Справа № 22- 193 - 2007 р.                               Головуючий у 1-й інст. - Рудика Л.Д.

Доповідач - Оніпко О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

21 березня 2007 р.                                                                                                   м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді - Собіни І.М. Суддів - Оніпко О.В., Григоренко М.П. При секретарі - Томашевській І.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду від 27 листопада 2006 р. в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Заслухавши доповідача, пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів .-

встановил а:

Рішенням Сарненського районного суду від 27 листопада 2006 р. позов ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на її користь 13970 грн. неустойки (пені) по заборгованості по аліментах.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність, оскільки воно ухвалено з порушеннями матеріального та процесуального права. Судом не враховано відсутність його вини в утворенні заборгованості, оскільки він постійно працює і за місцем його роботи виконавчий лист не надходив до 27.09.2006 р. Окрім того, ще в квітні 2004 р. позивачка писала до суду заяву, що не має до нього матеріальних і грошових претензій. Також, посилаючись на те, що він з 1999 р. не сплачує аліменти, вона з цього приводу нікуди не зверталась, тому пропустила строк для такого звернення. Просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції -скасуванню з ухваленням в справі нового рішення, виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи, постановою Сарненського районного суду від 15.01.1999 р. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, 1995 р. народження.

За поясненнями позивачки виконавчий лист у 1999 р. було направлено у райвідділ ДВС для виконання.

Як вбачається з наданих апеляційному суду ксерокопій матеріалів виконавчого провадження, на підставі заяви ОСОБА_2 на ім"я начальника ДВС у Сарненському районі від 6.05.2001 p., виконавчий лист направлено за місцем роботи боржника - у Сарненську дистанцію колії, який 9.07.2001 р. було повернуто у ДВС без виконання у зв"язку із звільненням ОСОБА_1 з роботи.

2

Вдруге, також за заявою позивачки, виконавчий лист ДВС було направлено 21.09.2006 р. у Катеринівську ВК-46, на підставі якого стягнуто з відповідача аліменти ( в .ч. з врахуванням заборгованості) в сумі 1054 грн. 85 коп., виходячи з його зарплати за період з 31.07.2006 р. по листопад 2006 р. в сумі 2807 грн. 54 коп. (а.с. 35).

У відповідності з вимогами ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов"язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки ( пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочки.

Відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

Згідно вимог ст. 60ЦГТК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи та пояснень позивачки вбачається, що відповідач часто змінював місце роботи, однак постійно проживає за тією самою адресою. Вона із заявами або скаргами до керівництва ДВС у Сарненському районі про контроль за виконанням рішення суду або вжиття до боржника, передбачених законом заходів для погашення заборгованості по аліментах, жодного разу не зверталась.

Позивачкою не доведено, що саме з вини останнього виникла заборгованість по аліментах.

Так, у матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які дані в період з 1999 р. по вересень 2006 р. ( окрім попередження боржника від 1.03.2001 р.) про те, що державним виконавцем здійснювалися необхідні заходи щодо своєчасного і повного примусового виконання рішення, передбачені нормами Закону України " Про виконавче провадження" та Інструкцією про проведення виконавчих дій.

Посилання у листі ДВС у Сарненському районі на порушення боржником вимог п. 7.5.12 вказаної Інструкції не заслуговують на увагу, оскільки державним виконавцем протягом тривалого часу не вчинено жодних дій, передбачених розділом 7.5 Інструкції, яким встановлено порядок виконання рішень про стягнення аліментів і виконавчий лист направлявся за місцем роботи боржника лише на підставі заяв позивачки, поданими у 2001 р. та у вересні 2006 р.

Таким чином, рішення 1-ї інстанції про стягнення з відповідача на користь позивачки 13 970 грн. неустойки ( пені) за прострочення сплати аліментів, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення в справі про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 303, 307,309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вир і шил а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Сарненського районного суду від 27 листопада 2006 р. -скасувати.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки ( пені) за прострочення сплати аліментів - відмовити.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.

Головуючий           Судді