АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-105 2009р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 57 Вітер Л.А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Скіць М.І.
УХВАЛА
Іменем України
16 лютого 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
Головуючого Ювшина В.І.
Суддів Скіця М.І., Сіренка Ю.В.
при секретарі Кияниченко Л..С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 5 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Христинівської міської ради про визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним, встановлення порядку роздільного землекористування між співвласниками індивідуального житлового будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи - Христинівської міської ради про усунення перешкод в користуванні проходом, -
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Христинівської міської ради про визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним, встановлення порядку роздільного землекористування між співвласниками індивідуального житлового будинку.
В підтвердження своїх вимог позивач вказував, що на підставі свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину він являється власником Vi житлового будинку в АДРЕСА_1
ОСОБА_1 являється співвласником другої половини будинку. Між співвласниками ведеться тривалий спір стосовно порядку користування присадибною земельною ділянкою.
Христинівська міська рада, рішенням від 23.10.2007 року вирішила даний спір. Дане рішення позивач вважає неправомірним.
Просить суд визнати рішення Христинівської міської ради від 23.10.2007 року №18-3/1-V неправомірним та встановити порядок роздільного землекористування між ним та ОСОБА_1, як співвласниками житлового будинку в АДРЕСА_1 у відповідності до ідеальних долей власності у житловому будинку, визначивши до користування один проїзд-прохід у мінімально передбачених розмірах за нормами будівельних норм та санітарних правил.
У лютому 2008 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні проходом.
В підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 вказує, що відповідно до договору дарування
вона являється власником кв. АДРЕСА_1. Між нею та співвласником ведеться тривалий спір щодо користування проходом до вул. Комсомольської. Відповідач встановив по периметру стіну з цегли, чим перекрив прохід до зазначеної вулиці. Також ОСОБА_2 не виконує рішення Христинівської міської ради від 23.10.2007 року №18-3/1V.
Просила суд зобов'язати ОСОБА_2 додержуватись правил добросусідства та на чинити перешкод у користуванні проходом до вул. Комсомольська, зобов'язати відповідача усунути перешкоду на проході, а саме зняти цегляну перегородку.
Зазначала, що земельною ділянкою вони користуються з 1958 року, тому право користування земельною ділянкою набуто за давністю користування.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 5 грудня 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано рішення Христинівської міської ради від 23.10.2007 року №18-3/l-V незаконним.
Встановлено порядок роздільного землекористування між співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1 у відповідності до ідеальних долей у житловому будинку, з врахуванням загальної площі земельної ділянки, у користування кожному співвласнику по 737 м.кв.
Частина земельної ділянки, площею 25 м.кв. залишена в загальному користуванні.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні проходом відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
В обгрунтування своїх вимог зазначала, що суд неповно з»ясував обставини по справі і не врахував, що з 1958 року між співвласниками визначився порядок землекористування, де за кв. № 1 була закріплена земельна ділянка площею 854 м.кв., а за кв. № 2 - 620 м.кв.
Також суд не врахував, що в результаті встановлення порядку землекористування згідно першого варіанту судово - технічної експертизи, власник квартири № 1 позбавлений проходу до вул. Комсомольська.
Також наголошує, що суд неправильно застосував норми матеріального права.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
З матеріалів справи вбачається, що сторонам по справі на праві спільної часткової власності належить житловий будинок в АДРЕСА_1 де кожному із співвласників належить по 1\2 частині будинку. Присадибна земельна ділянка становить 1474 кв. м. Між співвласниками житлового будинку ведеться тривалий спір стосовно порядку користування присадибною земельною ділянкою.
Садиба розташована між вулицями Комсомольська та Пушкіна і межує з земельними ділянками АТП 17148 зі сторони вул. Пушкіна та територією 4-х квартирного будинку з належними господарськими спорудами по вул. Комсомольська, 17. Також існує проїзд -прохід з вул. Пушкіна, котрим користуються мешканці будинків № 14, №15, № 16.
Рішенням Христинівської міської ради № 18-3/1-V від 23.10.2007р. було передано в
користування ОСОБА_2 620 кв.м. земельної ділянки, а відповідачці - 854 кв.м. та зобов'язано його забезпечити вільний прохід по виділеній йому земельній ділянці між господарськими спорудами та житловим будинком для здійснення проходу до проїзної частини вул. Комсомольської через двір житлового будинку по вул. Комсомольській, 17. Проїзд до житлового будинку здійснювати через територію загального користування по вул. Пушкіна, 14.
Задовольняючи первісний позов і відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, районний суд виходив з того, що маючи рівнозначні долі у житловому будинку, сторони по справі повинні мати в користуванні і рівні частки земельної ділянки та мається реальна можливість визначити роздільний порядок землекористування без ущемлення законних прав і інтересів сторін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до положень ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кільнкох осіб, право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження будівлі і споруди.
Згідно роз»яснень, що містяться в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до ст. 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.
Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.
Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вірно встановивши фактичні обставини по справі, правильно послався на положення ст. 120 ЗК України, зазначивши, що при наявності спільного проїзду на подвір»я садиби № 15 з вул. Пушкіна, котрим слід користуватись і для руху транспорту але і для пішоходів, рішенням Христинівської міської ради №18-3/l-V від 23.10.2007р. було визначено додатковий прохід через частину земельної ділянки позивача, яка маючи і так менший розмір, додатково буде ще розділена на дві частини і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову і про відмову у задоволенні зустрічного позову та визначив порядок користування земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку у відповідності до їх долей, виходячи із засад рівності їх прав.
Обраний районним судом варіант № 1 судово - технічної експертизи, на думку колегії суддів є найбільш прийнятним для встановлення роздільного землекористування між
співвласниками, виходячи з можливості кожного з них користуватись належною їм часткою земельної ділянки та проходом і проїздом до шляхів загального користування.
Посилання апелянта про те, що співвласниками було визначено порядок користування земельною ділянкою з 1958 року не обґрунтовані на матеріалах справи, були предметом розгляду в суді першої інстанції і їм дана належна правова оцінка, а доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають.
Допущена судом першої інстанції описка при зазначенні, що рішення 23.10.2007 року №18-3/1 -V було прийняте виконкомом Христинівської міської ради, а не органом місцевого самоврядування, тобто Христинівською міською радою, до компетенції якої і належить прийняття рішень такого порядку на суть ухваленого рішення не впливає і даний недолік в рішенні може бути усунено в порядку ст.219 ЦПК України шляхом постановления ухвали.
Інші доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду не спростовують, оскільки грунтуються на невірному трактуванні апелянтом наведених правових норм.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, обгрунтоване наявними в справі доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і носять суб"єктивний характер та не мають в собі підстав, визначених ст. 311 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 5 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Христинівської міської ради про визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним, встановлення порядку роздільного землекористування між співвласниками індивідуального житлового будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Христинівська міська рада про усунення перешкод в користуванні проходом - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.