Справа № 2-88/2009р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2009 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі головуючого судді Дундар І.О. при секретарі Бушніной В.М.

за участю позивача ОСОБА_1 представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КЛПУ "Дитячий шкільний протитуберкульозний санаторій", Головного управління охорони здоров"я обласної державної адміністрації, КЛПУ „Дитячий кістково-туберкульозний санаторій М. Маріуполя" про зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, видачу трудової книжки, -

ВСТАНОВИВ:

2 жовтня 2008 року позивач звернулася до суду з даною заявою, вказавши, що працювала у відповідача. Наказом від 14 квітня 2008 року її підприємство було реорганізовано. Наказом від 24 квітня 2008 року працівникам було запропано первід на іші посади в лікувально-профілактичні установи м. Горлівка. їй нічого запропановано не було і про звільнення не попереджено. 29 липня 2008 року її ознайомили з наказом про звільнення. 26 серпня 2008 року вона звернулася до суду, але її позов було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. Вона своєчасно їх не усунула і заява була повернута. Вважає, що не пропустила строк звернення до суду. Рахує, що звільнення проведено не вірно. її звільнили за п.6 ст. 36 КзпроП України в зв"язку з відмовою від переїзда для роботи в іншу місцевість разом з підприємством, в той час як фактично установа не була переведена в іншу місцевість, а була реорганізована, тому її повинні були звільнити за п.1 ст. 40 КзпроП України. До цього часу їй не видали трудової книжки. Просила визнати наказ про її звільнення незаконним, зобов"язати звільнити її за п.1 ст. 40 КзпроП України, стягнути середній заробіток за період вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 5000 гривень, зобов"язати видати їй трудову книжку.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги на підставах, викладених у позові, просила задовольнити.

Представник відповідачів - КЛПУ "Дитячий шкільний протитуберкульозний санаторій", Головного управління охорони здоров"я обласної державної адміністрації ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала. Суду пояснила, що на підставі рішення Обласної ради про реорганізацію санаторію було видано наказ по Головному управлінню охорони здоров"я про здійснення заходів щодо реорганізації. Працівникам санаторію було запропоновано перейти в інші медичні установи м. Горлівка. Всі були ознайомлені з цією пропозицією. Наказом № 46 від 21 травня 2008 року працівники були повідомлені про зміну істотних умов праці, а саме - перевід в іншу місцевість їх установи. Ті, хто погодились, були переведи в М. Маріуполь. Хто не погодився з переводом, в тому числі, позивач, були звільнені за ст. 36 п.6 КЗпроП України. В день звільнення вона була ознайомлена з наказом про звільнення, з яким вона не погодилася і відмовилася отримувати трудову книжку. В подальшому на її ім"я направляли лист про те, щоб вона приїхали отримати трудову книжку. Вона не приїхала, тому вони не мали можливості віддати їй трудову книжку. Просила в позові відмовити повністю.

Представник співвідповідача КЛПУ "Обласний дитячий кістково-туберкульозний санаторій М. Маріуполь" ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву з проханням розглянути справу без її участі (арк..спр.55).

Судом при розгляді справи були встановлена наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як виходить з трудової книжки (арк.спр.2-9) позивач працювала в КЛПУ "Дитячий шкільний туберкульозний санаторій" з 10 серпня 2008 року на посаді маляр-штукатур тимчасово, з 10 жовтня 2006 року її було переведено на цю посаду постійно, з 16 листопада 2006 року її було переведено завідуючою коморою.

Таким чином сторони перебували у трудових правовідносинах.

Наказом № 465 від 25 грудня 2007 року по Головному управлінню охорони здоров"я Облдержадміністрації (арк.спр.10) була призупинена діяльність Дитячого шкільного туберкульозного санаторію.

Рішенням Донецької обласної ради № 5/14-425 від 25 січня 2008 року (арк..спр.69) діяльність Дитячого шкільного туберкульозного санаторію (м. Горлівка) припинена шляхом його приєднання до комунальної лікувально-профілактичної установи "Обласний дитячий кістково-туберкульозний санаторій М. Маріуполь".

Як виходить з постанови Калінінського районного суду м. Горлівка від 15 січня 2009 року (арк..спр.39-42) та постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2009 року (арк..спр.43-48) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Донецької обласної ради про визнання рішення неправомірним, вищевказане рішення визнано законним.

Наказом № 117 від 14 квітня 2008 року по Головному управлінню охорони здоров"я Облдержадміністрації (арк..спр.11-12, 29) зі змінами внесеними наказами № 128 від 24 квітня 2008 року (арк..спр.13-14, 30), № 159 від 28 травня 2008 року (арк.спр.31), № 166 від 4 червня 2008 року (арк..спр.32) перелічені заходи щодо реорганізації санаторію, в тому числі запропоновано працівникам Санаторію перевестись на роботу на вакантні посади в лікувально-профілактичні заклади м. Горлівка.

Наказом № 46 від 21 травня 2008 року по КЛПУ "Дитячий шкільний туберкульозний санаторій" (арк..спр.60) працівники Санаторію були повідомлені про істотні зміни умов праці - переведення на постійну роботу в іншу місцевість (м. Маріуполь) з 28 липня 2008 року.

Як виходить з додатку до даного наказу (арк..спр.61-63) позивач була ознайомлена з даним наказом під порядковим номером в додатку "57".

28 липня 2008 року працівники Санаторію, які погодилися на перевід, були переведені разом з установою в зв"язку з реорганізацією шляхом приєднання КЛПУ "Дитячий шкільний туберкульозний санаторій" до КЛПУ "Обласний дитячий кістково-туберкульозний санаторій м. Маріуполь" (наказ № 53-к від 28 липня 2008 року -арк..апр.64-66).

Позивач відмовилася ознайомитися з даним наказом (арк..спр.67) і як виходить з пояснень сторін - не погодилася на перевід.

Наказом № 55-к від 29 липня 2008 року по КЛПУ "Дитячий шкільний туберкульозний санаторій" позивача було звільнено за ст. 36 п.6 КЗпроП України в зв"язку з відмовою від переводу разом з установою в КЛПУ "Обласний дитячий кісно-туберкульозний санаторій м. Маріуполь" (арк..спр.15).

Стаття 36 п.6 КЗпроП України передбачає таку підставу для припинення трудового договору, як відмова працівника, від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи в зв"язку із зміною істотних умов праці.

Аналізуючи вищевказані накази, пояснення сторін, суд приходить до висновку, що при звільненні позивача було дотримано всі вимоги закону стосовно звільнення і підстав для визнання наказу про звільнення позивача незаконним не має.

На підставі ст. 40 п.1 КЗпроП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

В даному випадку дійсно відбулася реорганізація КЛПУ "Дитячий шкільний туберкульозний санаторій", але посада позивача не скорочувалася, навпаки, їй було запропоновано продовжити роботу шляхом переводу в іншу місцевість.

Позивач не надала суду жодного доказу того, що звільнення повинно були відбутися за ст. 40 п.1 КзпроП України.

Таким чином, у суду не має підстав вважати, що звільнення позивача мало місце за п.1 ст. 40 КЗпроП України і в задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

На підставі п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої наказом Мінпраці України, Мінюсту України, Мінсоцзахисту України від 29 липня 1993 року № 58 власник або уповноважений ним орган зобов»язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї відповідним записом про звільнення, п.4.2 якщо працівник відсутній на роботі у день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається лише за письмовою згодою працівника.

В день звільнення - 29 липня 2008 року позивачу було запропоновано отримати трудову книжку, від чого вона відмовилася (арк..спр.68).

В подальшому на адресу позивача було направлено лист про необхідність отримати трудову книжку (арк..спр.58-59).

Позивач не приїхала за трудовою книжкою, письмову згоду на надіслання трудової книжки поштою, не надала..

Таким чином порушень вимог закону з боку відповідачів в частині строків видачі трудової книжки не було, позивач не отримала її за власним бажанням і не має законних підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки трудової книжки. В задоволенні цієї частини позовних вимог належить відмовити.

На підставі ст. 237-1 КЗпроП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під час розгляду справи судом не було встановлено порушення законних прав позивача, тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

На підставі ст. ст. 36, 40, 231, 235 КзпроП України, керуючись ст. хт.6, 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КЛПУ "Дитячий шкільний протитуберкульозний санаторій" про зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, видачу трудової книжки відмовити.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд м. Горлівки протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.