Справа № 22- 5503/09

Головуючий у 1 інстанції: Андрієнко A.M.

Доповідач: Євтушенко О.І.

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2009 року Апеляційний суд м. Києва в складі:

Головуючого: ЄВТУШЕНКО О.І.

суддів: КОРОТУНА В.М., БІЛИЧ І.М.

при секретарі ТУРЧЕНКО Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 14 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ Комерційного банку «ПриватБанк» про розірвання договору та стягнення грошових коштів з депозитного рахунку та відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання договору та стягнення грошових коштів з депозитного рахунку та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 квітня 2009 року позов задоволено частково, розірвано договір про депозитний вклад «Копілка» від 10 вересня 2008 року, укладений сторонами, стягнуто з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача суму депозитного вкладу з нарахованими процентами, з урахуванням індексу інфляції в сумі 10 898 грн 23 коп, а також витрати по справі, а в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду в частині відмови в стягненні моральної шкоди, посилаючись на те, що рішення винесено судом з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній інстанції позивач підтримав подану апеляційну скаргу.

Представник відповідача просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді ЄВТУШЕНКО О.І., пояснення осіб, які з'явились в апеляційну інстанцію, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 10 вересня 2008 року сторони уклали договір депозитного вкладу «Копілка» . Вклад строковий до 10.09.2009 року з виплатою 16, 75 % річних від 10 000 грн.

Додатковою угодою передбачено збільшено процентної ставки на 0, 50% .

Позивач 14.10.2008 року та 11.11.2008 року звертався до відповідача з заявою про дострокове розірвання договору та повернення коштів. Банк відмовив йому, пославшись на Постанову Національного Банку України .

Із укладенного сторонами договору, в становлено , що за п.6 вказаного договору сторони мають право достроково розірвати договір.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Враховуючи те, що відповідачем порушені права позивача на повернення належних йому кошті, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відмова банку у достроковому розірванні договору та видачі вкладу є неправомірною, так як суперечить вимогам закону та правам вкладника, посилання відповідача на Постанову Правління Нацбанку України правильно не прийнято судом до уваги, тому що зазначена Постанова Нацбанку України протирічить вимогам діючого закону України.

Позивачем було внесено до банку суму 10 000 грн, а тому вказана сума підлягає стягненню, а також процентна ставка складає 17, 25 % за рік, тобто 1725 грн, за період з 10.09.2008 року по 4.02.2009 року 148 днів процентна ставка складає 1725 : 365 х 148 = 699, 45 грн.

При достроковому розірванні договору до 6 місяців процентна ставка помножується на 0, 5 , а саме 699, 45 х 0, 5 = 349, 70 грн. Розрахунок оргу проведено судом першої інстанції правильно.

За період неповернення владу інфляція склала 105, 3 %, що відповідає 10 898, 23 грн., які суд стягнув з відповідача на користь позивача.

Позивач в своїй заяві також просив стягнути з відповідача заподіяну йому моральну шкоду в сумі 5000 грн. Разом з тим позивач не зазначив у чому полягає заподіяна йому моральна шщкоду не вказав норму матеріального права, якою передбачається стягнення такої шкоди, а тому суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині не грунутуються на законі і задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити, між сторонами мають місце договірні стосунки, які не передбачають стягнення моральної шкоди.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, а тому підстав для задоволення скарги немає.

Рішення суду відповідає вимогам закону, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м.Києва від 14 квітня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної чинності з моменту її оголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.