КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Костенка А.М., Варвус Ю.Д.
при секретарі Товкан І.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-523 за апеляційною скаргою виконавчого комітету Нетішинської міської ради на рішення Нетішинського міського суду від 09 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Нетішинської міської ради Хмельницької області, відділу освіти виконавчого комітету Нетішинської міської ради, співвідповідачів виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди,
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
09 грудня 2008 року ОСОБА_1 звернулась з позовом в інтересах своєї малолітньої дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до Нетішинської міської ради і відділу освіти виконкому Нетішинської міської ради про відшкодування моральної шкоди. На підтвердження своїх вимог, вона вказує, що 7 жовтня 2005 року її дочка ОСОБА_4, перебуваючи в дитячому садочку №5 м. Нетішина, захворіла на гостру шлункову інфекцію, в результаті чого була госпіталізована до 19 жовтня 2005 року і прийняла ряд сильнодіючих ліків. Після виписки вона продовжувала лікуватись і в результаті цього стала хворобливою, часто хворіє скаржиться на болі в різних частинах тіла. Причиною захворювання доньки, як вказує позивачка була недоброякісна їжа, якою нагодували дитину – кисломолочні продукти, які містили в собі збудники дизентерії. Позивачка вказувала, що в результаті захворювання дочка перенесла значний фізичний біль, страх, душевні страждання, був порушений нормальний, звичний спосіб життя дитини, захворювання і лікування дали ускладнення, моральні страждання дитини позивачка оцінила 50000 грн., які просила стягнути солідарно з відповідачів.
В своїх запереченнях на позов представник Нетішинської міської ради і її виконкому просили зупинити провадження по справі до розгляду кримінальної справи і встановлення справжнього винуватця страждань дітей.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 09.12.2009 року позов задоволено частково, стягнуто з виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області на користь ОСОБА_1 10000 грн. моральної шкоди і на користь держави 8 грн. 50 коп. державного мита та 7 грн. 50 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.
Не погоджуючись з таким рішенням, виконком Нетішинської міської ради оскаржив його в апеляційному порядку.
______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Ходоровський Б.В. Справа № 22ц-523
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 30,32
Апелянт просить скасувати рішення суду і повернути справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та вирішення судом питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.
Виконком вказує, що зібраними по справі доказами не була доведена вина виконкому в заподіянні шкоди здоров’ю дитини позивача, а покладення на виконком обов’язку відшкодувати збитки без його вини в порядку ч.2 ст.1167 та ст.1173 ЦК України, не може бути визнано законним, оскільки в даних нормах закону мова йде про шкоду, завдану незаконним рішенням, діями або бездіяльністю органів місцевого самоврядування, однак які саме рішення, дії, або бездіяльність були визнані незаконними суд не вказав.
Як вказує апелянт, 20 травня 2005 року виконкомом було прийнято рішення №142 „Про організацію харчування дітей у закладах освіти міста 2005 року”, згідно яких, а також „Положення про Управляння освіти виконкому Нетішинської міської ради” затвердженого рішенням десятої сесії Нетішинської міської ради ХХІV скликання, саме управління освіти організовує харчування дітей. Апелянт також вказує, що організація харчування дітей проводиться згідно „Порядку організації харчування дітей у навчальних і оздоровчих закладах” та Закону України „Про дошкільну освіту”, згідно яких поряд з іншими установами відповідальність за якісне харчування несуть і органи охорони здоров’я.
Виконком вказує, що згідно протокольного рішення Урядової комісії з розслідування причин масового отруєння дітей у дитячих дошкільних закладах м. Нетішина 15 жовтня 2005 року з’ясовано, що постачання молочнокислої продукції в дитячі садки міста здійснювалось на підставі тендерної угоди з мінімолокозаводом ТОВ „Агропрогрес”, а тому на думку апелянта суд повинен був притягти до участі в справі в якості відповідача мінімолокозавод ТОВ „Агропрогрес” і відповідний орган охорони здоров’я, однак цього не зробив.
Колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню.
Згідно п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд якщо суд вирішив питання про права і обов’язки осіб, які не брали участь у справі.
Як видно зі списку хворих дітей, які захворіли внаслідок отруєння ОСОБА_2 була на лікуванні з 07.10.2005 року з діагнозом „дизентерія (клініка епідерм)”. Даний факт також підтверджується витягом з історії хвороби, листом в.о. начальника головного лікаря СМЧ №4 м. Нетішина.
Згідно висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні в СМЧ – 4 м. Нетішин з 08 жовтня 2005 року по 19 жовтня 2005 року з приводу гострої кишкової інфекції. Вказане захворювання супроводжувалося нетривалим розладом здоров’я, тому за даною ознакою може бути віднесене до легких тілесних ушкоджень. Відповідно медичній документації, загрозливих явищ, ускладнень на протязі лікування не відзначено. Виписана 19 жовтня 2005 року у зв’язку з видужанням. Факт видужання підтверджується задовільним станом, нормалізацією температури тіла, частоти стільця та характеру випорожнень, негативними даними бактеріологічного дослідження.
Однак, встановивши, що ОСОБА_2 була інфікована збудником дизентерії „Зонне ІІ” внаслідок вживання кефіру „Європейський” виробництва Славутського мінімолокозаводу ТОВ „Агропрогрес”, суд не визначив шлях, яким пройшов названий продукт з моменту виробництва і до його вживання та юридичних та фізичних осіб, які відповідальні як за закупівлю продукту, так і за його зберігання, транспортування, підготовку до вживання та ступінь відповідальності цих осіб і причинний зв’язок між їх діями, або бездіяльністю та наслідками (хворобою дітей).
Колегією суддів встановлено, що дитячий садочок (ДНЗ) № 5, де знаходилась ОСОБА_2 є власністю Нетішинської міської ради (п. 1.2 Статуту), однак, згідно п. 1.7 Статуту є юридичною особою, має печатку, штамп із своїм найменуванням, бланки з власними реквізитами, реєстраційний рахунок в органах Державного казначейства, а згідно п.7.9 Статуту працівники ДНЗ несуть відповідальність за життя, фізичне і психологічне здоров’я кожної дитини згідно з чинним законодавством.
В той же час, згідно п.5.1 Статуту організацію харчування в ДНЗ здійснює „Об’єднання шкільних їдалень виконкому Нетішинської міської ради”, а п.5.3 – встановлює, що контроль за харчуванням веде дієтсестра „Об’єднання шкільних їдалень”, СЕС, лікар, старша медсестра, завідуюча ДНЗ.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зобов’язаний був враховувати і той факт, що правовідносини з приводу виховання дитини і забезпечення їй безпеки існували між батьками дитини і дитячим садком № 5, однак ця юридична особа до участі в справі не була притягнута.
При цьому не враховано, що згідно ч.2 ст.169 ЦК України т ериторіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади тощо), а ч.1 ст.176 ЦК України встановлює, що територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне враховувати, що суб’єктом права власності комунального майна (підприємств, установ, організацій) є відповідна рада, а не її органи управління (виконком, відділи, управління, тощо), а тому при наявності законних підстав, тобто у встановлених законом випадках, сама рада, як власник майна повинна нести відповідальність поряд з юридичною особою, безпосередньо винною у спричиненні шкоди.
Так, згідно ст.35 Закону України ?ро дошкільну освіту” натуральний набір продуктів для харчування дітей дошкільного віку визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я спільно з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі фінансів.
Організація та відповідальність за харчування дітей у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах покладаються на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, районні державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління яких перебувають дошкільні навчальні заклади, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані дошкільні навчальні заклади, органи місцевого самоврядування, а також на керівників дошкільних навчальних закладів.
Контроль і державний нагляд за якістю харчування у дошкільних навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності покладаються на засновників (власників) цих закладів, відповідні органи управління охорони здоров’я та відповідні органи управління освітою.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що станом на жовтень 2005 року питання харчування дітей в дошкільних закладах регулював „Порядок організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах” затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України і Міністерства освіти і науки України від 01.06.2005 року №249/329, зареєстрований в Міністерстві Юстиції України 15.06.2005 року №661/10991 (далі Порядок).
Згідно п.4 цього Порядку відповідальними за організацію харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, за матеріально-технічний стан харчоблоку (їдальні, буфету), додержання вимог санітарного законодавства є засновники (власники), керівники цих закладів та організації (підприємства), що забезпечують харчування дітей.
Разом з тим, п.п.13, 14 Порядку встановлюють, що перелік постачальників продуктів харчування та продовольчої сировини визначається рішеннями тендерних комітетів (комісій) за погодженням з територіальною установою державної санітарно-епідеміологічної служби. Під час прийняття рішень тендерними комітетами (комісіями) надається перевага постачальникам з прямими поставками та поставками з найменшою кількістю посередників(п.13).
Відповідальність за безпеку і якість продуктів харчування та продовольчої сировини, готової продукції покладається на постачальника, організацію (підприємство), що забезпечують харчування учнів, або керівника закладу, якщо працівники харчоблоку входять до штатного розпису закладу, відповідно до Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини (п.14).
Як видно з договорів на поставлення продукції, договір про поставку в дошкільні навчальні заклади м. Нетішин молока і кисломолочної продукції, заключили їх ТОВ „Агропрогрес” та Нетішинське міське управління освіти, яке, згідно положення, затвердженого Нетішинською міською радою 31 січня 2003 року організовує харчування дітей у навчальних закладах за рахунок бюджету міста та залучених коштів.
Судом першої інстанції не було досліджено і роль в харчуванні дітей та ступінь відповідальності за їх отруєння „Об’єднання шкільних їдалень” виконкому Нетішинської міської ради та його правовий статус.
Тим більше, що згідно ст.26 п.30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” міська рада уповноважена на прийняття рішення про відчуження майна ..., про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності, відповідної територіальної громади, а відповідно до п.6 ст.32 того ж Закону до компетенції виконкому міської ради відноситься організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм.
Суд першої інстанції не визначив чи відповідала організація харчування дітей вищенаведеним вимогам закону, в результаті чого не визначив належним чином коло осіб, як юридичних, так і фізичних, причетних до отруєння дітей, ступінь їх відповідальності і не визначив таким чином коло належних відповідачів по справі, тобто вирішив питання про права і обов’язки осіб, які не брали участь у справі.
В зв’язку з цими обставинами, рішення суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
В ході нового розгляду суд зобов’язаний окрім вищенаведеного визначити розмір моральної шкоди, який слід стягнути на користь потерпілого з врахуванням положень ст.23 ЦК України, в тому числі і виходячи з вимог розумності та справедливості, а також з врахуванням положення п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” згідно якого моральна немайнова шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Враховуючи викладене, керуючись п.4, ч.1 ст.311, ст.ст.313, 314, 315, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Нетішинської міської ради задоволити.
Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 09 грудня 2009 року про стягнення з виконавчого комітету Нетішинської міської ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 10 000 грн. скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду В.В. Шершун