Справа №22-2230/2009 р. Головуючий у 1-й інстанції: Кущ Т.М.

Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2009року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.

Суддів: Краснокутської О.М.

Сапун О.А.

При секретарі: Тахтаул О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1 на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 23 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Розівської районної державної адміністрації Запорізької області про визначення місця проживання малолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Розівської районної державної адміністрації Запорізької області про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Розівської районної державної адміністрації Запорізької області про визначення місця проживання малолітньої дитини.

В позовній заяві зазначала, що з 30 березня 2002 року по 06 вересня 2007 вона з відповідачем перебувала в шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, місця проживання якого добровільно визначити не змогли, тому просить суд визначити місце проживання сина з нею.

В жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив визначити місця проживання сина з ним , оскільки у нього кращі умови для проживання та розвитку дитини, син має до нього більшу прихильність.

Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 25 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано місце проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у його матері, ОСОБА_2 яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

В зустрічних позовних вимогах ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 22 квітня 2008 року рішення Розівського районного суду Запорізької області від 25 грудня 2007 року скасовано.

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місця проживання ОСОБА_3, 2003 року народження за місцем проживання його батька ОСОБА_1.

Ухвалою Верховного Суду України від 21 січня 2009 року рішення Розівського районного суду Запорізької області від 25 грудня 2007 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 22 квітня 2008 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 23 березня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3, 2003 року народження за місцем проживання його матері ОСОБА_2.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Розівської районної державної адміністрації Запорізької області про визначення місця проживання - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначає про незаконність і необґрунтованість рішення суду, оскільки при розгляді справи, на його думку , були порушені норми матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги і місце проживання сина визначити з ним..

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_2, доводи адвоката , обговоривши доводи апеляційної скарги і перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

При вирішенні справи суд неповно з'ясував обставини справи та порушив норми матеріального права, що відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.19 Сімейного Кодексу України при розгляді спорів щодо місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки і піклування, який дає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

На зазначені вимоги закону суд першої інстанції уваги не звернув, спір щодо місця проживання дитини розглянув у відсутності висновку органу опіки і піклування.

Висновок Розівської районної державної адміністрації Запорізької області від 09.03.2009 р. № 01-18/0728 , на який послався суд, оформлений не у відповідності з вимогами чинного законодавства і орган опіки та піклування фактично висновку у розумінні ст.19 СК України не дав , оскільки не зазначив з ким із батьків має проживати і виховуватися дитина ( а.с.229).

Статтею 6 Європейської Конвекції про здійснення прав дітей , ратифікованої із заявою Верховною Радою України Законом №69-У від 03.08.2006 р., передбачено, що під час розгляду справи , що стосується дитини , перед прийняттям рішення судовий орган визначає , чи він має достатньо інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і в разі необхідності одержує додаткову інформацію, зокрема від суб'єктів батьківської відповідальності, надає можливість дитині висловлювати її думки.

Згідно ст.171 Сімейного Кодексу дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосується її особисто, а також питань сім'ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її місця проживання.

У відповідності до ч.2 ст.12 Конвенції про права дитини , яка ратифікована постановою Верховної Ради №789-Х11 від 27.02.1991 р., думка дитина може бути заслухана судом безпосередньо чи через відповідний орган.

Оскільки при розгляді справи суд першої інстанції не мав висновку органу опіки і піклування про місце проживання і виховання дитини, додержуючись зазначених процедур, його було витребувано апеляційним судом, та з'ясована думка ОСОБА_3 з питання , що стосується його місця проживання . При цьому колегія суддів виходила з того, що в інтересах дитини буде, якщо думка буде з'ясована через орган опіки і піклування у звичній для дитини обстановці.

Розівська районна державна адміністрація Запорізької області як орган опіки і піклування у висновку №01-18/1258 від 12.05.2009 року зазначила, що визначення місця проживання ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 буде відповідати інтересам дитини, батьком створені умови для належного виховання і розвитку дитини (а.с.343).

ОСОБА_3 висловив свою думку про своє бажання залишитися проживати з батьком (а.с., 340, 343). Це співпадає з думкою, яку дитина висловила і при спілкуванні з головним спеціалістом Розівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (а.с.361).

Стаття 18 Конвенції про права дитини встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Частиною 2 ст.27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи , які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 151 СК України , стаття 12 Закону України „Про охорону дитинства" надає батькам переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини і одночасно зобов'язує повністю бути відповідальним за виховання дітей, піклування про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання.

Згідно ст.157 Сімейного Кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

У відповідності до ст. 161 Сімейного Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1. Перед розлученням сім'я проживала в АДРЕСА_2. ОСОБА_2 з 22.08.2007р змінила місце проживання і проживає за адресою АДРЕСА_1, а син залишився проживати з батьком за попереднім місцем (а.с.260). Цей факт ОСОБА_2 не оспорює і підтверджується матеріалами цивільної справи №2-97 /2007 про розірвання шлюбу, яка була досліджена в судовому засіданні апеляційного суду. При розгляді справи про розірвання шлюбу ОСОБА_2 не заперечувала проти мотивів розлучення та факту залишення дитини у батька. її посилання та твердження суду про те, що ОСОБА_1 силоміць залишив дитину та неправомірно утримував сина не підтверджено будь-якими доказами , а тому не можуть бути застосовані до батька правові наслідки, передбачені ст.162 СК України. Стаття 162 СК України грунтується на правомірності поведінки того з батьків, з ким дитина проживала.

Дані про взаємовідносини сторін на той час , про сімейні обставини та обставини залишення дитини у батька при зміні місця проживання ОСОБА_2 містяться в матерілах цивільної справи №2-97 /2007 про розірвання шлюбу, постанові про відмову у порушенні кримінальної справи від 22.08.2007 p., розписці ОСОБА_2 від 06.08.2007 року, факт написання якої ОСОБА_2 визнала (a.c.15, .39).

Дитина проживала з матір'ю деякий час після ухвалення рішення судом першої інстанції , а після ухвалення рішення апеляційним судом (які в наступному були скасовані) і по теперішній час дитина знову проживає з батьком. ОСОБА_2 не довела і судом не встановлені обставини, які б давали переваги для зміни місця проживання та звичного для дитини оточення, яке він мав , проживаючи з батьком. ОСОБА_2 не мала стабільних трудових правовідносин, змінювала неоднаразово місце роботи , тривалий час не працювала, надала довідку про працевлаштування лише з 10.06.2009 р. , тобто в день розгляду справи, не могла у судовому засіданні пояснити на які кошти б утримувала дитину і забеспечувала потреби дитини, причини більш прихильного ставлення сина до батька . Хоча в акті про обстеження побутових умов зазначено, що будинок , де проживає ОСОБА_2 і який належить ОСОБА_4 відповідає санітарним вимогам ї є умови проживання для дитини, проте це не є вирішальним фактором.(а.с249).. Під час проживання з матір'ю нею не були докладені достатні зусилля для створення умов, які б задовольняли потреби дитини у спілкувнні, вихованні і розвитку, та для того, щоб у дитини виникла прихильність до матері, як і до батька (а.с. 158).

При дослідженні умов проживання ОСОБА_3 у батька встановлено, що батьком створені належні матеріально-побутові умови, умови для фізичного, психічного та соціального розвитку дитини, батько піклується про виховання дитини, ОСОБА_3 сприймає місце проживання як дім і не бажає його змінювати та оточення, між батьком і сином налагоджені добрі стосунки, більшу прихильність ОСОБА_3 виявляє до батька. Це підтверджується актом обстеження , висновком Розівської державної адміністрації, довідкою служби у справах дітей, результатами спілкування спеціаліста Розівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з дитиною (а.с.343, 361 ).

Батько турбується про забезпечення дитини, має доходи, займається підприємницькою діяльністю, веде підсобне господарство., більше уваги приділяв сину і ОСОБА_3 має до батька більшу прихильність (а.с.47, 198, 199, 227).

Доводи ОСОБА_2 про хворобу сина через неналежний догляд батьком спростовується медичною довідкою, що ОСОБА_3 здоровий (а.с.43, 259).

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи ОСОБА_2 щодо негативного впливу на дитину одруження ОСОБА_1 Одруження батька сприйнято дитиною і встановлені нормальні стосунки у сім'ї ( а.с.343 зв., 361).

Доводи ОСОБА_1 про зловживання ОСОБА_2 алкоголю не можуть бути прийняті до уваги. ОСОБА_2 на час вирішення спору на обліку не перебуває, а надана довідка свідчить про проходження нею лікування (а.с266).

У сукупності оцінюючи вищевикладені обставини і взаємний зв'язок доказів, враховуючи висновки органу опіки і піклування , думку дитини про його бажання проживати з батьком, виходячи з того, що вирішальне значення в кожній справі мають інтереси дитини , колегія суддів дійшла висновку , що проживання ОСОБА_3 з батьком було тривалим і достатнім, щоб дитина сприймала свою приналежність до сім'ї батька , а місце проживання як сімейне помешкання, тому інтересам дитини буде відповідати визначення місця проживання з батьком. Оскільки у відповідності до ст.ст.9, 18 Конвенцій про права дитини одним із основоположних принципів вирішення спорів щодо дітей являється найкращий інтерес дитини, та виходячи з рівності прав батьків , визначення місця проживання з батьком за викладених обставин не буде порушувати принцип 6 Декларацій прав дитини.

Відповідно до ч.1 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно ст. 157 СК України хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний братии участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків , з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та братии участь у її вихованні

У відповідності до ст.15 Закону «Про охорону дитинства» дитина , яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Хоча за встановлених по справі обставинах і визнано, що інтересам дитина відповідає проживання з батьком, проте беезперечно, щоб дитина не почувалася такою, що позбавлена материнського піклування, природнім для дитини залишається спілкування з матір'ю . Головним спеціалістом Розівського районного центру соціальних служб для сім'ї , дітей та молоді , висловлено занепокоєння тим , що спостерігається негативний настрій дитини проти матері. Тому колегія суддів визнала за необхідне попередити батьків, що подальше непорозуміння між щодо питання виховання дитини не буде сприяти інтересам дитини .

Керуючись ст. ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Розівського районного суду Запорізької області від 23 березня 2009 року скасувати

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити

Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем проживання його батька ОСОБА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте воно може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.