Справа № 2-а-290/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2009 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області

у складі: головуючої - судді Негоди О.М.

при секретарі Пугач І.О.

за участю позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Макіївки Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення належних виплат і покладання зобов’язання про здійснення нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

5 листопада 2008 року ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності щодо нездійснення належних виплат і покладання зобов’язання про здійснення нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем її права на отримання належних за законом соціальних виплат.

Відповідно до доповнень, внесених Законом України від 25 грудня 2008 року № 808-VI «Про внесення змін до статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України щодо предметної підсудності адміністративних справ місцевим загальним судам як адміністративним судам» в частину першу статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа направлена за підсудністю на розгляд Кіровського районного суду м. Макіївки та прийнята в провадження місцевого суду 28 квітня 2009 р.

Під час розгляду справи позивачка уточнила позов, в обгрунтування якого в судовому засіданні послалась на обставини, викладені у позовній заяві, та зазначила, що вона має статус дитини війни, яким відповідно до положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачена державна соціальна підтримка у виді здійснення щомісячно підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виходячи із норм Закону, вона мала право на отримання вказаного підвищення до пенсії з 1 січня 2006 року, однак управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки незаконно відмовило їй у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії.

Посилаючись на порушення її конституційних прав на належний соціальний захист, вона просить суд визнати протиправною бездіяльність посадових осіб відповідача щодо нездійснення належних виплат і зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період с 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням фактично отриманих нею сум.

Позивачка вважає, що строк звернення з адміністративним позовом до суду нею пропущений з поважних причин, оскільки вона у силу свого похилого віку та стану здоров’я не розуміється у законах, а службові особи органу Пенсійного фонду України на протязі всього часу безпідставно переконували, у тому числі в засобах масової інформації, у правомірності своїх дій. Про порушення своїх прав вона дізналась тільки наприкінці 2008 року, та до теперішнього часу її соціальні права не захищені, тому просить суд поновити їй строк для звернення з адміністративним позовом за відповідні періоди 2006 - 2007 років за захистом порушеного права.

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області, яке належним чином повідомлене про час і місце судового розгляду справи, не використало наданого законом права на участь свого представника в судовому засіданні, надавши письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, тому суд вважає можливим розглянути і вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

У письмових запереченнях відповідач, не визнаючи позовні вимоги унаслідок їх безпідставності, стверджує, що дію статті шостою Закону «Про соціальний захист дітей війни» у названі позивачкою роки в установленому законом порядку нормативно-правовим актами було зупинено та скасовано. Мінімальний розмір пенсії за віком, зазначений у Законі «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно до визначені розмірів пенсій, призначених за цим Законом і не застосовується для обрахування інших пенсій. Законодавством України не передбачено автоматичного відновлення дії норми закону, яка втратила чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України, тому немає підстав керуватися статтею 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» у редакції до 1 січня 2008 року. Крім того, до теперішнього часу на законодавчому рівні не врегульовані питання щодо спеціального фінансування виплати органами Пенсійного фонду України даного підвищення пенсій дітям війни. Вважає, що посадові особи районного управління Пенсійного фонду України діяли у відповідності з чинним законодавством, законні права та інтереси позивачки при цьому порушені не були. Наголошує на пропущений позивачкою без поважних причин строк звернення до адміністративного суду за 2007 рік, тому просить суд у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Вислухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 КАС України) суд установив наступне.

Приписами Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон № 2195-IV), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлений правовий статус дітей війни та визначені основи їх соціального захисту, гарантована їх соціальна захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної допомоги. Дитина війни відповідно до статті першої цього Закону це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

За даними паспорту серії ВС № 772583, виданого Кіровським районним відділом Макіївського міського управління ГУМВС України в Донецькій області 13.02.2001 року, ОСОБА_1 народилася 25 лютого 1940 року, є громадянкою України. Правовий статус позивачки як дитини війни підтверджено пенсійним посвідченням № 130421, виданим управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки.

В статті шостій Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене у статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і встановлене у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

З огляду на наведене суд визнає, що позивачка відноситься до категорії дітей війни і на неї поширюється дія зазначеної норми Закону № 2195-IV щодо отримання передбаченої державою соціальної підтримки.

Пунктом 17 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію статті б Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, а статтю 110 цього Закону викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені статтею шостою, запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».

Таким чином, право позивачки на отримання підвищення до пенсії як дитині війни з 1 квітня 2006 року було пов’язане з виконанням Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Разом з тим відповідно до вимог зазначеного Закону Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.

Положення статті 110 Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік» до теперішнього часу не визнані неконституційними. За таких обставин судом не встановлено

законних підстав для задоволення вимоги позивачки про виплату підвищеного розміру пенсії як дитині війни у 2006 році.

Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті б Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та в статті 111 цього Закону визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті шостої Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Водночас Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема: пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

Відповідно до статті 152 Конституції України, статті 73 Закону «Про Конституційний Суд України» та пункту 5 зазначених Рішень Конституційного Суду України положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність та не підлягають застосуванню. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що є неконституційними.

Таким чином, відповідні приписи Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з 9 липня 2007 року втратили чинність, унаслідок чого відновлена попередня редакція статті б Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

За таких обставин суд дійшов висновку, що підвищення до пенсії дітям війни з 9 липня 2007 року органами Пенсійного фонду України виплачувалось на підставі Закону України" Про Державний бюджет України на 2007 рік", який в цій частині визнаний неконституційним і не відповідає вимогам Закону № 2195-IV.

В частині четвертій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та в пункті п’ятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Виходячи із встановленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору, підлягають застосуванню з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року положення статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки ОСОБА_1 як дитині війни відповідно до вимог статті б Закону України «Про соціальний захист дітей війни» доплата до пенсії у виді 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у 2007 році не здійснювалась.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, суд дійшов висновку, що відповідачем - управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки не надано достовірних, беззаперечних доказів правомірності своєї бездіяльності щодо нездійснення належних позивачці виплат підвищення пенсії як дитині війни. Протиправною бездіяльністю посадових осіб відповідача в зазначений період були порушені встановлені законом і Конституцією України права і законні інтереси ОСОБА_1

Посилання представника відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин мінімального розміру пенсії за віком, визначеного в частині першій статті 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», судом не приймаються до уваги, оскільки чинним законодавством не встановлено іншу, крім передбачену в статті цього Закону, величину мінімального розміру пенсії за віком, яка, на думку суду, підлягає застосуванню для обчислення інших пенсій, пов’язаних з розміром мінімальною пенсією за віком.

Суд визнає безпідставними доводи відповідача, викладені у запереченнях, про відсутність спеціального бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому нормами Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм чинного законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату підвищення пенсій, оскільки згідно приписів частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відтак держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, тому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх публічних зобов’язань (рішення Європейського суду з прав людини - справа «Кечко проти України»). Наведені в судовому засіданні представником відповідача аргументи не є підставою для звуження існуючого у позивачки як дитини війни права на отримання соціальної виплати - підвищення до пенсії і для звільнення відповідача від виплати такої допомоги у передбаченому Законом розмірі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладені позивачкою обставини, доведеність існування у ОСОБА_1 суб’єктивного права і факт його порушення, враховуючи, що до теперішнього часу держава не виконала гарантованих законом і нормами Конституції України соціальних зобов’язань перед позивачкою відносно здійснення підвищення до її пенсії як дитині війни за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року у розмірі, передбаченому законом, судом причина пропуску строку звернення позивачки з адміністративним позовом до суду визнається поважною і відповідно до вимог статей 100,102 КАС України судом цей строк поновлюється.

Враховуючи викладене, суд визнає, що вимоги позивачки про виплату їй підвищення до пенсії у розмірі, визначеному в статті шостій Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року обгрунтовані та підлягають задоволенню.

З огляду на те, що Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, немає закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу, суд, відповідно до принципу дії нормативно-правових актів у часі та виходячи з правил застосування норм матеріального права, дійшов висновку про правомірність дій посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки щодо непроведения доплат до пенсії позивачці згідно вимог статті б Закону «Про соціальний захист дітей війни» за період 2006 року, з 1 січня по 8 липня 2007 року.

Позивачка не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов’язані із зверненням до суду і розглядом адміністративної справи.

На підставі вищенаведеного, керуючись нормами Конституції України, ст. ст. 9,11,71,88,158-160,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд

ПОСТАНОВИВ:

Пропущений з поважних причин ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушеного права за відповідний період 2007 року поновити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецькій області задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області щодо нездійснення ОСОБА_1 за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року щомісячних виплат підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої в частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області здійснити ОСОБА_1 як дитині війни відповідно до вимог статті б Закону України «Про соціальний захист дітей війни» нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої в частині 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року.

У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі без попереднього подання заяви.

Постанова в повному обсязі складена 5 червня 2009 року.