Справа № 22-2688

2009 р.

Головуючий у 1 інстанції: Живлакова Г.О.

Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2009 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Онищенка Е.А.

Суддів: Прокопенка О.Л., Маловічко С.В.

При секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

прокурора Приазовського району в інтересах держави в особі відділу земельних ресурсів у Приазовському районі Запорізької області

на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку.

В позові зазначала, що 04 січня 2007 року між нею та відповідачем був укладений договір міни земельної ділянки на зерно пшениці, згідно якому позивачу у власність перейшла земельна ділянка площею 9,0800 га, розташована на території Приморсько-Посадської сільської ради Приазовського району Запорізької області. В силу того, що позивач повірив відповідачу, вона підписала вказаний договір, але він не був посвідчений нотаріально, що є грубим порушенням ст. 657 ЦК України. Таким чином, на сьогоднішній день позивач не може реалізувати своє конституційне право власності. Для посвідчення вказаного договору нотаріально відповідач під різними приводами не з'являвся в нотаріальну контору, в зв'язку з чим він позбавлений права власника. Просив визнати укладений договір дійсним та визнати за ним право власності на придбану земельну ділянку.

Рішенням Приазовського району Запорізької області від 12 листопада 2007 року позов задоволено.

Визнано договір міни земельної ділянки на зерно пшениці, укладений 04 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсним.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 9,0800 гектара для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Приморсько-Посадської сільської ради Приазовського району Запорізької області, що належала відповідачу на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області 11 березня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5296, вартістю 5 000 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі Прокурор Приазовського району в інтересах держави в особі відділу земельних ресурсів у Приазовському районі Запорізької області посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Статтею 303 ЦПК передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

У ст. 213 ЦПК передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що сторони домовились відносно всіх суттєвих умов договору, відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення, а тому в силу ст. 220 ЦК договір має бути визнаний дійсним в судовому порядку.

В обґрунтування своїх висновків суд послався на наданий сторонами договір міни від 04 січня 2007 року (а.с. 3).

Проте таких висновків суд дійшов з грубим порушенням норм матеріального права, а тому з ними не можна погодитись.

Зокрема, суд не обговорив питання про те, чи відповідає такий правочин вимогам діючого законодавства.

З'ясування цієї обставини має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки, за змістом ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК суд може визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального оформлення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними угодами і одна із сторін повністю або частково виконала її, а друга ухиляється від нотаріального оформлення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього.

Пунктом 15 Перехідних положень ЗК передбачено, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається: купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Зважаючі, що до теперішнього часу закони України про державний земельний кадастр та про ринок земель не набули чинності, визнання дійсним договору про відчуження земельної ділянки, виділеної в натурі (на місцевості) відповідачеві як власнику земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, суперечить вимога п.15 Перехідних положень ЗК. ч. 1 ст. 203 ЦК.

За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а тому відповідно до п.4 ч. 1 ст. 311 ЦПК воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки відділ земельних ресурсів у Приазовському районі Запорізької області, в інтересах якого подана апеляційна скарга, до участі у справі не залучався, хоча суд, ухвалюючи рішення, вирішував питання, в тому числі, про права і обов'язки останнього.

Керуючись ст. ст. 307,311 п.4,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Приазовського району в Інтересах держави в особі відділу земельних ресурсів у Приазовському районі Запорізької області задовольнити частково.

Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2007 року в цій справі скасувати, а справу повернути на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.