КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Костенка А.М., Варвус Ю.Д.
при секретарі Товкан І.І.
з участю сторін та їх представників
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-635 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 26 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ „Комерційний банк „Даніель” про визнання недійсними договорів та додаткових угод.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
08.12.2009 року позивач звернувся в суд. На підтвердження своїх вимог він вказує, що 26 грудня 2008 року він уклав з ТОВ „Комерційний банк „Даніель” додаткову угоду № 2 до кредитного договору Т-141/5 КЗН від 25.02.2008 року про надання йому кредиту в доларах США (96666 доларів 67 центів) під 20% річних. ОСОБА_2 просив визнати цей договір недійсним посилаючись на те, що банк не мав права надавати кредит в іноземній валюті, оскільки він (позивач) не мав ліцензії на отримання кредиту в валюті. Крім того, позивач вказував, що єдиним платіжним засобом на території України є гривня, а тому кредит мав бути визначеним саме в гривні. Позивач також просив стягнути з банку на його користь моральну шкоду 822985 грн.
26.01.2010 року позивач збільшив свої позовні вимоги. Він просив визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 26 травня 2008 року до кредитного договору Т-141/5-КЗН від 25.02.2008 року, додаткову угоду № 1 від 04.06.2008 року до кредитного договору Т-141/5-КЗН від 25.02.2008 року та кредитний договір № Т-141/5-КЗН від 25.02.2008 року і застосувати наслідки – двохсторонню реституцію, а також визнати недійсними додаткові договори до іпотечного договору від 29.12.2008 року, 04.06.2008 року та Іпотечний договір від 25.02.2008 року.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 26 січня 2010 року ОСОБА_2 відмовлено в позові до ТОВ „Комерційний банк „Даніель” про визнання недійсними: кредитного договору № Т-141/5-КЗН, укладеного 25.02.2008 року між ТОВ „Комерційний банк „Даніель” та ОСОБА_2, додаткових угод № 1 від 04.06.2008 року та № 2 від 26.12.2008 року до цього договору, іпотечного договору, укладеного 25.02.2008 року між ТОВ „Комерційний банк „Даніель” та ОСОБА_3, додаткових договорів від 04.06.2008 року та 29.12.2008 року до цього договору.
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Слободян В.С. Справа № 22ц-635
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 19, 27
Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_4. оскаржив його в апеляційному порядку. Він просить рішення скасувати і постановити нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги. Апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам цивільно-процесуального закону, на його думку, суд першої інстанції порушив право змагальності сторін, оскільки належним чином не оцінив докази – перевага була надана доказам відповідача. Апелянт вважає, що суд допустив і неправильне застосування матеріального права, оскільки не врахував, що відповідач зловживав своїми правами і не вніс в договори положень про власну відповідальність, а тому ці договори є несправедливими і ОСОБА_2 порушив їх внаслідок збігу тяжких обставин.
Скаржник також вважає незаконним заключення з позивачем угоди про видачу кредиту в доларах США, коли у ОСОБА_2 була відсутня ліцензія на валютні операції, а додаткова угода про переведення боргу в долари була, на думку апелянта, фіктивна, оскільки мала на меті не отримання доларового кредиту (позивачем було отримано лише 30000 доларів США), а прикрити попередній гривневий кредит. Апелянт також вважає, що банк, зловживаючи своїм правом, систематично порушував умови кредиту, чим спонукав позивача до підписання явно не вигідної позивачеві угоди.
Колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.
Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Судом встановлено, що 25 лютого 2008 року ТОВ „Комерційний банк „Даніель” та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № Т-141/5-КЗН за умовами якого Банк надає позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в сумі 750000 грн., позичальник зобов'язується повернути фактично отриманий кредит у термін до 24.02.2023 року включно, щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 16,9 відсотків річних, щомісячно сплачувати комісію за управління кредитом у розмірі 0,15 відсотків, а також неустойку у розмірах та випадках, передбачених цим договором.
В забезпечення виконання цього договору, ТОВ „Комерційний банк „Даніель” та ОСОБА_3 25.02.2008 року уклали іпотечний договір.
4 червня 2008 року ТОВ „Комерційний банк „Даніель” та ОСОБА_2 уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору №Т-141/5-КЗН від 25.02.2008 року, якою п.1.1 та 5.2 Кредитного договору виклали в новій редакції, зазначивши, зокрема, що за користування кредитом позичальник сплачує 25% річних.
В забезпечення виконання кредитного договору №Т-141/5-КЗН від 25.02.2008 року та додаткової угоди №1 до нього від 4.06.2008 року, ТОВ „Комерційний банк „Даніель” та ОСОБА_3 4.06.2008 року уклали додатковий договір до іпотечного договору.
За період з 25.02.2008 року по 25.12.2008 року ТОВ „Комерційний банк „Даніель” видало ОСОБА_2 кредит траншами на загальну суму 500000 грн.
26 грудня 2008 року ТОВ „Комерційний банк „Даніель” та ОСОБА_2 уклали додаткову угоду №2 до кредитного договору №Т-141/5-КЗН від 25.02.2008 року, якою кредитний договір фактично виклали в новій редакції. За умовами цієї додаткової угоди Банк надає позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної відкличної кредитної лінії в сумі 96666, 67 доларів США, позичальник зобов'язується повернути фактично отриманий кредит у термін до 24.02.2023 року включно, щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 20 відсотків річних, а також неустойку (пеню, штрафи) у розмірах та випадках, передбачених цим договором.
В забезпечення виконання кредитного договору № Т-141/5-КЗН від 25.02.2008 року та додаткових угод №1 до нього від 4.06.2008 року та 26.12.2008 року, ТОВ „Комерційний банк „Даніель” та ОСОБА_3 29.12.2008 року уклали додатковий договір до іпотечного договору.
29.12.2009 року ТОВ „Комерційний банк „Даніель” видав ОСОБА_2 кредит в сумі 96666,67 доларів США, а він, в свою чергу, цього ж дня, обмінявши в касі цього ж банку частину доларів США на гривну України, повернув раніше взятий кредит в сумі 500000 грн.
Дані факти підтверджуються: кредитним договором № Т-141/5-КЗН від 25.02.2008 року, додатковими угодами до нього №1 від 4.06.2008 року та №2 від 26.12.2008 року, іпотечним договором від 25.02.2008 року, додатковими договорами до нього від 4.06.2008 року та 29.12.2008 року, квитанціями.
Відповідно до ч.1 ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Однак, будь - яких доказів того, що кредитний договір № Т-141/5-КЗН від 25.02.2008 року та додаткові угоди до нього №1 від 4.06.2008 року та №2 від 26.12.2008 року є такими, що укладені позивачем на вкрай невигідних для нього умовах , сам позивач та його представник не представили. В разі коли ті чи інші умови не влаштовували позивача, він не позбавлений був можливості відмовитись укладення таких угод. До того ж, вказана позивачем обставина – ненадання Банком чергового траншу кредиту і відсутність коштів на будівництво магазину не являється тяжкою обставиною, що примушувало його – позивача укладати угоди на умовах, які його не влаштовували. Сам позивач обрав вид кредитного договору та банк з яким уклав такий кредитний договір.
Не надано позивачем та його представником і доказів того, що позивач, виходячи із своїх інтересів, не прийняв би умов кредитного договору та додаткових угод до нього за наявності у нього можливості брати участь у визначенні умов договору. Більше того, питання про розірвання кредитного договору договір № Т-141/5-КЗН від 25.02.2008 року та додаткових угод до нього №1 від 4.06.2008 року та №2 від 26.12.2008 року чи їх зміну ОСОБА_2, не ставить.
Не заслуговують на увагу і посилання позивача та його представника на те, що банк не вправі видавати кредит в іноземній валюті (в доларах США) через відсутність індивідуальної ліценції, оскільки Національним Банком України 26.12.2003 року видано ТОВ „Комерційний банк „Даніель” банківську ліцензію №210 на право здійснення банківських операцій, визначених ч.1 та п.п.5 – 11 ч.2 ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”; дозвіл №210-2 від 10.12.2004 року на право здійснення операцій, визначених п.п.1 – 4 ч.2 та ч.4 ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, згідно з додатком до цього дозволу.
Необхідність в індивідуальній ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті передбачено підпунктом „в” пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” у випадку якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Законодавство України не встановлює межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті, а тому на час видачі кредиту не було потрібно індивідуальної ліцензії на видачу кредиту в іноземній валюті.
Надання кредиту в іноземній валюті (в доларах США) не є використанням цієї валюти як засобу платежу.
Оспорюванні позивачем угоди відповідають вимогам Закону, моральним засадам суспільства і підстав, в межах заявлених позовних вимог, визнавати їх недійсними немає.
Обґрунтовано суд першої інстанції не стягнув з відповідача і моральної шкоди, оскільки угоди не передбачають такої можливості, як не передбачають можливості стягнення моральної шкоди і норми ЦК України, які регулюють кредитні правовідносини (ст.ст.1046 – 1057 ЦК України).
Що ж стосується Закону України „Про захист прав споживачів” на який посилається апелянт, то ст..4 названого Закону передбачає можливість стягнення моральної шкоди лише у випадку, якщо споживча продукція завдала шкоду життю або здоров’ю споживача, а тому на даний спір не розповсюджується.
Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам процесуального та матеріального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду В.В. Шершун