ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" березня 2010 р. м. Київ К-33152/09
25 березня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
суддів: Бим М.Є.,
Матолича С.В.,
Сіроша М.В.,
Харченка В.В.,
Чалого С.Я.,
розглянувши в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про стягнення заборгованості по невиплаченому в повному обсязі в 2007 році підвищення до пенсії, як дитині війни,-
встановила
У лютому 2008 року ОСОБА_5 (надалі –позивач, ОСОБА_5) звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області (далі –Управління, відповідач) про стягнення заборгованості по невиплаченому в повному обсязі в 2007 році підвищення до пенсії, як дитині війни в сумі 1441 грн. 11 коп.
Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково, зобов’язано Управління здійснити перерахунок пенсії, яку отримував ОСОБА_5 на протязі 2007 року з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за рахунок коштів державного бюджету України.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2009 року змінено постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2008 року, її резолютивну частину викладено наступним чином:
«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області провести ОСОБА_5 з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року перерахунок доплати до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та виплатити кошти згідно проведеного перерахунку.
В іншій частині постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 квітня 2008 року – залишено без змін».
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, Управління звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановила наступне.
Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про те, що ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, пенсіонером за віком та має статус дитини війни, а відтак і право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно частин 3, 4 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Отже, доводи скаржника в своїй касаційній скарзі щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для відмови у здійсненні таких виплат або відмови в задоволенні позову.
Відповідно до пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Таким чином, оскільки чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року, іншого нормативно-правового акту, який визначав би цей розмір або встановлював інший немає, застосуванню підлягає саме стаття 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».
Крім того, згідно абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01 березня 2002 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Зазначеним Положенням на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати та забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Відповідно до положень пункту 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №8-2 від 30 квітня 2002 року, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії покладено на органи Пенсійного фонду України.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” було зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Разом з тим, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р., положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”), визнані неконституційними.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що положення статей, які визнанні неконституційними, відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 09 липня 2007 року.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України, тобто Верховна Рада України не мала повноважень при прийнятті Закону «Про Державний Бюджет України на 2007 рік»включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Крім того, право громадян на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не може бути обмежене відсутністю певних коштів чи фінансування.
Отже, суд апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшов висновку, що позивач має право на щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, враховуючи положення частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»за вказаний період.
З огляду на положення статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання Управління нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі обґрунтовано не було задоволено попередніми судовими інстанціями.
Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, апеляційний суд повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою скасування чи зміну прийнятих у справі судових рішень, судовою колегією не встановлено.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області –відхилити.
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2008 року (в редакції постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2009 року) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду 18 червня 2009 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав у строки та порядку, передбаченому ст.ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України.