Справа № 22-190/2007 p

головуючий у 1 інстанції - Калюжний А.Е.

доповідач - Григоренко М.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

21 березня 2007 року

м.Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Собіни І.М.,

суддів : Григоренка М.П., Оніпко О.В., при секретареві Томашевській І.М., за участю позивача та відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист прав власника,

ВСТАНОВИЛА :

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково і було зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод позивачу у будівництві добудови до житлового будинку НОМЕР_1 поАДРЕСА_1, із стягненням з відповідача на користь позивача, в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної і моральної шкоди, 675 грн. та 750 грн., відповідно, а в задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що вважає його незаконним та необгрунтованим через неповне з'ясовування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, не відповідність висновків обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для

2

обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи і які суд вважав встановленим, оскільки вона ніяких прав позивача не порушувала, так як у останньої було відсутнє будь-яке право проводити будівельні роботи на земельній ділянці, право на яку належить їй, ОСОБА_1, а тому вона просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким відмовити позивачу ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

В ході апеляційного розгляду даної цивільної справи відповідач апеляційну скаргу підтримала повністю і дали пояснення, які збігаються із змістом самої апеляційної скарги.

Позивач як у своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу так і безпосередньо в ході апеляційного розгляду даної цивільної справи заявила, що рішення суду першої інстанції вона вважає законним і обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу відповідача відхилити.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

З матеріалів справи ( а.с. 12) видно, що 27 червня 2003 року позивачу ОСОБА_2 було видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися    і розпоряджатися    своєю   власністю.

Відповідно до ст.ст. 319, 321 ЦК України та ст. 4 Закону України „ Про власність" від 7 лютого 1991 року, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як вбачається із змісту рішення Здовбицької селищної ради від 12 березня 2004 року ( а.с. 6) позивачу дозволено здійснити добудову до житлового будинку, на підставі наданого проекту та інших документів. (а.с.6,7 8,11).

З наявних у справі документів ( а.с. 10,16,17,19, 20) вбачається, що позивач ОСОБА_2 протягом 2003-2005 років неодноразово зверталась до правоохоронних органів з приводу перешкоджання відповідачем у реалізації нею своїх прав, як землевласника, зокрема і з приводу того, що 10 серпня 2005 року громадянка ОСОБА_1 самовільно засипала землею траншею, підготовлену для зведення фундаменту під майбутню добудову.

З протоколу судового засідання від 23 листопада 2006 року видно, що відповідачка в судовому засіданні не заперечувала, що це дійсно

3

вона засипала землею траншею, підготовлену для зведення фундаменту під майбутню добудову на земельній ділянці позивача.

Не заперечувала проти цього відповідач і під час апеляційного розгляду даної цивільної справи.

Згідно частин 2 і 3 статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно складеного локального кошторису на земельні роботи, у зв'язку із проведенням будівництва на земельній ділянці позивача ( а.с. 14), вартість земельних робіт під зведення майбутнього фундаменту, складає 675 грн..

Таким чином, дослідивши вищевикладені докази, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачка ОСОБА_1 своїми умисними діями порушила права позивача ОСОБА_2, як власника земельної ділянки і обґрунтовано прийняв рішення про задоволення позовних вимог останньої.

Доводи апеляційної скарги відповідача також не спростовують вказані обставини, а стосуються інших обставин, які не є предметом даної цивільної справи, а тому апеляційний суд їх до уваги не приймає.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини, якими обґрунтовувались вимоги позивача, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2006 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

4

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду і рішення суду першої інстанції до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.