ст. 1166 ЦК України, та відповідно до роз'яснень, викладених у п.2, З постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»( з наступними змінами та доповненнями), шкода, заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою,

яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК.

Протягом всього розгляду справи і при перегляді її в порядку апеляційного провадження, представник відповідача позову не визнавав, заперечував причетність ТОВ «Любава» до збирання врожаю соняшнику з земельних ділянок, належних позивачам. А свої вимоги позивачі мотивували саме тим, що відповідач самовільно, за відсутності будь-якої домовленості з власниками земельних ділянок та їх згоди, скосив соняшник і привласнив врожай. Однак наданими ними державними актами та довідками сільської ради підтверджується лише належність позивачам земельних ділянок, які весною 2005 року були засіяні соняшником, та відсутність договорів оренди зазначених земельних ділянок (а.с.8-10, 15-21), що не заперечувалось і відповідачем. Покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, складений ними акт від 5 жовтня 2005 року (а.с.11), на які посилались позивачі як на підставу своїх вимог, не можна визнати такими, що з достовірністю підтверджують вину відповідача та неправомірність його дій. Як вбачається зі змісту наявних в справі розписок, написаних ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в грудні 2006 року, вони визнавали, що свідчення проти відповідача давали під тиском ОСОБА_1 (а.с.38,39) Останній в розписці від 15 червня 2006 року теж стверджував про відсутність будь-яких претензій до ТОВ «Любава»(а.с.40). До пред»явлення в жовтні 2006 року позову позивачі не звертались до правоохоронних органів чи до сільської ради з приводу зазначених в позовній заяві неправомірних дій відповідача.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов»язувались матеріально-правові вимоги, позивачі не надали, а обставини, на які вони посилались, не є достатніми для висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

З огляду на це рішення суду про відмову в позові є правильним по суті. Наведені в апеляційній скарзі доводи його не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, які призвели до помилкового вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити, а рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.