КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Костенка А.М., Варвус Ю.Д.
при секретарі Товкан І.І.
з участю ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 і
його представника ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-383 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 та за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Нетішинського міського суду від 07 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, комунального підприємства Нетішинської міської ради „Житлово-комунальне об’єднання”, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третьої особи – органу опіки та піклування виконкому Нетішинської міської ради про визнання права на користування житлом, вселення та зобов’язання не чинити перешкод в користуванні житлом.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
17.12.2007 року ОСОБА_1 звернулась в суд. На підтвердження своїх вимог, вона вказує, що з січня 2005 року за згоди відповідача та коменданта вселилась разом з сином ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_2 і проживала там в якості члена сім’ї наймача – знаходилась в фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_3. За цей час вона народила сина ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 і дочку ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3. З листопада 2007 року ОСОБА_3 не дає можливості їй і дітям проживати в кімнаті, а тому вона просила визнати за нею і дітьми право на проживання в квартирі, вселити її з дітьми в квартиру і зобов’язати відповідача не чинити їй перешкод в користуванні житлом.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07 грудня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено. Постановлено визнати за ОСОБА_1, її неповнолітніми дітьми ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_6 право користування жилим АДРЕСА_2. Вселити ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей – ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Савицький Л.П. Справа № 22ц-383
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 41
жиле АДРЕСА_2. Зобов’язати ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не чинити ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям перешкод в користуванні жилим приміщенням АДРЕСА_2. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 880 грн. за надання юридичної допомоги.
При цьому суд виходив з того, що ОСОБА_1 з неповнолітнім сином ОСОБА_9 вселилась в житло, де проживав ОСОБА_3, зі згоди відповідача та представника адміністрації не тільки гуртожитку, а й власника останнього. При цьому, суд вважає, що ОСОБА_1 при вселенні не могла знати вимог ст.128 Житлового кодексу України. Наявність згоди відповідача та адміністрації гуртожитку вона розцінювала як вселення у відповідності до закону.
Не погоджуючись з даним рішенням його оскаржили в апеляційному порядку відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також особа, яка не брала участь у справі, щодо якої суд вирішив питання про її права та обов’язки – ОСОБА_5 в інтересах своїх та неповнолітнього сина ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_7.
В своїй апеляційні скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 просять рішення суду першої інстанції скасувати і винести нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити.
При цьому вони стверджують, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також, що суд порушив норми матеріального і процесуального права. Вони стверджують, що ОСОБА_1 вселилась в приміщення тимчасово і проживала в ньому як піднаймач, а не як член сім’ї. Вона не була в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який не давав офіційної згоди на її вселення. Крім того, не було згоди на вселення ОСОБА_1 з боку власника житла. Вона і діти там не проживали, ОСОБА_1 має у власності інше житло, яке нею приватизоване разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_18 – квартира АДРЕСА_1, де вона і зареєстрована.
ОСОБА_5, представляючи інтереси свої і свого неповнолітнього сина ОСОБА_16 просить рішення скасувати і постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_19 відмовити. вона вказує, що суд незаконно не притягнув її до участі у справі, оскільки вона і її син мають право на спірне житло, оскільки вказані в ордері на нього. На думку апелянтки, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 проживала в гуртожитку тимчасово і вселилась без згоди її і власника житла. Як стверджує апелянтка, ОСОБА_1 не підпадає під ознаки члена сім’ї наймача, оскільки не були з ОСОБА_16 в зареєстрованому шлюбі. Крім того, як стверджує апелянтка, ОСОБА_1 забезпечена іншим власним житлом.
Колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Згідно п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що спірне житлове приміщення є кімнатою в гуртожитку, однак, який правовий статус цього гуртожитку, в зв’язку з чим надавався гуртожиток ОСОБА_3 і чому особи, які вказані в ордері – ОСОБА_5 і ОСОБА_16 (син) не зареєстровані в кімнаті, хоча і мали на це право суд не встановив, як не витребував та не вивчив документи, які стали підставою для видачі ордера. Дані обставини мають визначне значення для справи, оскільки правовий статус гуртожитків і осіб, які в них проживають мають істотні відмінності від іншого житла яке знаходиться в будинках державного і громадського житлового будинку і наймачів житла в цих будинках.
Так, згідно зі ст.130 ЖК України, порядок користування житловою площею в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Згідно ж ст.129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі і гуртожитку, адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надану жилу площу.
Згідно ж п.15 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР №208 від 03.06.1986 року (нині діючого) – жила площа в гуртожитку не підлягає обміну, розміну, бронюванню і здачі в піднайом.
Одночасно п.17 названого положення встановлює, що громадяни, які проживають в приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні вправі вселити в займані приміщення своїх неповнолітніх дітей.
Вселення інших членів сім’ї в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету ... та письмової згоди членів сім’ї громадянина, які проживають разом з ним.
При цьому, як випливає зі змісту ст.1 Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” такими можна визнати тільки осіб, які на законних підставах зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, та не мають іншого власного житла.
Аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що право на житло в гуртожитках істотно відрізняється від права на проживання в інших приміщеннях в першу чергу тим, що для членів сім’ї воно похідне від права на житло самого наймача, члени сім’ї не включені до ордеру (за виключенням дітей) не можуть бути вселені без згоди власника гуртожитку, для набуття права на житло в гуртожитку обов’язкова реєстрація в ньому і відсутність в даному населеному пункті іншого житла, а тому висновок суду про те, що ОСОБА_1 набула права користування спірним жилим приміщенням і не може бути позбавлена цього права разом з дітьми на підставі ст. 65 ЖК і ст.17 Примірного положення, на думку колегії суддів, зроблений на недостатньо вивчених та проаналізованих доказах по справі і без встановлення фактичних правовідносин, які існують між сторонами.
Разом з тим, оскільки з ордера на спірне житло видно, що право на нього мали ОСОБА_5 і ОСОБА_16 однак суд не залучив їх до участі в справі, тобто вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі, чим порушив їх інтереси, рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись п.4 ч.1 ст.311, ст.ст. 307, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 в своїх та ОСОБА_16 інтересах, задоволити частково.
Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07 грудня 2009 року скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду В.В. Шершун