Справа №22-2298/2009 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Кухар С.В.

Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2009 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.

Суддів: Савченко О.В., Сапун О.А.

При секретарі: Тахтаул О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені в зв'язку з невиплатою аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені в зв'язку з невиплатою аліментів.

В позовній заяві зазначала, що згідно рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2004 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 14 частини заробітку щомісячно. Згідно довідки виданої 08.05.2007 року Начальником Шевченківського відділу ДВС Запорізького міського управління юстиції заборгованість по аліментам за виконавчим листом виданим на виконання вказаного рішення суду складає 5042,16 грн.

На підставі ст. 196 СК України просила стягнути пеню в сумі 18403 грн. 30 коп.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2009 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 18403 грн. 30 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріально і

процесуального права, оскільки не доведена його вина, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 і її представника., обговоривши доводи скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Рішення є законним, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішить справу згідно із законом.

Умовами обґрунтованості рішення є повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, та відповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи.

Виходячи з вимог ст. ст. 213,215 ЦПК України рішення суду має містити чіткі вичерпні і безумовні висновки щодо доведеності чи недоведеності юридичних фактів, що мають значення для справи, на підставі оцінки доказів відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.

Ухвалене по справі рішення вимогам ст. ст. 213,214,215 ЦПК України, ст. 196 СК України не відповідає, тому воно підлягає скасуванню за п. 4 ст. 309 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Крім того, Пленум Верховного Суду України в постанові від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

Виходячи з вимог ст. ст. 213,215 ЦПК України, ст. 196 СК України суд, окрім, заборгованості, повинен був встановити наявність вини відповідача в її утворенні.

Проте суд задовольняючи позов про стягнення пені у сумі 18403 грн. 30 коп., виходив лише з того, що відповідач має заборгованість по аліментам на утримання неповнолітніх дітей в сумі 5042 грн. 42 коп., не встановивши вину.

Із матеріалів справи вбачається, що за рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2004 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частини заробітку щомісячно. В період, який просить стягнути пеню позивачка, відповідач працевлаштувався і часткового погашав заборгованість і сплачував аліменти. (а.с. 36) Спір щодо розміру заборгованості перебував на судовому розгляді і рішення суду з цього питання вступило в законну сил 29 жовтня 2008 року.

В період подружнього життя сторони придбали спільне майно, спір щодо якого теж вирішувалося у судовому порядку. При вирішенні спору про поділ майна суд відступив від засад рівності часток подружжя і збільшив частку ОСОБА_2 з урахуванням інтересів дітей. Майно, в тому числі і жилий будинок, виділено за рішенням суду ОСОБА_2, а за частку ОСОБА_1 у майні на його користі стягнута компенсація у сумі 60000 грн. Вочевидь, відповідач вправі розрахувати на зазначене майно, в том числі і використовувати його для виконання аліментних обов'язків. Рішення суду, яке вступило в законну силу, не виконано. З урахуванням цих обставин, колегія суддів погоджується з доводами ОСОБА_1 про те, що він був обмежений у погашенні боргу по аліментам за рахунок майна, придбаного у шлюбі

Зважаючи на вищевикладені факти і оцінюючи їх у сукупності, та враховуючи, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, колегія судді приходить до висновку, що не має достатніх підстав для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої ст. 196 СК України.

Посилання позивачки на те, що заборгованість по аліментам не виплачена, не може бути підставою для стягнення пені за заявленим позовом, оскільки зазначене рішення не перешкоджає позивачці для пред'явлення нового позову про стягнення пені за інший період.

На підставі ст. 196 СК України, керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2009 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте воно може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.